Ухвала суду № 42001430, 22.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р.Справа № 820/13146/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі № 820/13146/14

за позовом Державного Підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування"

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Харківське Контрукторське Бюро з двигунобудування» (далі за текстом - ДП «Харківське Контрукторське Бюро з двигунобудування», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі за текстом - ДФІ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області від 14.01.2014 року за № 05-25/324 «Про усунення порушення законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. адміністративний позов задоволено .

Скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області №05-25/324 від 14.01.2014 року "Про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", п.п. 15 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 499/2011, п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

В апеляційній скарзі ДФІ в Харківській області зазначає, що під час проведення ревізії правильності визначення доходу від реалізації продукції встановлено, що у серпні 2013 року ДП ХКБД завершено дослідно-конструкторську роботу по темі: "Створення електроагрегата АД8 для комплексу "Положення-2", які реалізовано Замовнику (КП СКБ "Молнія") за ціною нижчою ніж її фактична вартість у розмірі 727 928,73 грн.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області з 27.11.2013 по 30.12.2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (далі по тексту - ДП ХКБД, підприємство), в ході якої виявлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 727 928,73 грн.

За результатами ревізії складено акт № 05-20/79 від 31.12.2013, який підписано без заперечень.

На підставі п.7 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", п.п. 15 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 499/2011, п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, директору підприємства надіслано вимогу №05-25/324 від 14.01.2014 щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень.

Не погодившись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимоги відповідача про забезпечення повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн., оскільки ціна виконаних робіт, була погоджена обома сторонами договору та претензій щодо ціни, якості, інших вимог державного договору ані від позивача, ані від замовника - СКБ «Молнія» не надходило.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з викладеною в акті ревізії № 05-20/79 від 31.12.2013 р. думкою ДФІ, позивач повинен забезпечити повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та Казенним підприємством «Спеціалізоване конструкторське бюро «Молнія» було укладено договір №228 від 20.09.2000 р., відповідно до умов якого за замовленням контрагента позивач зобов'язувався виконати дослідно-конструкторську роботу «Створення електроагрегата АД8 для комплексу «Положення-2».

Договором передбачено, що він укладений в рамках виконання державного оборонного замовлення, генеральним замовником є в/ч А-011 7 (договір між в/ч А-0117 та контрагентом - № 11 7504СН-8 від 06.08.1995 р.), джерелом фінансування є державний бюджет.

На момент укладання договору, у відповідності до пункту 23 договору, була встановлена ціна роботи, яка була визначена як попередня, в сумі 592224,00 грн (за 2 - 5 етапи), в тому числі по етапам: 2 етап - 60412,00 грн.; 3 етап - 165143,00 грн.;4 -етап - 233985,00 грн.; 5 етап - 132684,00 грн.

Додатковою угодою до договору № 1 від 04.01.2005 було передбачено виконання 4 етапів робіт - з 6 по 9 включно, відповідно до доповнень до технічного завдання. В зв'язку з укладанням додаткової угоди № 1 була визначена попередня ціна за 6 - 9 етапи вільній сумі 838905,90 грн., в тому числі по етапам: 6 етап - 86064.50 грн.; 7 етап - 326472.00 грн.; 8 етап - 26380.40 грн.; 9 етап - 399989.00 грн.

Додатковою угодою до договору № 3 було передбачено виконання 10-го етапу робіт з попередньою ціною 188139,80 грн. (пункт 3). Також вказаною додатковою угодою оновлено строк дії договору до 31.12.2009 року. Пунктом 3 цієї додаткової угоди була визначена попередня ціна 10 етапу в сумі 188139,80.

Колегія суддів зазначає, що п.24-29 Договору №228 передбачено порядок розрахунків та вартість виконаних робіт, а саме згідно п.24 виконана у відповідності з вимогами, встановленими в п. 2 даного договору, робота оплачується по договірній ціні, яка узгоджується Виконавцем і Замовником у встановленому порядку. Вартість роботи (етапу) за договором підлягає зміні у випадку зміни технічного завдання, тарифів, цін, систем оплати праці, мінімальної зарплати й інших умов виконання роботи, обумовлених рішеннями Уряду України, при виділенні додаткових асигнувань Міністерству оборони України для виконання державного Коронного замовлення.»

Згідно п. 25 вказаного договору, розрахунки за роботу, що виконується за цим договором, проводяться між замовником та Виконавцем за етапи, що закінчені і здані, в розмірі їх ціни (п. 18 договору) у встановленому порядку.»

Пунктом 26 договору визначено, що видача авансів та визначення їх розмірів проводиться за взаємною згодою сторін у встановленому порядку. Аванс для виконання робіт по етапу або роботи в цілому видається у розмірі 50 % після надходження відповідних коштів з Державного бюджету на підставі затвердженого протоколу узгодження попередньої (договірної) ціни на роботу (етап) і пред'явлення Виконавцем платіжного доручення - вимоги (рахунку-фактури) Замовнику.»

Відповідно до п.27 договору, оплата вартості кожного виконаного етапу роботи або роботи в цілому за винятком виданого авансу проводиться Замовником за рахунком Виконавця, який пред'являється з доданням оригіналу акту про приймання робіт та посвідчення за встановленими формами. При недоданні до платіжного доручення-вимоги (рахунку-фактури) акту або посвідчення Замовник має право відмовитися від оплати рахунку. Оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік.»

За умовами п.28 договору виконавець має право за узгодженням із Замовником зі складанням узгоджувального протоколу уточнювати перелік співвиконавців і перерозподіляти кошти на виконання робіт між етапами, передбаченими відомістю виконання, а також між витратами власних обсягів робіт та обсягів робіт співвиконавців у межах узгодженої лімітної (умовної) ціни договору (етапу)»

Виконавець і співвиконавці зобов'язані забезпечити у себе належний окремий бухгалтерський облік і аналіз фактичної вартості роботи, що виконується по кожному її етапу, Замовник має право аналізувати фактичні виграти за виконані роботи по первинних і зведених документах Виконавця і співвиконавців. Фактичні витрати аналізуються за участю Представника Генерального Замовника. Для своєчасного попередження необґрунтованого проведення витрат по темі. Представник Генерального Замовника надає Виконавцю щоквартально акт аналізу первинних бухгалтерських документів по темі. Зміст актів використовується генеральним Замовником для визначення ціни виконаних робіт.»(п.29 договору).

Так, матеріалами справи підтверджено, що результати роботи приймались поетапно (2-10 етапи). Спочатку роботи приймались за актами, в яких ціна робіт не зазначалась.

Після приймання результатів робіт за визначеними вище актами, позивачем було виготовлено протоколи узгодження договірної ціни на відповідні етапи. У вказаних протоколах підприємством заявлялась (пропонувалась) тверда фіксована ціна етапу, яка була розрахована на підставі фактичних витрат на виконання відповідного етапу. В подальшому вказані протоколи передавались на погодження до генерального представництва замовника №85, яким в свою чергу аналізуючи запропоновану ціну пропонувалась своя ціна. Після погодження генеральним представництвом протоколи передавались до СКБ «Молнія», яким погоджувалось ціну з ПЗ (№№603 та 4993). Після погодження СКБ «Молнія» зазначалось в протоколах погоджену ціну виходячи з ціни етапу свого договору №117504СН-8 від 06.10.95 р. укладеного між СКБ «Молнія» та в/ч А-0117, яка була узгоджена генеральним замовником.

Враховуючи викладене, вартість виконаних підприємством робіт узгоджувалась та оплачувалась СКБ «Молнія» в тому обсязі, за яким ця вартість приймалась та оплачувалась Генеральним замовником.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту ст. 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору було узгоджено розмір вартості робіт з урахуванням укладених додаткових угод.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в даних правовідносинах слід виходити з предмету договору.

Так, відповідачем не враховано, що укладений договір є договором на виконання дослідно-конструкторської роботи, тобто фактично договором на створення нової науково-технічної продукції.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно з ст. 893 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Отже, із вказаних норм законодавства виходить, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт передбачено прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати, а також зменшення ціни замовником.

Як встановлено колегією суддів, всього за спірним договором позивачем було виконано 11 етапів робіт.

З пояснень представника позивача вбачається, що при виконанні вказаних робіт заздалегідь неможливо чітко визначити її вартість, оскільки заздалегідь невідомо, яких витрат понесе виконавець роботи.

При цьому, відповідачем не з'ясовано в ході перевірки підстави затвердження замовником ціни на виконані позивачем роботи на рівні нижчому, ніж пропонувалося позивачем.

В акті ревізії відповідачем зроблено висновок про реалізацію позивачем виконаної за договором роботи за ціною нижчою, ніж її фактична вартість. Однак відповідачем не враховано, що діюче законодавство не містить такого поняття, як фактична вартість.

Також факт неналежного виконання робіт в частині їх якості, кількості (обсягу), тощо відповідачем у справі не доведено. Позивачем надано копії документів: договір, акти виконаних робіт, протоколи узгодження твердої фіксованої ціни етапів, додаткові угоди, які свідчать про належне виконання робіт.

Ціна робіт, була погоджена обома сторонами договору - позивачем як виконавцем робіт та СКБ «Молнія» як замовником. При цьому, роботи по етапам 2-11 підприємством виконано у повному обсязі, претензій щодо ціни, якості, інших вимог державного договору ані від позивача, ані від замовника - СКБ «Молнія» не надходило, ними підписано акти виконаних робіт, які здійснено відповідно до основного договору та додаткових угод, а також проведено оплату виконаних робіт. Таким чином, вартість та обсяги робіт, що виконувалися були встановлені уповноваженими представниками сторін під час укладання договору та додаткових угод, є належною умовою цивільно-правової угоди.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що отримані підприємством позивача за виконаним Договором №228 від 20.09.2000 р. кошти в рахунок оплати виконаних робіт не можна вважати такими , що отримано без достатньої правової підстави.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи наявна копія рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного господарського суду, яким у задоволенні позову СКБ "Молнія" до Міністерства оборони України про стягнення з відповідача суми понесених фактичних витрат за договором №117504СН8 від 06.10.1195- відмовлено. У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними позивачем збитками у вигляді не отриманого доходу саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимоги відповідача про забезпечення повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн., оскільки ціна виконаних робіт, була погоджена обома сторонами договору та претензій щодо ціни, якості, інших вимог державного договору ані від позивача, ані від замовника - СКБ «Молнія» не надходило.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі № 820/13146/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Катунов В.В.