Рішення № 42001618, 23.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.14 Справа № 904/5857/14За позовом Дніпродзержинської міської Ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", м. Донецьк

про стягнення 41 514,75 грн.

Головуючий колегії Ніколенко М.О.

Суддя Колісник І.І.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Сологуб Ю.А., довіреність від 17.09.14;

від відповідача: Іващук П.В., довіреність від 27.12.14.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпродзержинська міська Рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" про стягнення 41 514,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 22, 614 ЦК України, ст. 156, 206 ЗК України, стверджує, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, позивач договір оренди цієї земельної ділянки не уклав, користувався землею без договору, орендну плату не сплачував, чим спричинив позивачеві збитки у вигляді неодержаного доходу у сумі 41 514,75 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.08.14 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.14 призначено колегіальний розгляд справи. Розпорядженням Голови господарського суду Татарчука В.О. № 778 від 23.10.14, для розгляду даної справи призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя - Ніколенко М.О., судді - Колісник І.І., Мартинюк С.В. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.14, колегія суддів прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд на 19.11.14. У судовому засіданні 19.11.14 розгляд справи відкладений до 10.12.14. Ухвалою господарського суду від 10.12.14 розгляд справи відкладений на 17.12.14.

В судове засідання 17.12.2014 представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представники відповідача у судове засідання з'явились, проти позову заперечують, надали відзив та пояснення у справі. Заперечення обґрунтовані тим, що укладанню договору оренди перешкоджала відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, кадастровий номер можна отримати лише на підставі проекту землеустрою, позивач зобов'язав відповідача оформити документи на право користування земельною ділянкою, але не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.12.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 2893308 від 25.04.2013, ТОВ "АЗОВРІТЕЙЛ" є власником майнового комплексу "Кінотеатр "Комсомолець" за адресою: пр. Комсомольський, 13, м. Дніпродзержинськ. Відповідач є власником майна на підставі Договору купівлі-продажу ВКТ № 387792, ВКТ387793 та зареєстровано в реєстрі 10.10.2008 за № 2654.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.07.11 №156-10/УІ «Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації», відповідачу -ТОВ «Азоврітейл» надано право користування земельною ділянкою за адресою: просп. Комсомольський, 13, площею 0,5881 га для фактичного розміщення майнового комплексу «Кінотеатр «Комсомолець». На виконання цього рішення міської ради відділом земельних відносин був підготовлений проект договору оренди, який був складений згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі». Відповідно до пункту 3.2 зазначеного рішення міська рада зобов'язала землекористувача укласти протягом тридцяти днів після прийняття цього рішення в управлінні земельних відносин міської ради у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки.

24.04.2013 року Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства під час використання Відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: проспект Комсомольський, 13, м. Дніпродзержинськ

За результатами обстеження земельної ділянки, був складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 24.04.2013 року, за змістом якого, встановлено, що відповідно до рішення міської ради від 24.12.2008 року №557-3 І/У вилучено із користування попереднього землекористувача гр. Кучми А.В. земельну ділянку за адресою: пр. Комсомольський, 13, площею 0,5881 га у зв'язку з продажем майнового комплексу "Кінотеатр "Комсомолець" та зобов'язано ТОВ "Азоврітейл" оформити документи на землекористування земельною ділянкою. Документи на право користування не оформлені, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Листом від 13.04.2013 №01-09вих/4/89 представник ТОВ "Азоврітейл" запрошувався на проведення обстеження земельної ділянки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа, але на проведення обстеження не з'явився.

24.04.2013 року на адресу Відповідача направлено лист-попередження №01-09вих/4/103 про надання акту обстеження від 24.04.2013 року та повідомлено необхідність оформлення документів на землекористування або звільнення земельної ділянки. Дана пропозиція Відповідачем проігнорована, жодних заходів щодо укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки здійснено не було.

За результатами виявленого порушення, у відповідності до вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284, відповідною комісією складено протокол (акт) визначення розміру збитків від 17.06.2013 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 173 від 25.06.2013 року. Згідно зазначеного акту, комісія дійшла висновку, що територіальній громаді міста, внаслідок обмеження її права зайняттям Відповідачем земельної ділянки без право встановлювальних документів, завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, відповідно до якого Відповідачем завдано збитки у сумі 41 514,75 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України, позивач у цій справі повинен довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою.

Щодо правила поведінки, встановленого законом або договором у спірних правовідносинах діють такі норми.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотним умовами договору оренди землі, зокрема є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надано право користування земельною ділянкою за адресою: просп. Комсомольський, 13, площею 0, 5881 га, в той час як згідно довідки Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про реєстрацію земельної ділянки та відсутність земельної ділянки від 12.06.2009 року № 7037/03-00152 земельна ділянка площею 0, 5881 га за адресою: просп. Комсомольський, 13, не зареєстрована (а.с.35).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК).

При цьому, приписами частини другої статті 14 ЦК визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, вчинення дії щодо укладання договору оренди землі, не є виключним обов'язком відповідача.

Позивач, в особі своїх повноважних органів, маючи дійсний намір укласти договір оренди земельної ділянки, мав створити умови та сприяти відповідачу у формуванні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, у розробленні проекту землеустрою та іншої документації, повідомити відповідача про необхідність погодження істотних умов договору оренди землі чи направити відповідачу примірник договору для підписання, тощо.

Проте, позивачем по справі не надано суду доказів, які б підтверджували здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Дії позивача, перелік яких зазначений у Поясненнях від 16.12.2014, не спрямовані на укладення договору оренди; мета всіх зазначених дій - отримання суми збитків.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази вчинення відповідачем передбачених чинним законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою, в тому числі і у період, за який стягуються збитки. Слід також додати, що відповідачем сплачувався земельний податок, що також свідчить про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності в даному питанні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наразі відсутнє правило поведінки яке було б порушено відповідачем.

Також, необхідно відзначити, що вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, необхідно визначити і законодавчі підстави відшкодування збитків власникам землі. Так, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою KM України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Проте статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п. 5.1 наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків у постановах ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.2007 у справі №2- 14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/13778-2005) та від 11.03.2008 у справі №30/146-07-4216.

Такі встановлені судом обставини у їх сукупності свідчать про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.218 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 22.12.14.

Головуючий колегії М.О.Ніколенко

Суддя І.І. Колісник

Суддя С.В. Мартинюк