Рішення № 42001728, 22.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 Справа № 908/4242/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-109 від 18.04.2014 р.; від відповідача -Лозовицький М.С., довіреність № 135 від 03.11.2014 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4242/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, скорочено ПАТ «НАК «Нафтогаз України»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, скорочено ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»);

про стягнення суми,

Сутність спору:

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заявлено позовні вимоги до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу № ДЕ2512-ПР від 25.12.2012 р. 2835936,60 грн., яка складається з: 2208936,88 грн. основного боргу, 152931,09 грн. пені, 154625,75 грн. штрафу, 46660,02 грн. 3 % річних, 272782,87 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4242/14, присвоєно справі номер провадження 34/109/14, розгляд якої призначено на 12.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 19.11.2014 р. В судовому засіданні 19.11.2014 р. оголошена перерва до 03.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 17.12.2014 р.

В судовому засіданні 17.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 22.12.2014 р.

17.12.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що з моменту прийняття справи до розгляду і до моменту подання заяви відповідачем було погашено основну суму боргу. Таким чином, позивачем було здійснено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат станом на дату остаточного розрахунку (23.10.2014 р.). Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 152931,09 грн., штраф в сумі 154625,75 грн., 3% річних в сумі 62351,87 грн., інфляційні втрати в сумі 437504,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2014 р. підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовнихвимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Розглянувши заяву ПАТ «НАК «Нафтогаз України», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява по суті є заявою про зменшення позовних вимог та збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 22.12.2014 р. судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 152931,09 грн., штрафу в сумі 154625,75 грн., 3% річних в сумі 62351,87 грн., інфляційні втрати в сумі 437504,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № ДЕ2512-ПР від 25.12.2012 р. позивач передав у власність відповідача протягом: січня-жовтня 2013 р. природний газ на загальну суму 137674536,88 грн., за який відповідач розрахувався частково в розмірі 135465600,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 2208936,88 грн. За неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № ДЕ2512 від 25.12.2012 р. позивач нарахував відповідачу 152931,09 грн. пені, 154625,75 грн. штрафу, 46660,02 грн. 3 % річних, 272782,87 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України.

28.11.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» надійшов відзив, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Так, за договором № ДЕ2512/ПТ-ПР від 25.12.2012 р. протягом 2013 року у відповідача виникла переплата за поставлений газ, в сумі 2208941,21 грн., що підтверджується актом звірки. Вказаний факт не заперечується позивачем. За умовами п. 6.3 вищезазначеного договору, кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Строк дії спірного договору закінчився 31.12.2013 р., у зв'язку з чим, починаючи з 01.01.2014 р., не повернувши суму передоплати, відповідач безпідставно користувався вже надмірно отриманими коштами та не зазнав будь-яких втрат, у тому числі інфляційних, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором № ДЕ2512-ПР від 25.12.2012 р., оскільки суми заборгованості та отриманих коштів майже збігаються. Після закінчення строку дії договору, відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, або проведення заліку зустрічних однорідних вимог за договором № ДЕ2512-ПР. У свою чергу, позивачем не було направлено ніяких заперечень щодо не визнання дій відповідача, у зв'язку з чим останній, вважав, що вчинив усі необхідні дії, які передбачені ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України. У жовтні 2014 р. отримавши позовну заяву, відповідач одразу провів погашення заборгованості за договором № ДЕ2512- ПР, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.10.2014 р., 22.10.2014 та 23.10.2014 р. Таким чином, позивач не вчинивши дій з повернення надмірно сплачених коштів відповідачу, позбавив останнього можливості здійснити перерахування заборгованості, крім того, відповідач не обліковував як заборгованість суму у розмірі 2208941,21 грн., оскільки вважав заборгованість погашеною шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Будь-яких дій, направлених на врегулювання взаєморозрахунків або претензій з приводу сплати заборгованості за договором ДЕ2512-ПР від 25.12.2012 р., позивач не направляв, оскільки фактично мав кредиторську заборгованість перед відповідачем за договорами поставки газу, в сумі 4,33 грн. (2208941,21 - 208936,88). Таким чином, відповідач вважає, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» фактично сплатило позивачу суму коштів за поставлений у розрахунковий період природний газ, вчинило усі можливі заходи щодо недопущення та зменшення негативних наслідків порушення зобов'язання з оплати та не мало можливості повторно виконати його до повернення зазначених коштів позивачем, вина відповідача у порушенні цього зобов'язання відсутня. Також відповідач зазначає, що навіть якщо вважати, що вина відповідача таки наявна в його діях, то заявлені позивачем штрафні санкції повинні бути зменшенні судом до незначного розміру, у зв'язку з вищенаведеними обставинами і відсутністю навіть мінімальних збитків позивача та інших учасників господарських відносин, а також зі скрутним матеріальним положенням підприємства відповідача. Згідно звіту від 24.07.2014 р. про фінансові результати за 1 півріччя 2014 р., у зв'язку зі спадом виробництва, збитки ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» склали 118917000,00 грн., що свідчить про той факт, що енергогенеруюче підприємство відповідача знаходиться у дуже тяжкому матеріальному становищі та стягнення в період енергетичної кризи в країні безпідставно нарахованих штрафних санкцій буде мати катастрофічні наслідки для підприємства та для єдиної енергетичної системи країни в цілому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві на позов та відповів на поставлені судом питання. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 р. ПАТ НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (покупець) було укладено договір № ДЕ2512-ПР купівлі-продажу природного газу (далі - договір № ДЕ2512-ПР від 25.12.2012 р.).

Відповідно до п.1.1. договору № ДЕ2512-ПР продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору № ДЕ2512-ПР газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 2.1. договору № ДЕ2512-ПР, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 18000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): у січні 2013 р. - 7000 тис. куб. м.; у лютому 2013 р.- 6000 тис. куб. м.; березень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; квітень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; травень 2013 р.- 500 тис. куб. м., червень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; липень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; серпень 2013 р.- 500 тис. куб. м., вересень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; жовтень 2013 р. - 500 тис. куб. м.; листопад 2013 р. - 500 тис. куб. м.; грудень 2013 р. - 500 тис. куб. м.

Згідно п. 5.1. договору № ДЕ2512-ПР, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору № ДЕ2512-ПР (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.07.2013 р.) ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Згідно п. 11.1 договору № ДЕ2512-ПР, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № ДЕ2512-ПР позивач протягом: січня -жовтня 2013 р. передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 137674536,88 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу: від 31.01.2013 р. на суму 36888578,01 грн., від 31.01.2013 р. на суму 15249582,68 грн., від 28.02.2013 р. на суму 28 130 094,44 грн., від 28.02.2013 р. на суму 12659634,05 грн., від 31.03.2013 р. на суму 8 390 113,20 грн., від 31.05.2013 р. на суму 12131538,60 грн., від 30.06.2013 р. на суму 4919348,19 грн., від 30.06.2013 р. на суму 5503 221,30 грн., від 31.10.2013 р. на суму 13 802426,41 грн.

Весь поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах приймання-передачі природного газу за період: січень-жовтень 2013 р. за договором № ДЕ2512-ПР, які також були погоджені газорозподільною організацією ПАТ «Дніпрогаз».

Відповідно до п. 6.1. договору № ДЕ2512-ПР, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" частково була погашена заборгованість за поставлений газ за договором № ДЕ2512-ПР у сумі 135465600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-85) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, на момент подання позову, неоплаченою залишалась заборгованість за поставлений у січень-жовтень 2013 р. природний газ у сумі 2208936,88 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З урахуванням погашення вказаного боргу 20.10.2014 р., 22.10.2014 р., 23.10.2014 р. (а.с. 86-88), позивач зменшив позовні вимоги на 2208936,88 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 152931,09 грн. за період: з 14.04.2013 р. по 16.05.2013 р., з 14.11.2013 р. по 13.05.2014 р. та штрафу в розмірі 154625,75 грн. за прострочення платежу понад 30 днів в період за період: з 14.04.2013 р. по 16.05.2013 р., 14.11.2013 р. по 14.04.2014 р.

Пунктом 7.2 договору № ДЕ2512-ПР передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено заявлений розмір пені та штрафу, та встановлено, що розрахунки позивача в цій частині є правильними та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 437504,71 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів за період: листопад 2013 р. - жовтень 2014 р. та 3 % річних за період: з 14.04.2013 р. по 16.05.2013 р., з 14.11.2013 р. по 23.10.2014 р. у розмірі 62351,87 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу наявності переплати за договором № ДЕ2512/ПТ-ПР від 25.12.2012 р. і як наслідок відсутність заявленого у цій справі основного боргу суд не може прийняти до уваги, оскільки переплата за іншим правочином не може автоматично, без волі іншої сторони, вважатися виконанням грошового зобов'язання за спірним право чином №ДЕ2512-ПР. Доказів досягнення такої згоди сторонами не подано. Відсутні і докази зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.. 601 ЦК України.

Доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій спростовуються наступним.

Суд при вирішенні питання щодо стягнення неустойки враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, повне погашення відповідачем основного боргу, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статті 614 ЦК України, 218 ГК України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи з викладеного, відповідачем не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання, крім того відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, даний випадок не є винятковим, тому суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України» зазначено, що ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

З урахуванням того, що позивачем зменшено позовні вимоги на суму 2208936,88 грн. з причин погашення вказаної суми відповідачем після надання позову (15.10.2014 р. згідно конверту) судовий збір з цієї суми покладається на ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код 00130872) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 ідентифікаційний код 20077720) пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 152 931 (сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 09 коп., штраф в сумі 154 625 (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 75 коп., 3% річних в сумі 62351 (шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 87 коп., інфляційні втрати в сумі 437504 (чотириста тридцять сім тисяч п'ятсот чотири) грн. 71 коп., 56718 (п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 73 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.12.2014 р.

Суддя А.О. Науменко