Ухвала суду № 42001400, 24.12.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"24" грудня 2014 р. Справа № 817/2497/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Рожко М.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" жовтня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарктекнік" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарктекнік» (далі - ТОВ «Автопарктекнік») звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0000402251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 128397 грн. основного зобов'язання та 32099 грн. нарахованих штрафних санкцій; №0000392251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71661 грн. основного зобов'язання та 17915 грн. штрафних санкцій; №0016817121702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3150,23 грн. основного платежу та 2832,10 грн. штрафних санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000402251 від 20.08.2014, №0000392251 від 20.08.2014.

У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, встановленими під час перевірки та суперечать нормам податкового законодавства. Також, апелянт посилається на те, що всупереч Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів та підприємствах і організаціях України, позивачем не було надано жодних документів які підтверджують факт транспортування, отримання, зберігання та використання нафтопродуктів в господарській діяльності, а так само, не надано доказів складського обліку нафтопродуктів.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарктекнік», податковим органом складено акт перевірки від 07.08.2014 №50/22-141/37645708 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Автопарктекнік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2011 по 31.12.2013 року», за яким, встановлено порушення товариством:

п.п.14.1.9, п.14.9, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 128 397 грн., у т.ч. за ІУ квартал 2012 року в сумі 14 754 грн., за 2013 рік в сумі 113 643 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 71 661 грн., в т.ч.: за березень 2013 року в сумі 6845 грн., квітень 2013 року в сумі 33 989 грн., травень 2013 в сумі 12 630 грн., липень 2013 року в сумі 6545 грн., вересень 2013 року в сумі 2907 грн., жовтень 2013 року в сумі 5975 грн., листопад 2013 року в сумі 1219 грн., грудень 2013 року в сумі 1551 грн.;

п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, ст.18, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 а) ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не утриманий у джерела виплати і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 3150,23 грн., в т.ч. за 2011 рік в сумі 598,65 грн., за 2012 рік в сумі 1095,08 грн., за 2013 рік в сумі 1456,50 грн.

20 серпня 2014 року, на підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Рівненському районі винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000402251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 128397 грн. основного зобов'язання та 32099 грн. нарахованих штрафних санкцій;

№0000392251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 661 грн. основного зобов'язання та 17 915 грн. штрафних санкцій;

№0016817121702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3150,23 грн. основного платежу та 2832,10 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, перевіряючи податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 №0000402251 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 128397 грн. основного зобов'язання та 32099 грн. нарахованих штрафних санкцій та №0000392251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71661 грн. основного зобов'язання та 17915 грн. штрафних санкцій на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що їх прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 №0000402251 стало те, що ТОВ «Автопарктекнік» завищено задекларовані показники у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 668378 грн., у т.ч. за ІV квартал 2012 року в сумі 70 258 грн., за 2013 рік в сумі 598 120 грн., а також, заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 68 078,14 грн. та податок на додану вартість всього на суму 71 661 грн., в т.ч.: за березень 2013 року в сумі 6845 грн., квітень 2013 року в сумі 33 989 грн., травень 2013 в сумі 12 630 грн., липень 2013 року в сумі 6545 грн., вересень 2013 року в сумі 2907 грн., жовтень 2013 року в сумі 5975 грн., листопад 2013 року в сумі 1219 грн., грудень 2013 року в сумі 1551 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Сателіт Ойл».

Суд першої інстанції перевіряючи зазначені висновки податкового органу встановив, що ТОВ «Автопарктекнік» відніс до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів у сумі, яка перевищує 10 % ліміт на загальну суму 310 072 грн., у т.ч. у ІУ кварталі 2012 році - 70 258 грн.; у 2013 році - 239 814 грн.

На думку відповідача, придбані позивачем запчастини для ремонту автомобілів слід відносити до витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів (автомобілів), а тому відповідно до п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, зазначені витрати не відносяться до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки сума витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що таке твердження податкового органу не узгоджується з приписами податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. «г» п. 138.8.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення віднесено до складу загальновиробничих витрат.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

За змістом п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Як встановлено судом першої інстанції, автотранспортні засоби, що використовуються ТОВ «Автопарктекнік» при здійсненні господарської діяльності перебувають в останнього на правах оренди/суборенди, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів.

При цьому, вказані транспортні засоби не перебувають на балансі товариства та обліковуються на позабалансовому рахунку, що підтверджується обліково-сальдовими відомостями та довідками наданими позивачем.

Таким чином, є вірними висновки суду про те, що витрати, які відносяться ТОВ «Автопарктекнік» по технічному обслуговуванні та ремонту транспортних засобів, не можуть бути віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів з наступним нарахуванням амортизації на їх вартість.

В свою чергу, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що питання включення транспортних засобів до складу основних фондів є правом яким користується платник податків під час ведення бухгалтерського обліку і вказане право не може обмежуватися або застосовуватися на власний розсуд працівниками податкового органу.

Податковий орган, стверджуючи про перевищення 10 відсоткового обмеження на віднесення до складу валових витрат, не було встановлено дійсної вартості транспортних засобів по якій останні повинні обліковуватися в складі основних фондів ТОВ «Автопарктекнік». Разом з тим, відсутність балансової вартості основних засобів (автотранспорт) унеможливлює визначення 10 відсотків в межах яких платник податків має право формувати валові витрати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ у Рівненському районі було допущено помилкове застосування норм ст.ст. 14, 139, 146 Податкового кодексу України в результаті чого було безпідставно зменшено валові витрати позивача, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 №0000402251 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 60 318,66 грн. основного зобов'язання та 15079,16 грн. нарахованих штрафних санкцій обгрунтовано визнано судом протиправним та скасовано.

Також, перевіряючи твердження податкового органу щодо порушення позивачем п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 68 078,14 грн. та податок на додану вартість всього на суму 71 661 грн., в т.ч.: за березень 2013 року в сумі 6845 грн., квітень 2013 року в сумі 33 989 грн., травень 2013 в сумі 12 630 грн., липень 2013 року в сумі 6545 грн., вересень 2013 року в сумі 2907 грн., жовтень 2013 року в сумі 5975 грн., листопад 2013 року в сумі 1219 грн., грудень 2013 року в сумі 1551 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Сателіт Ойл», суд першої інстанції дійшов висновків, що такі твердження є безпідставними та спростовані під час розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору поставки №27 від 01.02.2013 року ТОВ "Автопарктехнік" мав господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателіт Ойл».

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки товару зазначається в накладних і (або) Специфікаціях до даного договору і являються невід'ємною його частиною. Предметом договору є дизельне пальне марки ЕН-590.

Відпуск товару згідно п.3 договору проводиться у місці його зберігання. Датою поставки (відпуску) товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на поставку (відпуск) товару.

Підставою для відпуску товару є видаткова накладна та оформлена довіреність Покупця, які становлять невід'ємну частину даного Договору.

Як встановлено судом першої інстанції, поставка товару здійснювалася силами та засобами постачальника - ТОВ «Сателіт Ойл» (п.5 Договору).

В підтвердження здійснення поставки ТОВ «Сателіт Ойл» дизельного пального ЕН-590, судом досліджено наступні видаткові накладні: від 12.02.2013 №5Н на загальну суму 22 571,10 грн., у т.ч. ПДВ 3761,85 грн., від 18.02.2013 №28Н на загальну суму 22 692,45 грн., у т.ч. ПДВ 3782,08 грн., від 19.02.2013 №36Н на загальну суму 18 210,15 грн., у т.ч. ПДВ 3035,03 грн., від 22.03.2013 №148Н на загальну суму 22 328,40 грн., у т.ч. ПДВ 3721,40 грн., від 29.03.2013 №171Н на загальну суму 21 843,00 грн., у т.ч. ПДВ 3640,50 грн., від 01.04.2013 №174Н на загальну суму 16 407,00 грн., у т.ч. ПДВ 2734,50 грн., від 01.04.2013 №177Н на загальну суму 17 343,00 грн., у т.ч. ПДВ 2890,50 грн., від 10.04.2013 №216Н на загальну суму 41 210,40 грн., у т.ч. ПДВ 6868,40 грн., від 12.04.2013 №236Н на загальну суму 21 648,84 грн., у т.ч. ПДВ 3608,14 грн., від 17.04.2013 №245Н на загальну суму 40 748,40 грн., у т.ч. ПДВ 6791,40 грн., від 16.05.2013 №400Н на загальну суму 16 475,85 грн., у т.ч. ПДВ 2745,98 грн., від 24.05.2013 №458Н на загальну суму 38 992,80 грн., у т.ч. ПДВ 6498,80 грн., від 31.05.2013 №491Н на загальну суму 20 313,99 грн., у т.ч. ПДВ 3385,67 грн., від 08.07.2013 №724Н на загальну суму 39 270,00 грн., у т.ч. ПДВ 6545,00 грн., від 06.09.2013 №1132Н на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 04.10.2013 №1281Н на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 16.10.2013 №1387Н на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 22.10.2013 №1446Н на загальну суму 17 593,51 грн., у т.ч. ПДВ 2932,25 грн.

Також, ТОВ «Сателіт Ойл» для позивача було виписано наступні податкові накладні: від 12.02.2013 №4 на загальну суму 22 571,10 грн., у т.ч. ПДВ 3761,85 грн., від 18.02.2013 №29 на загальну суму 22 692,45 грн., у т.ч. ПДВ 3782,08 грн., від 19.02.2013 №37 на загальну суму 18 210,15 грн., у т.ч. ПДВ 3035,03 грн., від 22.03.2013 №79 на загальну суму 22 328,40 грн., у т.ч. ПДВ 3721,40 грн., від 29.03.2013 №109 на загальну суму 21 843,00 грн., у т.ч. ПДВ 3640,50 грн., від 01.04.2013 №1 на загальну суму 16 407,00 грн., у т.ч. ПДВ 2734,50 грн., від 01.04.2013 №5 на загальну суму 17 343,00 грн., у т.ч. ПДВ 2890,50 грн., від 10.04.2013 №43 на загальну суму 41 210,40 грн., у т.ч. ПДВ 6868,40 грн., від 12.04.2013 №62 на загальну суму 21 648,84 грн., у т.ч. ПДВ 3608,14 грн., від 17.04.2013 №72 на загальну суму 40 748,40 грн., у т.ч. ПДВ 6791,40 грн., від 16.05.2013 №52 на загальну суму 16 475,85 грн., у т.ч. ПДВ 2745,98 грн., від 24.05.2013 №107 на загальну суму 38 992,80 грн., у т.ч. ПДВ 6498,80 грн., від 31.05.2013 №137 на загальну суму 20 313,99 грн., у т.ч. ПДВ 3385,67 грн., від 08.07.2013 №56 на загальну суму 39 270,00 грн., у т.ч. ПДВ 6545,00 грн., від 06.09.2013 №30 на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 04.10.2013 №41 на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 16.10.2013 №139 на загальну суму 17 439,35 грн., у т.ч. ПДВ 2906,56 грн., від 22.10.2013 №196 на загальну суму 17 593,51 грн., у т.ч. ПДВ 2932,25 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалася шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сателіт Ойл», що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується картками рахунків №631 за 2013 рік, що не заперечується і податковим договором.

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах витрати на придбання дизельного палива в розмірі 358306 грн. та податок на додану вартість в розмірі 71661,18 грн., оскільки такі висновки відповідають приписам Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Враховуючи приписи зазначених правових норм, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Так само, відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи за своє формою та змістом відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704.

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На підтвердження використання придбаних ПММ у ТОВ «Сателіт Ойл» позивачем було досліджено судом Статут підприємства, який засвідчує, що позивач займається міжнародними вантажними автомобільними перевезеннями, акти списання пального за 2013 рік. Окрім того, судом першої інстанції було досліджені оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля в міжнародному сполученні за 2013 рік, які підтверджують здійснення міжнародних вантажних перевезень, а отже і використання пального під час здійснення такого перевезення.

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи і копії договорів оренди транспортних засобів, копії технічних паспортів на зазначені транспортні засоби та лист щодо обліку основних засобів підприємства, які підтверджують наявність власних та орендованих транспортних засобів, що здійснювали міжнародні вантажні перевезення.

Отже, судом безспірно встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сателіт Ойл», а тому висновки податкового органу про порушення позивачем вимоги п.138.2 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ТОВ «Сателіт Ойл» у спірному періоді, є безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 №0000402251 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 68078,14 грн. основного зобов'язання та 17019,53 грн. нарахованих штрафних санкцій та №0000392251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71661 грн. основного зобов'язання та 17915 грн. штрафних санкцій обгрунтовано визнано судом протиправними та скасовано.

Доводи податкового органу викладені в акті перевірки, а так само і при зверненні з апеляційною скаргою на те, що позивачем не надано документів які підтверджують факт транспортування, отримання, зберігання та використання нафтопродуктів в господарській діяльності, а так само, не надано доказів складського обліку нафтопродуктів, обгрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Не приймає такі твердження і суд апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи, які надані позивачем.

Разом з тим, відповідно до п.5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів та підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 - приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Отже, зазначеною Інструкцією передбачено, що приймання нафтопродуктів може здійснюватися на умовах, що визначені сторонами в договорі поставки.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного призначення за якістю та кількістю (постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 24.05.1966) - приймання продукції по кількості проводиться відповідно по транспортним та супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакування, ярлики та ін.) відправника (виробника).

З огляду на викладене, зазначений перелік не є вичерпним, приймання продукції може здійснюватися на основі видаткових накладних в яких зазначено детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, такі відомості містять видаткові накладні, які надані позивачем як під час перевірки так і при розгляді справи в суді першої інстанції.

Окрім того, згідно з п.9.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, затвердженого наказом Мністерства внутрішніх справ України від 26.08.2004 №822 - під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дає можливості завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

На вантажі, що не можуть завантажуватися разом в один транспортний засіб через заборону на їх сумісне завантаження, обов'язково виписуються окремі товаротранспортні документи;

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Якщо транспортна одиниця складається із декількох транспортних засобів, на кожний транспортний засіб повинно бути окреме свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається тільки на транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX, АТ та MEMU;

в) свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (додаток 8);

г) письмові інструкції.

Автомобільний перевізник забезпечує членів екіпажу транспортного засобу письмовими інструкціями відповідно до ДОПНВ (додаток 9).

Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу у легкодоступному місці.

Автомобільний перевізник відповідає за ознайомлення водіїв, які беруть участь у перевезенні, із змістом письмових інструкцій та їх виконання належним чином;

ґ) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України;

д) якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським, - свідоцтво про завантаження великого контейнера/транспортного засобу (додаток 11), що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією.

У відповідності до глави 1.10 додатка А до ДОПНВ - перевезення дизельного пального марки №ЕН-590 не потребує погодження у Державтоінспекції МВС України.

Також, не є підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту платнику податків і ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки наявність ТТН не є обов'язковою умовою для отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту. Законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинне законодавство не зобов'язує позивача зберігати ТТН, оскільки зазначені документи повинні зберігатися у вантажовідправника та перевізника, а відповідно до умов договору поставки, перевезення вантажу здійснювалося силами ТОВ "Сателіт Ойл", а тому зазначені документи повинні зберігатися саме у вказаного товариства.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції, представником позивача надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за період, що перевірявся податковим органом, та які зберігаються в замовника - ТОВ "Сателіт Ойл".

Згідно наданих накладних, транспортування дизпалива здійснювалося ПП "фірмою РОМ" на замовлення ТОВ "Сателіт Ойл" для вантажоодержувача ТОВ "Автопарктекнік".

З урахуванням вищезазначеного, є вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 20.08.2014 №0000402251 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 68 078,14 грн. основного зобов'язання та 17 019,53 грн. нарахованих штрафних санкцій та №0000392251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 661 грн. основного зобов'язання та 17 915 грн. штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0016817121702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3150,23 грн. основного платежу та 2832,10 грн. штрафних санкцій не оскаржується в апеляційному порядку, а тому відповідно до вимог ст.195 КАС України не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" жовтня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" грудня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарктекнік" вул.Б.Штенгеля, 1Д,с.Городок,Рівненський район, Рівненська область,35331

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

- ,