Ухвала суду № 42001358, 22.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. № 876/8066/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву Військової частини А4239 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Військової частини А4239 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 819/1375/14-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4239 про стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

16.06.2014р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Військової частини А4239, просила стягнути з Військової частини А4239 невиплачену грошову компенсацію взамін належного до видачі речового майна на суму 4 709,58 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина А4239 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі №819/1375/14-a скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

06.11.2014р. Військовою частиною А4239 подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішити питання про судові витрати, понесені військовою частиною А4239 в розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. з урахуванням результатів вирішення справи у Львівському апеляційному адміністративному суді.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду питання, що відповідно до ч.3 ст.168 КАС України не перешкоджає розгляду питання.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає, що в задоволенні такої слід відмовити, враховуючи наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом, в тому числі, не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-рп/2013, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя.

Згідно з ст.1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з заяви про ухвалення додаткового судового рішення, Військова частини А4239 просить вирішити питання розподілу судових витрат, понесених нею за подання апеляційної скарги, при цьому покликаючись на те, що усі вимоги апеляційної скарги розглянуто та апеляційну скаргу військової частини задоволено, про що 29.09.2014р. Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову.

При цьому, колегія суддів зауважує, що правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі, та визначаються ст.ст. 94-96 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

В матеріалах справи міститься оригінал квитанцій про сплату заявником судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», проте судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз апелянтом не здійснювались та документально не підтверджені.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що покликання апелянта у поданій заяві на відсутність у судовому рішенні висновку суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат між сторонами є безпідставним, оскільки відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» (далі - Постанова №7), резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Пунктом 13.4 цієї Постанови встановлено, що ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині повинен послатися на норми матеріального і процесуального права, які визначають розміри судових витрат, обґрунтувати ці розміри та їх розподіл, а в резолютивній частині відповідно до статті 163 КАС України зазначити розподіл цих витрат.

У мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014р., якою задоволено апеляційну скаргу Військової частини А4239, вказано, що відповідно до вимог ст.94 КАС України судовий збір не належить стягувати зі сторін спору, отже в постанові апеляційної інстанції питання розподілу судових витрат вирішено.

Таким чином, колегією суддів не встановлено підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, а тому, виходячи із змісту ст.168 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні заяви Військової частини А4239 про прийняття додаткового судового рішення слід відмовити із вищевикладених підстав.

Керуючись ст.ст.160, 168, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Військової частини А4239 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 819/1375/14-а відмовити.

Ухвала набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: І.В. Глушко

М.А. Пліш