Рішення № 42001901, 24.12.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року

Справа № 912/3440/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород.

про стягнення 88492,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не приймали;

від відповідача - участі не приймали;

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (надалі - КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі") за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3586-БО-18 суми заборгованості у розмірі 88492,07 грн., з яких 46788,51 грн. - сума основного боргу, 7114,85 грн. - сума інфляцій, 6477,21 грн. - сума 3 % річних, 28111,50 грн. - сума пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 25.11.2014 оголошено перерву до 09.12.2014, 09.12.2014 до 10.12.2014.

Відповідач не забезпечив участь в судовому засіданні уповноваженого представника, однак належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що зокрема свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та виконання вимог ухвали суду від 10.12.2014, якою відкладався розгляд справи.

Відповідач подав докази погашення основного боргу, а також ним подано клопотання про зменшення пені на 99%.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (Покупець) 28.12.2012 укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13/3586-БО-18 (далі по тексту - Договір, Договір № 13/3586-БО-18).

За умовами укладеного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділ 5 Договору містить положення щодо погодженої ціни газу та в пункті 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (ст. 1 Закону).

За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

З матеріалів справи слідує, що згідно витягу зі статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 747 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 724), позивач є юридичною особою з предметом діяльності - постачання природного та скрапленого газу та інші види діяльності.

Відповідач, в свою чергу, є споживачем природного газу, у т.ч. на умовах Договору № 13/3586-БО-18, укладеного з позивачем у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 1471878,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2013.

У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.

Відповідач за поставлений природний газ на момент звернення позивача до суду розрахувався не у повному обсязі, заборгованість складала 46788,51 грн.

Відповідачем надано суду в якості доказу погашення вказаної заборгованості платіжне доручення від 18.12.2014 № 5 з призначенням платежу: "п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 ЗУ "Про Державний бюджету України на 2014" згідно договору № 1241/30 від 11.12.2014. За природний газ по договору від 28.12.2012 № 13/3586-БО-18 за 2013 р." (сторонами не підтверджено погашення заборгованості 21.11.2014 згідно платіжного доручення № 1 а.с. 67).

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Відповідач розрахунок позивача не заперечив.

Враховуючи наявність доказів погашення основної суми боргу після порушення провадження у справі, господарський суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 7114,85 грн. - сума інфляцій, 6477,21 грн. - сума 3 % річних, 28111,50 грн. - сума пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, чим спростовується твердження відповідача про однорідність штрафу та 3% річних.

Однак, з урахуванням п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 17 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", ч. 5 ст. 254 ЦК України, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 6322,52 грн., виходячи з наступного розрахунку:

за зобов'язаннями січня 2013 року - 579,98 грн.:

на суму 330363,25 грн. за період з 14.02.2013 по 19.02.2013 - 162,92 грн.

на суму 255668,47 грн. за період з 20.02.2013 по 26.02.2013 - 147,10 грн.

на суму 203499,36 грн. за період з 27.02.2013 по 04.03.2013 - 100,36 грн.

на суму 184325,04 грн. за період з 05.03.2013 по 12.03.2013 - 121,20 грн.

на суму 84130,43 грн. за період з 13.03.2013 по 19.03.2013 - 48,40 грн.

за зобов'язаннями лютого 2013 року - 562,59 грн.:

на суму 251095,08 грн. за період з 14.03.2013 по 19.03.2013 - 123,83 грн.;

на суму 234666,33 грн. за період з 20.03.2013 по 27.03.2013 - 154,30 грн.

на суму 198867,36 грн. за період з 28.03.2013 по 28.03.2013 - 16,35 грн.

на суму 111260,44 грн. за період з 29.03.2013 по 18.04.2013 - 192,04 грн.

на суму 75550,50 грн. за період з 19.04.2013 по 28.04.2013 - 62,10 грн.

на суму 21247,52 грн. за період з 29.04.2013 по 06.05.2013 - 13,97 грн.

за зобов'язаннями березня 2013 року - 2678,42 грн.

на суму 276161,23 грн. за період з 16.04.2013 по 06.05.2013 - 476,66 грн.

на суму 240906,49 грн. за період з 07.05.2013 по 28.05.2013 - 435,61 грн.

на суму 130513,43 грн. за період з 29.05.2013 по 19.09.2013 - 1222,89 грн.

на суму 129190,54 грн. за період з 20.09.2013 по 12.10.2014 - 254,84 грн.

на суму 129190,54 грн. за період з 13.10.2013 по 28.10.2013 - 159,28 грн.

на суму 95704,43 грн. за період з 29.10.2013 по 31.10.2013 - 23,60 грн.

на суму 54695,27 грн. за період з 01.11.2013 по 12.11.2013 - 53,95 грн.

на суму 48286,76 грн. за період з 13.11.2013 по 25.11.2013 - 51,59 грн.

за зобов'язаннями квітня 2013 року - 1033,61 грн.:

на суму 63786,52 грн. за період з 14.05.2013 по 25.11.2013 - 1027,57 грн.

на суму 24476,28 грн. за період з 26.11.2013 по 28.11.2013 - 6,04 грн.

за зобов'язаннями жовтня 2013 року - 360,16 грн.:

на суму 126767,49 грн. за період з 14.11.2013 по 28.11.2013 - 156,29 грн.

на суму 97294,77 за період з 29.11.2013 по 01.12.2013 - 23,99 грн.

на суму 89499,77 грн. за період з 02.12.2013 по 25.12.2013 - 176,5 грн.

на суму 40573,32 грн. за період з 26.12.2013 по 26.12.2013 - 3,33 грн.

за зобов'язаннями листопада 2013 року - 174,31 грн.

на суму 149700,98 грн. за період з 14.12.2013 по 26.12.2013 - 159,95 грн.

на суму 58221,35 грн. за період з 27.12.2013 по 29.12.2013 - 14,36 грн.

за зобов'язаннями грудня 2013 - 933,45 грн.

на суму 178744,99 грн. за період з 14.01.2014 по 27.01.2014 - 205,68 грн.

на суму 164020,17 грн. за період з 28.01.2014 по 28.01.2014 - 13,48 грн.

на суму 63072,95 грн. за період з 29.01.2014 по 02.02.2014 - 25,92 грн.

на суму 46788,51 грн. за період з 03.02.2014 по 31.07.2014 - 688,37 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

У вказаному листі зазначено, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційний зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційний зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

У пункті 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, позивач безпідставно нарахував інфляційні за листопад 2013 року на суму боргу 126767,49 грн. за зобов'язаннями жовтня 2013 року; за грудень 2013 року на суму боргу 149700,98 грн. за зобов'язаннями листопада 2013 року; за січень 2014 року на суму боргу 178744,99 грн. за зобов'язаннями грудня 2013 року.

За розрахунком суду, збити від інфляції складають 5871,28 грн., виходячи з наступного розрахунку:

за зобов'язаннями жовтня 2013 року:

заборгованість на кінець листопада 2013 року складає 97294,77 грн., інфляційні повинні нараховуватись за грудень 2013 року, тобто 97294,77 грн. х 1,005 = 486,47 грн.;

за зобов'язаннями грудня 2013 року:

заборгованість на кінець січня 2014 року складає 63072,95 грн., інфляційні повинні нараховуватись за лютий 2014 року, тобто 63072,95 грн. х 1,006 = 378,44 грн.;

заборгованість на кінець лютого 2014 року складає 46788,51 грн., інфляційні повинні нараховуватись з березня по червень місяці 2014 року, тобто 46788,51 грн. х 1,107 = 5006,37 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 6322,52 грн. та 5871,28 грн. відповідно.

Позивач також просить стягнути з відповідача 28111,50 грн. пені.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

З урахуванням п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 17 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", ч. 5 ст. 254 ЦК України, за розрахунком суду розмір пені складає 27486,77 грн., виходячи з наступного розрахунку:

за зобов'язаннями січня 2013 року - 2899,87 грн.:

на суму 330363,25 грн. за період з 14.02.2013 по 19.02.2013 - 814,59 грн.

на суму 255668,47 грн. за період з 20.02.2013 по 26.02.2013 - 735,48 грн.

на суму 203499,36 грн. за період з 27.02.2013 по 04.03.2013 - 501,78 грн.

на суму 184325,04 грн. за період з 05.03.2013 по 12.03.2013 - 606,00 грн.

на суму 84130,43 грн. за період з 13.03.2013 по 19.03.2013 - 242,02 грн.

за зобов'язаннями лютого 2013 року - 2812,90 грн.:

на суму 251095,08 грн. за період з 14.03.2013 по 19.03.2013 - 619,14 грн.;

на суму 234666,33 грн. за період з 20.03.2013 по 27.03.2013 - 771,51грн.

на суму 198867,36 грн. за період з 28.03.2013 по 28.03.2013 - 81,73 грн.

на суму 111260,44 грн. за період з 29.03.2013 по 18.04.2013 - 960,19 грн.

на суму 75550,50 грн. за період з 19.04.2013 по 28.04.2013 - 310,48 грн.

на суму 21247,52 грн. за період з 29.04.2013 по 06.05.2013 - 69,85 грн.

за зобов'язаннями березня 2013 року - 11279,55 грн.

на суму 276161,23 грн. за період з 16.04.2013 по 06.05.2013 - 2383,31 грн.

на суму 240906,49 грн. за період з 07.05.2013 по 28.05.2013 - 2178,06 грн.

на суму 130513,43 грн. за період з 29.05.2013 по 19.09.2013 - 5613,87 грн.

на суму 129190,54 грн. за період з 20.09.2013 по 13.10.2014 - 1104,31 грн.

за зобов'язаннями квітня 2013 року - 4386,42 грн.:

на суму 63786,52 грн. за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 - 4386,42 грн.

за зобов'язаннями жовтня 2013 року - 1560,70 грн.:

на суму 126767,49 грн. за період з 14.11.2013 по 28.11.2013 - 677,25 грн.

на суму 97294,77 за період з 29.11.2013 по 01.12.2013 - 103,96 грн.

на суму 89499,77 грн. за період з 02.12.2013 по 25.12.2013 - 765,04 грн.

на суму 40573,32 грн. за період з 26.12.2013 по 26.12.2013 - 14,45 грн.

за зобов'язаннями листопада 2013 року - 755,35 грн.

на суму 149700,98 грн. за період з 14.12.2013 по 26.12.2013 - 693,14 грн.

на суму 58221,35 грн. за період з 27.12.2013 по 29.12.2013 - 62,21 грн.

за зобов'язаннями грудня 2013 - 4437,20 грн. (однак в загальний розрахунок пені враховується заявлена позивачем сума - 3791,98 грн.)

на суму 178744,99 грн. за період з 14.01.2014 по 27.01.2014 - 891,28 грн.

на суму 164020,17 грн. за період з 28.01.2014 по 28.01.2014 - 58,42 грн.

на суму 63072,95 грн. за період з 29.01.2014 по 02.02.2014 - 112,32 грн.

на суму 46788,51 грн. за період з 03.02.2014 по 13.07.2014 - 3375,18 грн.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 99 %.

Згідно зі статтею 83 ГПК України господарський суд наділений правом зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки, у даному випадку саме пені, може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення. Проте, Кодекс не містить переліку таких обставин; це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 233 ГК України визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% враховуючи:

- рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, зокрема і те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ;

- незначні прострочення сплати боргу зокрема за зобов'язаннями січня - 34 дні, лютого - 54 дні, березня - більша частина боргу сплачена з простроченням 56 днів, жовтня - 43 дні, листопада - 16 днів, грудня - була попередня оплата, а більша частина боргу сплачена з простроченням 20 днів;

- відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії, і причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання (про що зокрема свідчить наданий відповідачем договір № 1241/30 про організацію взаєморозрахунків від 11.12.2014);

- діяльність відповідача є збитковою;

- відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання;

- позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом не надано жодних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу

Господарський суд також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

При зменшенні пені, господарським судом враховано судову практику, зокрема правові позиції ВГСУ викладені у постановах від 11.12.2014 у справі № 908/1583/14, від 18 грудня 2014 року у справі № 904/4966/14 та інші за період листопада - грудня 2014 року.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

Згідно положень ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 46788,51 грн. припинити.

Стягнути з комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Толстого, 27, код ЄДРПОУ 37738410) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - заборгованість у розмірі 25937,18 грн., у т.ч. пеню у розмірі 13743,38 грн., 3 % річних у розмірі 6322,52 грн., збитки від інфляції у розмірі 5871,28 грн., а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити позивачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; та відповідачу за адресою: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Толстого, 27.

Повне рішення складено 24.12.2014.

Суддя В.Г. Кабакова