Рішення № 42001795, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22134/14 22.12.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 203 294,23 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Локшин А. В. - представник за довіреністю

від відповідача: Клименко В. О. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заборгованості за Договором фінансового лізингу № 860-FL від 30.04.2013 в розмірі 203 294,23 грн., в тому числі 175664,48 грн. основного боргу, 16100,30 грн. пені, 2230,35 грн. 3% річних, 9299,10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу № 860-FL від 30.04.2013 неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого станом на 07.10.2014 у нього виникла заборгованість у розмірі 175664,48 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 16100,30 грн. пені за період з 15.04.2014 по 07.10.2014, 2230,35 грн. 3% річних за період з 26.03.2014 по 07.10.2014 та 9299,10 грн. інфляційних втрат з березня 2014 року по серпень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 порушено провадження по справі № 910/22134/14, розгляд справи призначено на 10.11.2014 року.

10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є розірваним, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 99974,31 грн., що є сумою покупної оплати (вартість предмету лізингу), а також нарахованих на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 10.11.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.12.2014.

У поданих через відділ діловодства суду запереченнях на відзив відповідача 12.11.2014 та 26.11.2014, позивач зазначив, що сторони у договорі врегулювали свої відносини та погодили можливість одностороннього розірвання договору фінансового лізингу, передбачивши наслідки такого розірвання, зокрема - повернення предмету лізингу, сплату всієї заборгованості відповідачем як по відшкодуванню вартості предмета лізингу, так і винагороди лізингодавцю.

У судовому засіданні 01.12.2014 представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору та в судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 22.12.2014.

У судовому засіданні 22.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2014 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 22.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 860-FL, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене у специфікації (Додаток №1 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток 2 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

Згідно з п. 1.3 Договору, в разі дострокового розірвання (припинення) Договору у зв'язку з порушенням зобов'язань лізингоодержувачем за Договором, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.7 Договору, загальна вартість предмета лізингу на момент укладення Договору зазначається в специфікації (Додаток 1 до Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу від відповідного продавця предмета лізингу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу.

Розділом 6 Договору сторони визначили порядок, умови та розмір здійснення лізингових платежів.

Зокрема, відповідно до п. 6.1 Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору.

Згідно з п. 6.2 Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з Додатком 2 до Договору, який є невід'ємною його частиною (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору, до складу лізингових платежів входить перший лізинговий платіж, який складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням Договору фінансового лізингу та авансу вартості предмета лізингу, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та періодичні лізингові платежі. Перший періодичний лізинговий платіж складається з винагорода лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за Договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу лізингоодержувачу. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із відшкодування вартості предмета лізингу та винагорода лізингодавця.

В період з дати укладення цього Договору та до кінця дії цього Договору процентна ставка для розрахунку винагороди базується на показнику UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), що розраховується АТ "ОТП Банк" для невизначеного проміжку часу та може бути змінений. У разі зміни показника UIRD винагорода лізингодавця змінюється без додаткового узгодження сторонами, про що лізингодавець повинен повідомити лізингоодержувача будь-яким чином у письмовій формі. Для цього Договору: UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок по депозитах фізичних осіб - індикативна ставка,яка розраховується в 15:00 за київським часом кожний банківський день в системі Томпсон Ройтерс на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб в гривні строком на 12 місяців з виплатою відсотків по закінченні строку дії депозитного договору, які діють в 20 найбільших українських банках за розміром депозитного портфеля фізичних осіб. Цей індекс розраховується Томпсон Ройтерс кожен день та публікується в інформаційній системі Томпсон Ройтерс і на сайті Національного банку України http://bank.gov.ua (п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 6.6 Договору, кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку 2.

Відповідно до п. 6.7 Договору, у випадку виникнення зміни податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. У випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, щодо сум інших платежів, які повинен сплатити лізингоодержувач лізингодавцю під час дії Договору, лізингоодержувач повинен сплатити такі інші платежі в розмірі, який збільшений на суму таких податків або прирівняних до них платежів. Така сплата може здійснюватись на підставі окремого рахунку.

Розрахунки за договором здійснюються на базі місяця, що складається з 30 днів, та року, що складається з 360 днів (п. 6.8 Договору).

Відповідно до п. 6.11 Договору, усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у цьому Договорі або повідомленні лізингодавця.

Згідно з п. 6.12 Договору, якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов Договору фінансового лізингу на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує такій даті платежу.

Пунктом 6.13 Договору визначено, що датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 6.14 Договору, всі суми, одержані лізингодавцем від лізингоодержувача або третьої особи за лізингоодержувача, будуть зараховуватись в наступному порядку: погашення неустойки (пені, штрафів); сплата прострочених платежів за Договором; погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); сплата поточних лізингових платежів. Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору, несплата лізингоодержувачем лізингового платежу або іншого платежу (частково або в повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором вважається істотним порушенням умов Договору лізингоодержувачем (подія невиконання зобов'язання).

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку виникнення будь - якої події невиконання зобов'язань, лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені Договором; вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. Договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення Предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі, та інші платежі згідно з Договором, підлягають сплаті лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення предмета лізингу. Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей Договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому Договором. При цьому, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору будь-яким чином та сплатити належні за Договором платежі на дату припинення чи розірвання Договору та на дату повернення предмету лізингу.

Відповідно до п. 11.2 Договору, цей Договір може бути достроково розірваний лізингодавцвм в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі.

У випадку одностороннього розірвання (дострокового припинений) цього Договору, з причин, зазначених у цьому Договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Лізингодавець надсилає рекомендований або цінний лист з повідомленням про розірвання Договору. Договір вважається розірваним з дати, зазначеною в такому листі (повідомленні) лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за Договором до дня розірвання Договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення предмета лізингу протягом 3 (трьох) робочих днів з дня такого розірвання Договору або вилучення (повернення) предмета лізингу.

В подальшому між сторонами було укладено 5 Додаткових угод до Договору фінансового лізингу.

Так, Додаткової угодою №1 від 24.07.2013, Додатковою угодою № 2 від 20.08.2013, Додатковою угодою № 3 від 14.10.2013, Додатковою угодою №4 від 31.03.2014 та Додатковою угодою №5 від 30.04.2014 сторони внесли зміни до Додатку №2 до Договору (графік сплати лізингових платежів)

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до частини 2 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, а саме: два сміттєвози HIDRO-MAK HRP-22m3; рік випуску: 2012; марка: FORD; модель: CARGO 2532; колісна база: 6*2; двигун: ECOTORQ, 8974 см3 загальною вартістю 2337083,32 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 07.05.2013р. до Договору.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків зі сплати періодичних лізингових платежів за Договором, позивач звернувся до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з повідомленням вих. № 1705/06 від 11.06.2014 (яке було одержано відповідачем 16.06.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 1857776), в якому повідомило про розірвання Договору зазначивши, що датою розірвання є дата отримання даного повідомлення відповідачем, та вимагало протягом 10 робочих днів з дня отримання даного повідомлення повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що предмет лізингу був вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю в ході виконавчого провадження.

Зокрема, відповідач повідомив, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 4129 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014 та 12.08.2014 був проведений опис та арешт майна (предмета лізингу), що зафіксовані в акті опису й арешту майна від 12.08.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд зазначає, що відносини, що виникають за договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Судом встановлено, що лізингоодержувач, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, не виконувало зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за Договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим лізингодавець, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пунктом 11.2 Договору фінансового лізингу, повідомив лізингоодержувача про розірвання укладеного між сторонами договору з дати його отримання і вимагав повернення предмета лізингу (повідомлення вих. № 1705/06 від 11.06.2014, отримане відповідачем 16.06.2014).

Судом встановлено, що на дату розірвання (дострокового припинення) Договору фінансового лізингу відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з 25.03.2014 по 25.05.2014 в загальному розмірі 175664,48 грн., що складається з 112254,50 грн. нарахувань винагороди (з урахуванням часткової оплати 14.04.2014 в розмірі 36564,33 грн.) та 99974,31 грн. нарахувань за майно (частина вартості предмета лізингу), що також не було спростовано відповідачем, зокрема не надано доказів сплати лізингових платежів за вказані періоди.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Згідно із частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 Договору фінансового лізингу, у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення Предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі, та інші платежі згідно з Договором, підлягають сплаті лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення предмета лізингу. Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з п. 6.2 Договору фінансового лізингу, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу.

Відтак, суд приходить до висновку, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу є безпідставними та таким, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною частини основного боргу в розмірі 99974,31 грн. за період з березня 2014 року по вересень 2014 року, що є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу у зв'язку з необґрунтованістю.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" в частині стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною суми основного боргу в розмірі 175664,48 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 75690,17 грн. - тобто, частина лізингового платежу, яка є винагородою лізингодавцю за період з 25.03.2014 по 25.05.2014.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу пеню в розмірі 16100,30 грн. за період з 15.04.2014 по 07.10.2014 в межах встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного періоду.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2.1 Договору, за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла у період такого порушення зобов'язань лізингоодержувачем за договором, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, з 16.06.2014 укладений між сторонами Договір фінансового лізингу є розірваним, а тому позивач має право нараховувати пеню по кожному простроченому платежу до моменту розірвання договору.

Таким чином, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 3399,51 грн. за період з 15.04.2014 по 16.06.2014 в межах строку дії договору (по кожному простроченому платежу окремо), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в частині стягнення пені в розмірі 16100,30 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 3399,51 грн.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2230,35 грн. за період з 26.03.2014 по 07.10.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, з 16.06.2014 укладений між сторонами Договір є розірваним та у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, а тому з 17.06.2014 по 07.10.2014 позивач має право нараховувати 3% лише на частину лізингового платежу (суму винагороди) у загальному розмірі 75690,17 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" в частині стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 3% річних в розмірі 2230,35 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1301,83 грн.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 9299,10 грн. за період з 26.03.2014 по 31.08.2014.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, з 16.06.2014 укладений між сторонами Договір є розірваним та у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, а тому з 17.06.2014 по 07.10.2014 позивач має право нараховувати інфляційні втрати лише на частину лізингового платежу (суму винагороди) у загальному розмірі 75690,17 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" в частині стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною інфляційних втрат в розмірі 9299,10 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 8815,94 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В; ідентифікаційний код: 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код: 35912126) основний борг в розмірі 75690 (сімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 17 коп., пеню в розмірі 3399 (три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 1301 (одна тисяча триста одна) грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 8815 (вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 94 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.12.2014

Суддя О.А. Грєхова