Рішення № 42001897, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22149/14 15.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

Про стягнення 58 861,04 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Локшин А.В., довіреність № б/н від 04.07.2014

від відповідача: Жак - Кітаєнко Д.О., довіреність № 132 від 13.08.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - позивач) подала на розгляд господарського суду міста Києва позов до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - відповідач) про стягнення 58 861,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 558-L від 25.09.2012р.

Ухвалою суду від 14.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/22149/14 та призначено розгляд на 31.10.2014 р.

31.10.2014р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

31.10.2014р. представники відповідача підтримали у судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача про відкладення розгляду справи не заперечував, надав пояснення по справі.

Суд відклав розгляд справи на 21.11.2014р.

04.11.2014р. позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

21.11.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

21.11.2014р. позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив.

21.11.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, доказів в підтвердження заперечень не надав.

Представник позивача надав пояснення по справі, з урахуванням відзиву на позов відповідача.

26.11.2014р. позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив.

Суд відклав розгляд справи на 01.12.2014р.

01.12.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, з урахуванням заперечень на позов, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Суд відклав розгляд справи на 15.12.2014р.

15.12.2014р. відповідач подав через канцелярію суду документи по справі.

15.12.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (надалі - Позивач) та Державним підприємством з питань поводження з відходам як вторинною сировиною (ДП «Укрекоресурси») (надалі - Відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 558-L від « 25» вересня 2012 року (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Позивач на підставі договору купівлі - продажу (поставки) (надалі - «Договір купівлі-продажу») зобов'язується набути у власність Позивача і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - «Предмет лізингу»), наведене в специфікації (Додаток 1 до Договору) (надалі - «Специфікація»), а Відповідач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, на підставі договору купівлі-продажу №558-S від « 04» жовтня 2012 року, придбав, та на підставі Акту приймання - передачі від « 28» грудня 2012 року, що є невід'ємною частиною Договору, передав Відповідачу в платне володіння та користування наступне майно (надалі - Предмет лізингу): горизонтальний автоматичний прес HCE60FE-8 з конвеєром « 56», 2012 року виробництва, виробництво компанії PRT PATRIOT, країна виробник Сполучені Штати Америки у кількості - 1штука.

Однак, Відповідач свої зобов'язання за Договором, щодо сплати лізингових платежів не виконав, в результаті чого за період з квітня 2014 року по вересень 2014 року утворилася заборгованість в сумі 51716,74 грн.

Пунктом 9.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення обов'язків зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів передбачених Договором, Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла у період такого порушення зобов'язань Відповідача за Договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості у розмірі 51 716,74 грн., що виникла у період з квітня 2014 р. по вересень 2014 р., внаслідок чого позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 58 861,04 грн. боргу, а саме: 51716,74 грн. - основного боргу по сплаті лізингових платежів, 4521,23 грн. - пені, 603,81 грн. - 3% річних, 2019,26 грн. - інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про най'.: (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі від 31.10.2008р. та від 13.11.2008р., ).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час. протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізиигодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірне майно було повернуто позивачу, згідно акту державного виконавця про його вилучення у серпні 2014 року, а тому позов позивача є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Проте такі твердження відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України, виходячи з такого.

Правові норми , що регулюють відносини лізингу знаходяться в параграфі 6 Глави 58 ЦК України, що має назву «найм (оренда)».

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Тобто, чинним законодавством передбачена лише передача предмету лізингу виключно в тимчасове платне користування, за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає обов'язок Лізингодавця, прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Пункт 7 ч. 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг» містить обов'язок Лізингоодержувача у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Чинним законодавством також передбачено обов'язок Лізингоодержувача повернути предмет лізингу після закінчення строку лізингу. без будь-яких зобов'язань обов'язкового продажу Лізингоодержувачу предмету лізингу.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Тобто, перехід права власності на предмет лізингу можливий на підставі окремого договору купівлі-продажу, за певну визначену договором ціну. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що чинне законодавство визначає договір фінансового лізингу, як різновид договорів оренди (фінансова оренда), а лізингові платежі визначає виключно як плату за користування.

Окрім того, чинне законодавство не передбачає обов'язкового переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача (в Законі України «Про фінансовий лізинг» та параграфі 6 Цивільного кодексу України, який регулює відносини лізингу немає жодної правової норми яка б містила обов'язок Лізингодавця укласти договір купівлі-продажу предмету лізингу після закінчення строку дії договору фінансового лізингу), а навпаки містить обов'язок Лізингоодержувача повернути предмет лізингу по закінченню строку лізингу, у випадку якщо Лізингоодержувач не виявить бажання придбати предмет лізингу на підставі окремого договору купівлі-продажу в разі та з моменту сплати ним визначеної договором купівлі-продажу ціни.

Крім того, суд зазначає, що частинами 2,3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, і які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 7.4 Договору фінансового лізингу передбачено, у випадку вилучення Лізингодавцем Предмета лізингу, зобов'язання Лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення Предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі, та інші платежі згідно з Договором, підлягають сплаті Лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення Предмета лізингу. Вилучення предмету лізингу не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення Предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно п. 7.7. договору фінансового лізингу, незважаючи на інші положення Договору, у випадку настання події невиконання зобов'язання, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингодавець також має право вимагати від Лізингоодержувача сплати усієї простроченої заборгованості за цим Договором на момент направлення відповідної письмової вимоги, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її Лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту направлення Лізингоодержувачем відповідної письмової вимоги на адресу Лізингоодержувача, зазначену у цьому Договорі Сторони прийшли до згоди, що з моменту направлення Лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї простроченої та чергової поточної заборгованості за цим Договором вважається таким, що настав.

Пунктом 11.4. договору фінансового лізингу передбачено, у випадку одностороннього: розірвання (дострокового припинення) цього Договору, з причин, зазначених у цьому Договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (повідомленні) Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за Договором до дня розірвання Договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення Предмета лізингу протягом 3 (трьох) робочих днів з дня такого розірвання Договору або вилучення (повернення) Предмета лізингу.

На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача була направлено Повідомлення №1691/06 від 11.06.2014 року з вимогою сплати простроченої заборгованості та повідомленням про розірвання договору та вимогою повернення предмету лізингу.

Сторони в договорі врегулювали свої відносини, та погодили можливість одностороннього розірвання та передбачили наслідки такого розірвання, а саме повернення предмету лізингу Лізингодавцю, та сплату всієї заборгованості Лізингоодержувачем, як по відшкодуванню вартості предмету лізингу так і винагороди, в зв'язку з чим у Відповідача виникло зобов'язання по сплаті заборгованості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлена презумпція правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а згідно ст. 629 ЦК України договір обов'язковий для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, передбачено відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, в Главі 50 Цивільного кодексу містить вичерпний перелік підстав припинення зобов'язань, а саме:

- зобов'язання, які припиняються за волею сторін або однієї зі сторін (виконання, за домовленістю сторін (новація), зарахуванням, надання відступного, прощення боргу, одностороння відмова від виконання);

- припинення зобов'язання незалежно від волі учасників (неможливість виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, смерть громадянина, ліквідація юридичної особи).

Даний перелік є вичерпним, і жодна з цих підстав припинення зобов'язань відсутня у відносинах між Позивачем і Відповідачем, стосовно припинення зобов'язання в частині сплати заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення основного боргу та штрафних санкцій з відповідача у повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, у тому числі вартість адвокатських послуг, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП «Укрекоресурси») (код ЄДРПОУ 20077743, 02090 м. Київ, вул. Лобачевського 23-В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська 43, код ЄДРПОУ 35912126) 51716 (п'ятдесят одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 74 коп. - основного боргу по сплаті лізингових платежів, 4521 (чотири тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 23 коп. - пені, 603 (шістсот три) грн. 81 коп. - 3% річних, 2019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 26 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 19.12.2014р.)

Суддя В.І.Мельник