Рішення № 42001767, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21997/14 17.12.14

Господарський суд міста Києва, у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР"до KOMPLEKT TRANS S.R.O. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець Кузьма Денис Михайловичпро стягнення з перевізника повної вартості втраченого вантажу в розмірі 26 620 євро, що еквівалентно 524 201,04 грн.

Представники сторін:

позивача:Буря В.В. - представник за довіреністювідповідача:Шилова М.О. - представник за довіреністю третьої особи:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до KOMPLEKT TRANS S.R.O. про стягнення з перевізника повної вартості втраченого вантажу в розмірі 26 620 євро, що еквівалентно 445 485,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо доставки вантажу у визначений в CMR № CZ x1106628 пункт призначення, чим завдав позивачу збитки у заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21997/14, судове засідання призначено на 05.11.2014 р.

23.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов лист, в якому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" неспроможне до 21.10.2014 року виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року, а також зазначив, що у Позивача відсутні оригінали документів по суті спору, оскільки вони були втрачені перевізником разом з вантажем та просить Суд зобов'язати Чопську митницю Міндоходів надати відповідні оригінали.

31.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року, які долучені до матеріалів справи.

05.11.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача подав довідку з обслуговуючого банку на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року.

Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року відкладено розгляд справи на 03.12.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі.

02.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року, в тому числі і відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

03.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

03.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання, в якому просить Суд залучити до участі у справі в якості Відповідача Фізичну особу-підприємця Кузьму Д.М., оскільки розгляд справи без його участі унеможливить встановити істину та належного відповідача по справі, бо як вказав Відповідач, обов'язок по перевезенню вантажу, що належав Позивачу виник у Відповідача на підставі Договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.07.2014 року, укладеного між ним та ФОП Кузьмою Д.М., який скеровував здійснення перевезення протягом всього часу.

03.12.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи той факт, що вартість втраченого вантажу визначена в іноземній валюті - євро, а також той факт, що встановлений НБУ курс гривні по відношенню до євро знизився з 16,71 грн. за 1 євро станом на 10.09.2014 року до 19,69 грн. за 1 євро станом на 12.11.2014 року. Враховуючи вищевикладене, Позивач просить збільшити позовні вимоги, а саме:

1. Стягнути з відповідача - KOMPLEKT TRANS S.R.O. (Husitska 73/37, Praha, 3, Czech Republik, IC: 01656384) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" код ЄДРПОУ 38656857 (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 44-а, оф. 63) розрахунковий рахунок р/р 2600900014211 в ПАТ Банк «Контракт» МФО 322465, 26 620 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять) Євро вартості втраченого вантажу, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.11.2014 року еквівалентно 524 201, 04 грн.

2. Стягнути з відповідача - KOMPLEKT TRANS S.R.O. (Husitska 73/37, Praha, 3, Czech Republik, IC: 01656384) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" код ЄДРПОУ 38656857 (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 44-а, оф. 63) розрахунковий рахунок р/р 2600900014211 в ПАТ Банк «Контракт» МФО 322465, судові витрати у розмірі 34 378, 13 грн., а саме 23 425, 60 грн. у відшкодування витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката та 10 952, 53 грн. сплаченого судового збору.

Суд зазначає, що приймає до розгляду Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4. ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно із п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачене ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача збільшити розмір позовних вимог може бути реалізовано до прийняття рішення судом першої інстанції. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставістатті 49 ГПК.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" подано з додержанням всіх вимог та до прийняття рішення по справі.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав лист, якому повідомив Суд, що у Позивача відсутні оригінали всіх документів доданих до позовної заяви та зазначив, що копії цих документів були отримані від Чопської митниці Міндоходів.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості Відповідача Фізичну особу-підприємця Кузьму Д.М.

Представник позивача заперечив проти залучення Фізичної особи-підприємця Кузьми Д.М. в якості Відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Судом не встановлено достатніх підстав для залучення у справі іншого Відповідача - Фізичну особу-підприємця Кузьму Д.М., однак, керуючись ст. 27 ГПКУ, Суд вважає за доцільне залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізичну особу-підприємця Кузьму Д.М.

Крім того, Суд, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- направити копію позовної заяви Фізичній-особі підприємцю Кузьмі Д.М. (79013, м. Львів, вул. Котляревського, 19, кв. 8) та надати Суду докази на підтвердження направлення;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву KOMPLEKT TRANS S.R.O.

2) Дарницьку РУ ГУМВС України в м. Києві надати інформацію щодо стану розгляду кримінального провадження №12014100020005822.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичну особу-підприємця Кузьму Д.М. у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 17.12.2014 року, та зобов'язано Позивача: направити копію позовної заяви Фізичній-особі підприємцю Кузьмі Д.М. та надати Суду докази на підтвердження направлення; надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву KOMPLEKT TRANS S.R.O., а також зобов'язано Дарницьке РУ ГУМВС України в м. Києві надати інформацію щодо стану розгляду кримінального провадження №12014100020005822.

15.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, а також додаткові пояснення до позовної заяви з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

17.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення, згідно яких фізична особа-підприємець Кузьма Д.М. зазначив, що договір-заявку від 11.07.2014 року на перевезення вантажу, вантажоодержувачем якого є Позивач, та який є втраченим, з відповідачем не укладав та не підписував, крім того, вказав, що жодних документів, зокрема, договорів на організацію перевезення зазначеного вантажу для Позивача, не підписував. Також фізична особа-підприємець Кузьма Д.М. просив Суд розглядати справу без його участі.

17.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи, а саме: договір-заявка від 11.07.2014 р № 11/07-14 на паперовому та електронному носіях, які долучені до матеріалів справи.

Також 17.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке мотивоване тим, що як стверджує в позовній заяві позивач, він вантаж за CMR № 1106628 не отримав, однак, проставивши на доданих до матеріалів справи документах, зокрема, CMR № 1106628, вантажно-митній декларації (форми МД-2) типу ІМ 40ЕЕ № 100000000.2014.839340, інвойсі від 11.07.2014 та від 03.07.2014 року, відмітку "з оригіналом згідно" тим самим підтвердив, що оригінали вказаних документів у нього наявні, а відтак і вантаж Позивач за вказаними документами отримав. Враховуючи, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100020005822 за фактом незаконного заволодіння вантажем, та в ході розслідування якого будуть встановлені обставини щодо розвантаження вантажу за адресою, зміненою замовником перевезення, а також обставини щодо причетності/непричетності Позивача до зникнення вантажу, відтак розгляд даної справи без встановлення вказаних обставин є неможливим, а тому матеріали справи № 910/21997/14 необхідно надіслати до органів досудового розслідування для здійснення відповідної перевірки, а провадження у справі - зупинити.

В судове засідання 17.12.2014 року представники позивача та відповідача з'явились.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання Відповідача про надіслання матеріалів справи № 910/21997/14 до органів досудового розслідування для здійснення відповідної перевірки та зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України направлення матеріалів справи до правоохоронних органів може бути реалізовано судом відповідно до ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

У даному ж випадку предметом заявленого позову є вимоги позивача щодо відшкодування вартості втраченого вантажу, наявності чи відсутності обов'язку відповідача здійснити відшкодування такої шкоди по сумі заявленій до стягнення, отже, висновки по цим питанням можливо зробити незалежно від наслідків кримінального розслідування на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, або зібраних з власної ініціативи при розгляді цієї справи, а тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей, які надавали б суду підстави стверджувати про наявність у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

При врахуванні відповідних звернень відповідача та позивача до правоохоронних органів, судом зокрема відзначається, що факти, які можуть бути встановлені вироком суду з кримінальної справи (втрата вантажу), в подальшому можуть стати підставою для перегляду прийнятого рішення за нововиявленими обставинами (ч. 3 ст. 35 ГПК України), що виключає порушення прав відповідача, а до компетенції господарського суду не входить вирішення питання про вчинення особою діяння переслідуваного кримінальним законом.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у відзиві на позов та просив Суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 грудня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06 вересня 2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ПОЛІМЕР» (надалі - позивач) «UNIPETROL RPA, S.R.O.» (Zaluzi 1, 436 70 Litvinov,, Czech Republik) було укладено договір купівлі-продажу № 366-2013, за умовами якого продавець («UNIPETROL RPA, S.R.O.») зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР») зобов'язується прийняти та оплатити товар - поліетилен, в кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до Специфікацій, які є невіддільною частиною договору купівлі-продажу.

У відповідності до специфікації № 6 від 03.07.2014 р. продавець («UNIPETROL RPA, S.R.O.») зобов'язався передати у власність, а покупець (ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР») прийняти та оплатити товар, а саме: поліетилен марки Polyethylene HD LITEN VB 33, в кількості 88 тон, за ціною 1 210,00 Євро за тону на загальну суму 106 480,00 Євро.

Платіжним дорученням в іноземній валюті № 229 від 17.07.2014 р. ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР» перерахував на користь «UNIPETROL RPA, S.R.O.» суму 53 240 Євро передплати за поліетилен згідно контракту (договору) № 366-2013 від 06.09.2013 р. та інвойсу № 2910010639 від 03.07.2014 р.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №1106628 (надалі - CMR № 2486974) та супровідної вантажно-митної декларації (форма МД-2) типу ІМ 40 ЕЕ № 100000000.2014.839340, між позивачем та відповідачем було укладено разовий договір перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Як вбачається із змісту графи 1 CMR № 1106628 відправником вантажу є фірма «UNIPETROL RPA, S.R.O.» (Zaluzi 1, 436 70 Litvinov,, Czech Republik), у графі 2 вказано одержувача вантажу - ТОВ «СКАЙ ПОЛІМЕР», у графі З вказано місце розвантаження вантажу - Київ, вул. Будіндустрії, 7 Україна, у графі 4 вказано місце та дату завантаження вантажу - Litvinov,, Czech Republik 11.07.2014р., у графі 16 зазначено перевізника - KOMPLEKT TRANS S.R.O., транспортний засіб (ЗАМ7509, ЗАL0009, Феєр Іван).

Штемпелі на CMR містять інформацію про дату проходження товару через митний контроль у митниці відправлення - Чопській митниці, а саме - 14.07.2014 р. Додатково відомості про відправника, одержувача, перевізника, вид транспортного засобу, найменування товару, місце розвантаження товару, ціну товару, вартість ввізного мита тощо вказано у вантажно-митній декларації по формі МД-2 типу ІМ 40 ЕЕ № 100000000/2014/839340.

Позивач стверджує, що вказаний вантаж до сьогоднішнього дня (дня звернення до суду з відповідним позовом) до власника вантажу - ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР» відповідачем не доставлено.

Також, вантаж до цього часу не доставлений до митниці призначення - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, хоча у супровідній вантажно-митній декларації (форма МД-2) вказана дата завершення переміщення, а саме 24.07.2014р.

Жодних відміток в міжнародній товарно-транспортній накладній № 1106628 про місце, особу та дату отримання вантажу немає.

Отже, зі сторони перевізника - KOMPLEKT TRANS S.R.O. мало місце недоставляння вантажу до митниці призначення та недоставлення вантажу до замовника перевезення (власника вантажу, вантажоодержувача) - ТОВ «СКАЙ-ПОЛІМЕР», що згідно положень чинного національного законодавства та міжнародних договорів України є втратою вантажу.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму вартості втраченого вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ-ПОЛІМЕР" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956р. в м. Женеві (Швейцарія). Україна приєдналася до вказаної Конвенції 01.08.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України). У разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу (ч.3 статті 314 ГК України).

За приписами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену оплату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаменту або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 1,2 статті 924 ЦК України).

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що CMR № 1106628 містить всі вищезазначені відомості, відтак зазначена CMR дає підстави вважати її договором міжнародного автомобільного перевезення, а до спірних правовідносин, що склалися між сторонами, слід застосовувати положення Конвенції.

Відповідно до п.1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

В силу п.1 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Випадки звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу визначені п.2,4 статті 17 Конвенції. Так, перевізник звільняється від відповідальності якщо втрата вантажу сталася внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин, а саме: а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; б) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; в) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; (1) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; г) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; д) з перевезенням худоби.

Згідно зі статтею 20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом 60 днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може вважати його загубленим.

В силу статті 20 Конвенції, кінцевим терміном передачі вантажу перевізником замовнику слід вважати 10 вересня 2014 року (протягом 60 днів із дня прийняття вантажу перевізником - з 11.07.2014 р.), оскільки після цього вантаж вважається втраченим і замовник може вважати його загубленим.

Відповідно до статті 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Згідно ч.1 ст. 22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені умовами статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

Судом встановлено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, згідно Ліцензії на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не санкціонувалась і не обумовлювалась договором.

Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що вказане перевезення здійснювалось відповідачем на виконання договору-заявки від 11.07.2014 року на перевезення вантажу, укладеного між відповідачем та фізичною особою підприємцем Кузьмою Д.М. та що вантаж було вивантажено за адресою зазначеною Кузьмою Д.М. та його уповноваженим представникам, суд відхиляє та не приймає до уваги при вирішенні даного спору з огляду на те, що CMR № 1106628 містить всі необхідні вищезазначені відомості, що дає підстави вважати її договором міжнародного автомобільного перевезення, та згідно якої вантажоодержувачем є ТОВ "СКАЙ ПОЛІМЕР", адресою вивантаження вантажу в зазначеній CMR № 1106628 - Київ, вул. Будіндустрії, 7 Україна, а відтак вивантаження відповідачем товару за іншою адресою, невідомими особам, є порушенням взятих на себе зобов'язань щодо здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу, перевізником якого є відповідач. Також, як вбачається з письмових пояснень Третьої особи - Фізичної особи-підприємця Кузьми Д.М. від 17.12.2014 року, які долучені до матеріалів справи, договір-заявку від 11.07.2014 року на перевезення вантажу, вантажоодержувачем якого є Позивач, та який є втраченим, з відповідачем він не укладав та не підписував, жодних документів, зокрема, договорів на організацію перевезення зазначеного вантажу для Позивача, не підписував. Крім того, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України, зокрема, розписки чи довіреності, в підтвердження того, що вантаж, який перевозився відповідачем за CMR № 1106628, був отриманий уповноваженими особами, відповідачем суду не надано.

Стосовно посилань відповідача з приводу ненадання позивачем оригіналів документів, на які позивач посилається в поданій до суду позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, а долучення лише копій відповідних документів не дає можливості встановити їх достовірності, суд зазначає наступне. Вищевказана інформація щодо здійснення перевезення вантажу була підтверджена листом Чопської Митниці Міндоходів від 28.08.2014 року № 03.1-3-10-40/5737-11, до якого і були додані відповідні документи позивачу.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 26 620,00 євро, що еквівалентно станом на 12.11.2014 року сумі 524 201,04 грн. збитків підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 23 425,60 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 21.08.2014 між позивачем та адвокатом Никитюк Н.О. укладений договір про надання юридичних послуг № 2, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання надати юридичні послуги процесуального представництва інтересів Позивача у господарській справі про стягнення з фірми нерезидента KOMPLEKT TRANS S.R.O. на користь позивача 26620,00 євро вартості недоставленого вантажу.

Згідно акту виконаних робіт від 06.11.2014 вбачається, що адвокат Никитюк Н.О. надав позивачу послуги з правової допомоги на суму 23425,60 грн.

Для оплати вказаних послуг адвокат Никитюк Н.О. виставив позивачу рахунок № 3 від 21.08.2014 року на суму 23 425,60 грн., який відповідно до банківської виписки від 02.09.2014 року, позивачем був оплачений.

Статус особи за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Право на заняття адвокатською діяльністю Никитюк Н.О. та статус його як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №21/558 від 10.11.2006, виданого на ім'я Никитюк Н.О., та відомостями, які містяться в єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що належна до сплати сума судового збору за звернення до суду з первісною позовними вимогами щодо стягнення 26 620,00 євро, що еквівалентно станом на 12.11.2014 року 524201,04 грн. складає 10484,02 грн., а згідно платіжних доручень від 15.09.2014р. № 1624 на суму 8909,71 грн. та від 17.11.2014 року № 4 на суму 2042,82 грн. позивач сплатив 10952,53 грн., відтак суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 468,51 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ПОЛІМЕР" задовольнити повністю.

2. Стягнути з KOMPLEKT TRANS S.R.O. (Husitska 73/37, Zizkov, 130 00 Praha, identifikacni cislo 016 56 384) (Товариство з обмеженою відповідальністю KOMPLEKT TRANS S.R.O. (Гусітська 73/37, Жіжков, 130 00 Прага 3, ідентифікаційний номер 016 56 384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ПОЛІМЕР" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 44-А, оф. 63, ідентифікаційний код 38656857) 26 620 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять) Євро 00 євроцентів вартості втраченого вантажу, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.11.2014 р. еквівалентно 524 201 (п'ятсот двадцять чотири тисячі двісті одна) грн. 04 коп., 10 484 (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору, 23 425 (двадцять три тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 60 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ПОЛІМЕР" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 44-А, оф. 63, ідентифікаційний код 38656857) з Державного бюджету України 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 51 коп. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 17.11.2014 року № 4, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/21997/14.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин