Постанова № 42002154, 22.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа№ 910/15239/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.12.2014

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 (повне рішення складено та підписано 26.08.2014)

у справі №91015239/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007»

до державного підприємства «Держекоінвест»

про стягнення 522 548,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 522 548,55 грн. основного боргу, та 10 450,96 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора міста Києва зазначає, що рішення місцевого господарського суду у справі №910/15239/14 було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 06.11.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В. поновлено заступнику прокурора міста Києва строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з виходом судді Лобаня О.І. з відпустки, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 03.12.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, а розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою в судове засідання прокурора.

Державним підприємством «Держекоінвест» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

05.12.2014 до Київського апеляційного господарського суду через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме копію додаткової угоди №2/2103 від 31.12.2013 до договору №1088/11 від 01.11.2012.

У відповідності до вимог ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши вказане вище клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у його задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю причин неможливості подання вищевказаного доказу місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції, оскільки відповідач не довів обставини, що об'єктивно перешкоджали подати цей доказ місцевому господарському суду. При цьому слід зазначити, що ДП «Держекоінвест» належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, а представник відповідача брав участь у судовому засіданні в суді першої інстанції.

18.12.2014 до Київського апеляційного господарського суду через відділ документального забезпечення від прокурора надійшло клопотання про залучення додаткового доказу до матеріалів справи, а саме копії додаткової угоди №2/2103 від 31.12.2013 до договору №1088/11 від 01.11.2012.

Колегією суддів апеляційного господарського суду розглянуто вказане вище клопотання прокурора та задоволено, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор участі не брав, а тому об'єктивно не міг подати цей доказ місцевому господарському суду. Копію додаткової угоди №2/2103 від 31.12.2013 до договору №1088/11 від 01.11.2012 долучено до матеріалів справи.

Прокурор брав участь в судовому засіданні, в якому надав свої пояснення й підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені заступником прокурора в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №1088/11 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з Капітального ремонту об'єктів соціальної сфери (далі - роботи) у Житомирській області та здати закінчені роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1 договору договірна тверда загальна ціна робіт (додаток №1 до цього договору) становить 3 726 449,00 грн., у тому числі ПДВ 621 074,83 грн.

Згідно з п. 2.2 договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату», КЕКВ 3210.

За умовами п. 3.2 договору, з моменту початку дії цього договору, визначеного пунктом 12.1 договору, замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 30% від річного обсягу робіт на строк не більше двох місяців (закривається актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», а замовник здійснює перерахування коштів попередньої оплати підряднику на підставі наданого підрядником рахунку-фактури. Перебіг двохмісячного строку починається з дати надходження попередньої оплати на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 3.3 договору визначено, що виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт») та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3). Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 складаються на кожний об'єкт згідно з переліком об'єктів (додаток №2 до договору).

Відповідно до пунктів 3.5 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання будівельних робіт за формою №КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам замовником не оплачуються. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10-ти робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що щомісячна оплата робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за виключенням 30% сплаченої попередньої оплати за фактично виконані роботи протягом 10-ти банківських днів з дати підписання актів приймання будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі КБ-3. Урахування сплаченої попередньої оплати враховується не більш 2 місяців з дня його сплати. Утримання 5% загальної вартості робіт за договором здійснюється після закриття підрядником попередньої оплати у повному розмірі на підставі наданих замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.

Пунктом 3.9 договору прямо встановлено, що всі виплати за цим договором здійснюються після отримання ДП «Держекоінвест» відповідних бюджетних коштів.

У свою чергу, пунктом 1.3 договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Згідно з пунктом 12.1 договору останній набуває чинності з дати підписання його сторонами, але у будь якому випадку після отримання замовником на свій реєстраційний рахунок, зазначений у розділі 16 цього договору, відповідних бюджетних коштів і діє до 31.12.2012.

29.12.2012 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору за умовами якої сторони погодили продовжити термін виконання робіт до 15.08.2013 та термін дії договору до 01.10.2013.

31.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2/2013, за умовами п. 1 якої розрахунки за виконані роботи згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за 2013 рік в сумі 522 548,55 грн. будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

11.06.2013, 20.11.2013 та 06.12.2013 відповідач на виконання умов договору перерахував на користь позивача 3 203 699,25 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано суду акти приймання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 3 726 247,80 грн.

На думку позивача, свої зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 522 548,55 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 522 548,55 грн. основного боргу є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Відповідно до Статуту ДП «Держекоінвест» останнє є унітарним суб'єктом підприємницької діяльності, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства екологічних інвестицій України.

Як вбачається зі змісту спірного Договору, а саме пунктів 3.5 та 3.9, будь-які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання ДП «Держекоінвест» відповідних бюджетних коштів.

Крім того, як уже зазначалося вище, пунктом 1.3 договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Тобто, при укладенні договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати як початкових, так і кінцевих робіт, оскільки розуміли, що ДП «Держекоінвест» є підприємством, заснованим на державній формі власності, яке фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, зміну прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною), - наявністю бюджетного фінансування.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань) розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Тобто, враховуючи вимоги Бюджетного кодексу України, фінансування програм з державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження отримання відповідачем необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за договором.

Натомість, про відсутність бюджетного фінансування свідчить той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» передбачено ряд заходів щодо економічного та раціонального використання державних коштів з метою стабілізації економічної ситуації в державі, серед яких накладено заборону на здійснення капітальних видатків, що унеможливлює на сьогодні оплату заборгованості, оскільки вона за спірним Договором здійснюється саме за цією статтею видатків.

Окрім того, Міністерством фінансів України видано окреме доручення від 01.04.2014 №06100-10/277, адресоване Державній казначейській службі України, яким призупинило здійснення видатків за бюджетною програмою КПКВК 6351020 «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату» до внесення відповідних змін до паспорта бюджетної програми, затвердженої спільним наказом Держекоінвестагенства та Мінфіну від 14.02.104 №7/67.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

З огляду на вищезазначене, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки ДП "Держекоінвест" Державним казначейством України у встановленому законом порядку.

Отже, не здійснення Державним казначейством України перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідача у певний період позбавляє Міністерство можливості розпоряджатися в такий період бюджетними коштами та здійснювати відповідні платежі за виконані роботи.

Крім того, умовами п. 1 додаткової угоди №2/2013 від 31.12.2013 передбачено, що розрахунки за виконані роботи згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за 2013 рік в сумі 522 548,55 грн. будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно було застосовано до спірних правовідносин відповідні норми Цивільного кодексу України та безпідставно не враховано умови договору, погоджені сторонами, щодо здійснення розрахунків за роботи лише за умови наявності у відповідача належного бюджетного фінансування.

Таким чином, на переконання колегії суддів, сторони у справі, укладаючи додаткову угоду №2/2103 від 31.12.2013 до договору про закупівлю за державні кошти №1088/11 від 01.11.2012, погодили порядок здійсненя оплати за виконані роботи, який має настати за певних обставин, а саме - наявністю бюджетного фінансування.

Отже, відсутність бюджетних коштів на рахунках ДП «Держекоінвест», а відтак і відсутність у відповідача можливості оплатити виконані за договором роботи, спричинені обставинами незалежними від волевиявлення відповідача. Враховуючи вищезазначені законодавчі норми та умови договору відсутній факт порушення умов договору з боку ДП «Держекоінвест».

Аналогічна правова позиція, щодо відсутності порушень умов договірних зобов'язань з боку ДП «Держекоінвест» у разі не оплати поставленого за договором товару через відсутність відповідних бюджетних коштів на розрахунковому рахунку відповідача, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.09.2010 у справі № 24/17-10/478, від 26.07.2011 року у справі №7/848.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що факт порушення умов договору з боку ДП «Держекоінвест» - відсутній, а отже задоволення господарським судом міста Києва позову товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» про стягнення 522 548,55 грн. є безпідставним.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний суд України зазначив, зокрема, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме полягають порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» встановлено, що згідно з частиною четвертою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заступник прокурора міста Києва надав докази та обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» до державного підприємства «Держекоінвест» про стягнення 522 548,55 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/15239/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» до державного підприємства «Держекоінвест» про стягнення 522 548,55 грн. - відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 76, код ЄДРПОУ 34055686) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 5 225,48 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/15239/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук