Постанова № 42001366, 17.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 816/3292/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Петька А.В.,

представника відповідача Куришко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 816/3292/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» (далі за текстом - ПАТ «ТРЗ», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000972310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3042500,0 грн. (за основним платежем - 2028333,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1014167,0 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 - 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі ПАТ «ТРЗ» зазначає, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Електрохаус» є безпідставним, оскільки такі операції належним чином оформлені документами первинного обліку та податкової звітності, що повністю підтверджують виконання сторонами зобов'язань на створення і передання науково-технічної продукції за договором, результатом якого є настання реальних наслідків щодо придбання науково-технічної продукції для використання у власній господарській діяльності позивача.

Представник відповідача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 13962568) зареєстровано як юридична особа 20.09.1994 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Полтаві.

ДПІ у м. Полтаві у період з 04.07.2014 року по 17.07.2014 року, на підставі наказу № 1524 та направлення № 1024 від 04.07.2014 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 30.04.2011 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 4445/16-01-22-07-12/13962568 від 24.07.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 - 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по непідтверджених господарських відносинах із ПП «Електрохаус» за червень 2013 року на суму 2028333,0 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки № 4445/16-01-22-07-12/13962568 від 24.07.2014 року податковим органом 07.08.2014 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000972310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3042500,0 грн. (за основним платежем - 2028333,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1014167,0 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Електрохаус», через неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В силу вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних правових норм, виходить, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи встановлено, що 10.09.2012 року між ПАТ «ТРЗ» (Замовник) та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» (Підрядник) укладено договір на створення і передання науково-технічної документації № 70-01/05.

Згідно з п. 1 договору його предметом є комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, згідно з вимогами діючих відомчих нормативних документів.

Додатковою угодою від 25.12.2012 року пункт 2.1 договору № 70-01/05 від 10.09.2012 року викладено в наступній редакції: «Виконавець в строк до 10.09.2013 року зобов'язаний надати Замовнику комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Замовник проводить роботи щодо погодження комплекту документації відповідними органами в строк визначений календарним планом, що є невід'ємною частиною Договору. Строк виконання робіт може бути подовжено за погодженням сторін», а пункт 4.3 викладено в наступній редакції: «При завершенні робіт виконавець надає замовникові акт здавання-прийняття науково-технічної продукції».

Після ознайомлення позивача з попередніми результатами робіт, конструкторську документацію із зауваженнями головного технолога направлено листом від 31.01.2013 року № 70-04/10-19 на адресу ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» для усунення недоліків.

Згідно листа від 15.02.2013 року № 70-04/1038 ПАТ «ТРЦ» просив ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» повідомити про хід усунення недоліків комплекту документації.

25 лютого 2013 року листом за № 48 ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання», у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання за договором № 70-01/05 від 10.09.2012 року, звернувся до позивача з проханням про залучення субпідрядника - ПП «Електрохаус» з проектом договору субпідряду.

У відповідь на вищевказаний запит ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» позивач, листом від 05.03.2013 року повідомив, що не заперечує про укладення договору субпідряду з ПП «Електрохаус».

Листом від 25.02.2013 року за № 25 02-2013 ПП «Електрохаус» повідомив позивача про прийняття на себе зобов'язань по виконанню робіт на створення та передання науково-технічної документації та отриманню оплати за виконані роботи в повному обсязі.

Крім того, листом від 14.05.2013 року № 87 ПП «Електрохаус» запропонував позивачу, у зв'язку з початком виконання робіт на створення та передання науково-технічної документації та з огляду на ускладнення їх виконання на підставі договору субпідряду, змінити боржника у зобов'язанні визначеному у договорі 70-01/05 від 10.09.2012 року.

На вказану пропозицію ПП «Електрохаус» від 14.05.2013 року № 87 ПАТ «ТРЦ» листом № 70-04/10-180 від 28.05.2013 року надано згоду на зміну боржника у зобов'язанні визначеному у договорі 70-01/05 від 10.09.2012 року.

Наявність договору субпідряду між ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» та ПП «Електрохаус» підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи угодою про розірвання договору субпідряду від 12.03.2013 року, згідно якої виконані результати робіт по створенню науково-технічної продукції (комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів серії ЧМЕ3) залишаються у субпідрядника (ПП «Електрохаус»).

Враховуючи взаємні домовленості, 03.06.2013 року між ПАТ «ТРЗ» (Замовник), ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» (Виконавець) та ПП «Електрохаус» (Новий виконавець) укладено додаткову угоду до Договору від 10.09.2012 року № 70-01/05, за умовами якої Замовник повертає Виконавцю комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Первісний Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе виконання зобов'язання, що виникло на підставі Договору від 10.09.2012 року № 70-01/05 на створення і передання науково-технічної документації, укладеного між Первісним виконавцем та Замовником. ПП «Електрохаус» в строк до 30.06.2013 року зобов'язане передати ПАТ «ТРЗ» повний комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 та провести роботи щодо його погодження відповідними органами щодо отримання та затвердження сертифікатів, ТУ, свідоцтв тощо.

30 червня 2013 року між ПАТ «ТРЗ» та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» складено акт № 1/ОУ0000001 про повернення Виконавцю комплекту конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, у зв'язку із невідповідністю технічним вимогам, яким визначено, серед іншого, обов'язок виконавця повернути замовнику перераховані кошти в сумі 1216700,0 грн. в строк до 30.09.2013 року.

В подальшому, за результатами здійснення робіт, сторонами ПАТ «ТРЗ» та ПП «Електрохаус» складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.06.2013 року.

ПП «Електрохаус» виписано позивачу податкову накладну від 30.06.2013 року № 69 на суму 12170000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2028333,33 грн., що була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року.

Тобто, сума ПДВ 2028333,33 грн. ПАТ «ТРЗ» віднесена до складу податкового кредиту за червень 2013 року.

Сплата коштів за виконану ПП «Електрохаус» роботу здійснена шляхом передачі позивачем виконавцю векселів та укладення договору уступки права вимоги коштів сплачених ПАТ «ТРЗ» на користь ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання».

Колегією суддів також встановлено, що комплект документації з «Модернізації тепловозів марки ЧМЕ-3М з силовою установкою» пройшов встановлену процедуру погодження відповідними органами та отримання висновків про відповідність державним стандартам. Крім того позивачем отримано патенти та подано заявку на отримання свідоцтва на право інтелектуальної власності.

Отриманий комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 був використаний у власній господарській діяльності позивача шляхом отримання патентів на корисну модель, право на використання якої було реалізовано ПАТ НДІ «Техностандарт», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, наявні в матеріалах справи копії первинних та інших документів, що складались під час здійснення спірної господарської операції, в повній мірі підтверджують обставини виникнення зобов'язань з розробки комплекту конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, прийняття до виконання цих зобов'язань ПП «Електрохаус», їх фактичне виконання та проведення розрахунків, що визначені такими зобов'язаннями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено належними доказами реальність здійснення ПП «Електрохаус» робіт з розробки та надання ПАТ «ТРЗ» комплекту технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 та, відповідно, правомірність формування податкового кредиту у сумі податку на додану вартість сплаченого за отримані послуги.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних ПП «Електрохаус» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг у ПП «Електрохаус».

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору разом із додатковими угодами та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Таким чином, формування податкового кредиту обумовлено придбанням послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про неможливість взяття ПП «Електрохаус» на себе обов'язків по виконанню робіт за договором від 10.09.2012 року № 70-01-05, оскільки лист директора ПП «Електрохаус», яким повідомлялось про взяття на себе таких обов'язків, підписаний не уповноваженою особою ОСОБА_3, який став директором цього підприємства лише з 26.02.2013 року, з огляду на наступне.

Як встановлено з письмових доказів, згідно подальшого листування між позивачем та ПП «Електрохаус», а саме листом від 14.05.2013 року № 87 ПП «Електрохаус», підписаним директором ОСОБА_3, який на цей час вже був директором цього підприємства, зазначалось, що роботи обумовлені договором від 10.09.2012 року № 70-01-05 вже розпочато.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що підприємством ПП «Електрохаус» взято на себе обов'язок та розпочато проведення робіт на виконання умов спірного договору, а тому висновки відповідача про неможливість здійснення ПП «Електрохаус» робіт з розробки та надання ПАТ «ТРЗ» комплекту технічної та конструкторської документації, є безпідставним.

Також, колегія суддів відхиляє доводи ДПІ у м. Полтаві про відсутність реальності виконання договору від 10.09.2012 року № 70-01-05, оскільки до Державної служби інтелектуальної власності від ПП «Електрохаус» чи його робітників заявок на отримання патентів на винаходи, корисні моделі та промислові зразки в період з вересня 2012 року по 29.09.2014 року не подавалось, що було передбачено первісними умовами наведеного договору, з огляду на наступне.

Додатковою угодою від 25.12.2012 року до договору № 70-01/05 від 10.09.2012 року укладеною між позивачем та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» пункт 2.1 викладено в наступній редакції: «Виконавець в строк до 10.09.2013 року зобов'язаний надати Замовнику комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Замовник проводить роботи щодо погодження комплекту документації відповідними органами в строк визначений календарним планом, що є невід'ємною частиною Договору. Строк виконання робіт може бути подовжено за погодженням сторін», а пункт 4.3 викладено в наступній редакції: «При завершенні робіт виконавець надає замовникові акт здавання-прийняття науково-технічної продукції».

Таким чином, договором № 70-01/05 від 10.09.2012 року, з урахуванням вказаної додаткової угоди, обов'язок погодження комплекту технічної та конструкторської документації покладено на замовника, а тому ПП «Електрохаус» не повинен був проводити ці роботи.

Відсутність додатків до акту здавання-прийняття науково-технічної продукції від 30.06.2013 року, а саме: протоколу комісії з прийняття дослідних партій нової техніки та копії протоколу науково-технічної ради виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи технічному завданню на її проведення, також відхиляється колегією суддів в якості доказу відсутності реальності виконання договору № 70-01/05 від 10.09.2012 року, оскільки з огляду на зміни, внесені додатковою угодою від 25.12.2012 року по завершенню робіт має складатись тільки акт здавання-приймання робіт науково-технічної продукції.

Також, ДПІ у м. Полтаві вказує, що в ході перевірки встановлена відсутність у ПП «Електрохаус» кваліфікованого персоналу необхідного для проведення робіт обумовлених договором № 70-01/05 від 10.09.2012 року.

Однак, з листа ПП «Електрохаус» на запит позивача щодо надання інформації про працівників, залучених для виконання робіт за договором № 70-01/05 від 10.09.2012 року вбачається, що до вказаних робіт залучались відповідні фахівці за договорами аутсорсингу, укладеними з ТОВ Українська фінансова компанія «Тритон» та ТОВ «Кварц Постач». Керівником проекту був директор ПП «Електрохаус» ОСОБА_3, а координаційну роботу на підприємстві ПАТ «ТРЗ» виконував ОСОБА_4, який був залучений до робіт за договором аутсорсингу з ТОВ Українська фінансова компанія «Тритон».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що роботи, обумовлені договором № 70-01/05 від 10.09.2012 року виконувались ПП «Електрохаус» залученим персоналом, наявність у якого необхідної кваліфікації відповідачем не спростована.

Доводи ДПІ у м. Полтаві, що відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПАТ «ТРЗ» та ПП «Електрохаус», підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки, складеним відносно постачальника позивача відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує серед іншого, з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ПАТ «Тепловозоремонтний завод» вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000972310.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п. 1,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 816/3292/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000972310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3042500,0 грн. (за основним платежем - 2028333,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1014167,0 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бенедик А.П. Повний текст постанови виготовлений 22.12.2014 р.