Постанова № 42002064, 22.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 року Справа № 904/1131/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Савчук А.П. представник, довіреність б/н від 09.07.14;

від відповідача: Кузниченко Д.Л., представник, довіреність № 182 від 01.11.13.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 року у справі №904/1131/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕВЕРЕСТ", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь

про стягнення 340 401,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 року у справі №904/1131/14 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕВЕРЕСТ", м. Київ, 308 679,00 грн. - основного боргу, 20 245,12 грн. - пені, 5 845,82 грн. - 3% річних, 1 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, 6 695,40 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до ст..692 ЦК України та п.3.3 договору поставки товару №322 від 27.02.12р. обов'язок по оплаті товару по специфікації №3 наступає тільки після виконання постачальником поставки 100% партії товару на суму 338769,00 грн. та надання покупцю документів згідно п.3.3 договору. Відповідач вказує на відсутність у договорі факторингу посилання на те, що право грошової вимоги виникло саме на підставі специфікації №3, оскільки відповідно вказаної специфікації ТОВ «ТП Інвестпром» зобов'язаний поставити відповідачу товар на загальну суму 338 769, 00 грн. з ПДВ, а відповідно до позову позивач вимагає сплатити йому 308 679, 00 грн. з ПДВ.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено факти настання вказаних обставин, та як наслідок, настання у відповідача обов'язку по оплаті за поставлений товар. Також зазначено, що позивачем не надано належного доказу повідомлення відповідача про здійснення відступлення права грошової вимоги на підставі договору факторингу, оскільки позивачем надано тільки опис та поштову квитанцію, що підтверджують лише факт направлення на адресу відповідача повідомлення вих№10/12-01, але не свідчать про його отримання відповідачем. Відповідач вважає, що грошова вимога, право якої відступається за договором факторингу №3 від 10.12.13 р., є недійсною, а сам договір є розірваним відповідно до його умов (п.7.4), адже відповідач не надавав письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків по договору поставки третій особі.

Скаржник посилається на те, що позивач у позові не зазначив та не підтвердив відповідними доказами те, що вимога про сплату пені та річних є наявною, тобто такою за якою строк платежу вже настав.

Також скаржник вважає необґрунтованим рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката, оскільки висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та нічим не підтверджується, з огляду на те, що позовна заява та розрахунок доданий до неї підписані директором позивача та не мають посилань на те ким вони були складені. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позовна заява була складена саме адвокатом Сорокою Л.М. та саме на виконання умов договору №0911 від 09.01.14р. про надання правової допомоги адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "ЕВЕРЕСТ" просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, винесеним у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права та за умови повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (покупець) укладений договір № 322 поставки товару.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально - технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного Договору, що є невід'ємною його частиною.

Як передбачено п.2.1. договору ціна товару, що поставляється за даним договором, визначається в гривнях і зазначена в специфікація, доданих до даного договору.

Згідно специфікації № 3 загальна вартість товару, зазначеного в специфікації складає 338 769,00 грн. з ПДВ (а.с.45).

Згідно з п.3.1. договору товар за даним договором поставляється партіями на умовах та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що разом з товаром постачальник передає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок - фактуру; товарну накладну; товарно-транспортну накладну; податкову накладну; сертифікат якості виробника.

На виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" товар на загальну суму 308 679,00 грн., що підтверджено видатковими накладними (а.с.10,11,13, 14,16,17): №РН-011 від 13.02.2013р., №РН-012 від 13.02.2013р., №РН-031 від 21.03.2013р., №РН-032 від 21.03.2013р., №РН-046 від 12.04.2013р., №РН-065 від 24.05.2013р.

Товар прийнятий відповідачем на підставі довіреностей (а.с.12,15,18) без зауважень в повному обсязі.

Відповідно до Специфікації №3 до договору №322 від 27.02.2013р. оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, що складає 100% вартості партії товару, протягом 80-ти календарних днів з моменту поставки товару. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату у наступні строки: за видатковими накладними №РН-011 від 13.02.2013р., №РН-012 від 13.02.2013р. - до 04.05.2013р. включно; за видатковими накладними №РН-031 від 21.03.2013р., №РН-032 від 21.03.2013р. - до 09.06.2013р. включно; за видатковою накладною №РН-046 від 12.04.2013р. - до 01.07.2013р.; за поставкою відповідно до видаткової накладної №РН-065 від 24.05.2013р. - до 12.08.2013р.

Відповідачем оплату поставленого товару на загальну суму 308679,00 грн. не здійснено. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором поставки, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 308 679,00 грн. основного боргу, 25 876,39 грн. пені, 5 845,82 грн. річних.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕВЕРЕСТ" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ" (клієнт) укладений договір факторингу № 3 від 10.12.2013р.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (далі - „винагорода Фактора"), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги, що виникло у клієнт а на підставі вказаного вище договору поставки.

Зобов'язання клієнта перед боржником за договором поставки, які полягають у поставці товару відповідно до умов договору поставки, на момент укладення цього договору Клієнтом виконані повністю.

Відповідно до п.1.3. договору, фактор займає місце клієнта як кредитора у всіх зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного Основного договору відносно всіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок, штрафу, пень, відшкодування збитків та інфляційних витрат тощо в повному обсязі.

Відповідно до п.1.4. договору, клієнт відступив фактору, а фактор прийняв всі права грошової вимоги до боржника за зобов'язаннями зі сплати всіх боргів та сум інфляційної різниці по договору поставки, строк платежу за якими настав, а також строк виконання яких настане в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.1.5. договору, характеристика права грошової вимоги, переданого фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 308679,00 (триста вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 00 коп.), у тому числі: а) сума основного боргу - 308679,00 (триста вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 00 коп.); б) сума відсотків (за комерційний кредит) - всі суми відсотків, нарахованих за договором поставки відповідно до чинного законодавства України; в) сума неустойки - всі суми неустойки, нарахованих за договором поставки відповідно до чинного законодавства України; г) усі інші суми права грошової вимоги до Боржника, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно ст.1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ" було надіслано відповідачу повідомлення про виконання грошових зобов'язань за Договором поставки товару № 322 від 27.02.2012р. вих. № 10/12-01 від 10.12.2013р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с.22).

Однак, станом на момент звернення позивача з позовом до суду зобов'язання за договором поставки відповідачем виконано не було.

Як встановлено ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.7.5. договору поставки, у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення .

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині заявленої суми заборгованості за поставлений товар - 308 679, 00 грн., та річних 5 845, 82 грн. А також господарський суд обґрунтовано та на підставі вірно проведених розрахунків дійшов правильних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 20 245, 12 грн. з урахуванням положень чинного законодавства.

Крім того позивачем було заявлено про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 300 000 грн. на підставі укладеного між адвокатом Сорока Л.М. та ТОВ "Фінансова компанія "ЕВЕРЕСТ" договору про надання правової допомоги адвокатом № 0911 від 09.01.2014р.

За приписами ст.. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Судом першої інстанцій перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та обмежено даний розмір з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. За таких обставин, з урахуванням приписів статей 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат по сплаті послуг адвоката у сумі 1000,00 грн.

Під час розгляду справи апеляційним судом, відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею справи №904/8906/14 за позовом ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" до ТОВ "ТП ІНВЕСТПРОМ" про визнання недійсною специфікації №3 до договору №322 від 27.02.2012р.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи місцевим судом ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" вже зверталося з клопотанням про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 904/2743/14 про визнання договору факторингу № 3 від 10.12.2013р. недійсним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р. по справі № 904/2743/14 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 року по справі №904/2743/14 - скасовано. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ" про визнання договору факторингу недійсним - відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.14р. у справі №904/2743/14 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р. залишено без змін.

Отже, дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу, при цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею справи №904/8906/14 без задоволення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 року у справі №904/1131/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.12.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна