Постанова № 42001325, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/541/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представника позивача - Гезалян А.Ю. (наказ від 18.12.2013 року),

представника відповідача - Зайцева А.М. (довіреність від 21.02.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» (далі - позивач, або ТОВ «Юг Картон») звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 0000122201, 0000132201 від 24.01.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року вказані вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення адміністративного позову без задоволення, наголошуючи, зокрема, на невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях до апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, такою, що підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юг Картон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юг Картон», зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 141.1 п. 141 ст. 141 з урахуванням вимог пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.159, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 1006574,02 грн., в т.ч. за І-й квартал 2012 року - на 238189,40 грн., за півріччя 2012 року - 217685,36 грн. (в т.ч. за ІІ - й квартал 2012 року в сумі 20504,04 грн. завищено), за 3-и квартали 2012 року - 288589,08 грн. (в т.ч. за 3-й квартал 2012 року - в сумі 70903,72 грн.), за 2012 рік - 1006574,02 грн. ( в т.ч. за 4-й квартал 2012 року - в сумі 717984,94 грн.); п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за загальну суму 16374,65 грн., в т.ч. за травень 2012 року - у сумі 7797,29 грн., за червень 2012 року - 413,31 грн., за липень 2012 року - 1326,67 грн., за вересень 2012 року - 743,71 грн., за жовтень 2012 року - 3975,38 грн., за листопад 2012 року - 616,66 грн., за грудень 2012 року - 1501,63 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000122201 від 24.01.2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1006574,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 251643,51 грн., № 0000132201 від 24.01.2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16374,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4093,66 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем сум витрат, понесених в господарській діяльності, та податкового кредиту з податку на додану вартість є непідтвердження підприємством первинними документами понесених витрат, безпідставність включення процентів за борговими зобов'язаннями до складу витрат відповідного періоду та формування валових витрат та податкового кредиту по операціям, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, винесених відповідачем на підставі зазначених висновків, суд першої інстанції виходив з того, що безтоварність операцій позивача з його контрагентами спростовується, наявними в матеріалах справи, первинними документами, позивачем правомірно включено до складу витрат проценти за договорами позики та ці витрати підтверджуються відповідними доказами, а тому висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період є необґрунтованим та нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару та послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 141, 138, 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між ТОВ «Юг Картон» та ТОВ «Держтранссервіс» 03.01.2012 року укладено договір № 03/01/12-2, за яким ТОВ «Юг Картон» доручає, а ТОВ «Держтранссервіс» приймає на себе зобов'язання організувати перевезення та перевезти вантаж (Т.ІІ, а.с.68-69).

За змістом п.п. 2, 3 зазначеного договору строки виконання зобов'язань, розмір оплати, найменування вантажу, його кількість, тоннаж, характер упаковки, пункти завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, час подачі транспорту для завантаження, термін доставки, тощо, визначаються у заявках ТОВ «Юг Картон», які є невід'ємною частиною Договору, та на які ТОВ «Держтранссервіс» має надати письмове підтвердження. Оплата послуг проводиться ТОВ «Юг Картон» на протязі 5-ти банківських днів по факту розвантаження з наступним наданням податкової накладної, оригіналу рахунка, акту здачі-приймання виконаної роботи та одного екземпляру товарно-транспортної накладної.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжне доручення про оплату транспортних послуг (Т.ІІ, а.с.70-115).

Проте, колегія суддів критично ставиться до наданих первинних документів в підтвердження виконання зобов'язань за цим договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити фактичне його виконання, а саме строки виконання зобов'язань, узгоджені ТОВ «Юг Картон» з ТОВ «Держтранссервіс» розміри оплати, найменування вантажу, його кількість, тоннаж, характер упаковки, пункти завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, час подачі транспорту для завантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача відповідних заявок та їх письмових підтверджень з боку ТОВ «Держтранссервіс».

Колегія суддів звертає увагу на те, що ці заявки відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, а тому їх ненадання позивачем не може бути обґрунтовано.

Крім того, слід зазначити, що з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається надання послуг з перевезення на підставі рахунків, які, також, не надані позивачем.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, перевезений вантаж поставлявся ТОВ «КПД», ТОВ «Торговий Дім «Дельта» та ТОВ «Інвіста», проте позивачем не обґрунтовано відвантаження вантажу для направлення його цим підприємствам, враховуючи відсутність будь-яких договорів або інших первинних документів складених з позивачем, за якими можливо було б встановити необхідність виконання позивачем відповідних зобов'язань або замовлення підприємствами відповідного вантажу.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення (Т.ІІ, а.с.115), позивачем оплачено надані ТОВ «Держтранссервіс» послуги з перевезення у розмірі меншому, ніж зазначається, зокрема, у податкових накладних, що фактично дає підстави вважати оплату відсутньою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити строки виконання зобов'язань, розміри оплати, найменування вантажу, його кількість, тоннаж, характер упаковки, пункти завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, час подачі транспорту для завантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача відповідних заявок та їх письмових підтверджень з боку ТОВ «Держтранссервіс», та вважає недоведеним здійснення позивачем операцій з ТОВ «Держтранссервіс», а відтак відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

З наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між ТОВ «Юг Картон» та ПП «Майклод-Юг» 09.01.2011 року укладено договір № ТП09/01/12, за яким ПП «Майклод-Юг» надає ТОВ «Юг Картон» транспортні послуги, а ТОВ «Юг Картон» зобов'язується сплатити ПП «Майклод-Юг» обумовлену даним договором плату (Т.ІІ, а.с.116-117).

Згідно п. 2 вказаного договору найменування вантажу, місце та час завантаження та розвантаження, вантажоодержувач, вартість перевезення, тощо, узгоджуються між ТОВ «Юг Картон» та ПП «Майклод-Юг» у заявках, які є невід'ємною частиною Договору.

Оплата послуг проводиться ТОВ «Юг Картон» на протязі 3-х банківських днів у безготівковій формі по ставкам, які зазначені в заявках, згідно рахунків по факту виконання транспортних послуг і отриманням ТОВ «Юг Картон», оригіналів заявок, податкових накладних, оригіналів рахунків, актів здавання-приймання виконаної роботи і одного екземпляру товарно-транспортної накладної (п. 5 договору № ТП09/01/12 від 09.01.2011 року).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату транспортних послуг (Т.ІІ, а.с.118-139).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність заявок на перевезення вантажу, не вбачає фактичного виконання послуг за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ПП «Майклод-Юг» місце та час завантаження та розвантаження, вантажоодержувачів, вартість перевезення, тощо, між ТОВ «Юг Картон» та ПП «Майклод-Юг», що в силу приписів договору узгоджується підприємствами у відповідних заявках, та їх ненадання позивачем не може бути обґрунтовано, оскільки останні являються невід'ємною частиною договору.

Крім того, слід зазначити, що позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки на оплату послуг, які виставляються його контрагентом по факту виконання транспортних послуг.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, перевезений вантаж поставлявся ТОВ «КПД», ТОВ «Інвіста», ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» та ТОВ «Торговий дім «Агрохолод-Логістика на склад», проте, враховуючи відсутність будь-яких договорів або інших первинних документів складених з позивачем, за якими можливо було б встановити необхідність виконання позивачем відповідних зобов'язань або замовлення підприємствами відповідного вантажу, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано відвантаження вантажу для направлення його цим підприємствам, чим, також, не підтверджується виконання умов договору, укладено з ПП «Майклод-Юг».

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення (Т.ІІ, а.с.134, 138-139) не підтверджують повну сплату позивачем наданих послуг ПП «Майклод-Юг».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити строки виконання зобов'язань, розміри оплати, найменування вантажу, пункти завантаження та розвантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача узгоджених з ПП «Майклод-Юг» відповідних заявок, а тому здійснення позивачем операцій з ПП «Майклод-Юг» за наявними матеріалами є недоведеним, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, вплинули операції по договору № 210512, укладеного 21.05.2012 року з ТОВ «Чейз», за яким ТОВ «Чейз» зобов'язується здійснювати перевезення вантажу ТОВ «Юг Картон» автомобільним транспортом на підставі заявок шляхом залучення третьої сторони, а ТОВ «Юг Картон» зобов'язується своєчасно сплачувати надані ТОВ «Чейз» послуги (Т.ІІ, а.с.164-165).

За змістом п.п. 2, 3 Договору подача автотранспорту здійснюється на підставі заявок ТОВ «Юг Картон» не пізніше ніж за один день до перевезення. Оплата послуг здійснюється ТОВ «Юг Картон» на протязі 5-ти банківських днів та за згодою сторін може відбуватись на умовах часткової передплати або по факту виконання послуг.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні та платіжне доручення (Т.ІІ, а.с.166-172).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність заявок на транспортно-експедиційні послуги, не вбачає фактичного виконання послуг за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ТОВ «Чейз» місце подання автотранспорту, вантажоодержувачів, тощо.

Крім того, слід зазначити, що позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки на оплату послуг, які виставляються його контрагентом по факту виконання транспортних послуг та їх ненадання не може бути обґрунтовано, оскільки оплата послуг визначається та здійснюється відповідно до цих рахунків.

Щодо наданого платіжного доручення (Т.ІІ, а.с.172), колегія суддів звертає увагу на те, що оплата позивачем відповідних коштів на рахунок ТОВ «Чейз» за вказаних платіжним дорученням було здійснено за договором № ТП18/0512/1 від 18.05.2012 року, що вбачається зі змісту вказаного документа, а тому вважає, що позивачем не надано підтверджуючих документів про оплату послуг по спірним операціям за договором № 210512 від 21.05.2012 року.

Також, як вбачається з товарно-транспортних накладних, перевезений вантаж поставлявся ПАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» та ПВКФ «ДІСтас», проте, враховуючи відсутність будь-яких договорів або інших первинних документів складених з позивачем, за якими можливо було б встановити необхідність виконання позивачем відповідних зобов'язань або замовлення цим підприємствам відповідного вантажу, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано відвантаження вантажу для направлення його цим підприємствам, чим, також, не підтверджується виконання умов договору, укладено з ТОВ «Чейз».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити строки виконання зобов'язань, розміри оплати, найменування вантажу, пункти завантаження та розвантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача узгоджених з ТОВ «Чейз» відповідних заявок, а тому здійснення позивачем операцій з ТОВ «Чейз» за наявними матеріалами є недоведеним, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Екватор-Експрес» 07.09.2012 року укладено договір № ТП07/09/12, за яким ТОВ «Екватор-Експрес» надає ТОВ «Юг Картон» транспортні послуги, а ТОВ «Юг Картон» зобов'язується їх оплатити (Т.ІІ, а.с.173-174).

Відповідно до п.п. 2, 3 вказаного договору перевезення вантажу здійснюється на підставі заявок ТОВ «Юг Картон», в яких зазначаються найменування вантажу, місце та час завантаження, місце розвантаження, вантажоодержувач, вартість перевезення, тощо та, які є невід'ємною частиною договору. Оплата проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем суму коштів на рахунок ТОВ «Екватор-Експрес» згідно виставлених цим підприємством рахунків.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано товарно-транспортну накладну, акт прийому-передачі наданих послуг, податкову накладну та платіжні доручення (Т.ІІ, а.с.175-179).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність заявок на транспортно-експедиційні послуги, не вбачає фактичного виконання послуг за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ТОВ «Екватор-Експрес» місце подання автотранспорту, вантажоодержувачів, вартість наданих послуг, найменування вантажу, тощо.

Крім того, слід зазначити, що позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки на оплату послуг, які виставляються його контрагентом по факту виконання транспортних послуг та їх ненадання не може бути обґрунтовано, оскільки оплата послуг визначається та здійснюється відповідно до цих рахунків.

Також, як вбачається з товарно-транспортної накладної, перевезений вантаж поставлявся ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», проте, враховуючи відсутність будь-яких договорів або інших первинних документів складених з позивачем, за якими можливо було б встановити необхідність виконання позивачем відповідних зобов'язань або замовлення цим підприємством відповідного вантажу, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано відвантаження вантажу для направлення вказаному підприємству, чим, також, не підтверджується виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Екватор-Експрес».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити строки виконання зобов'язань, розміри оплати, найменування вантажу, пункти завантаження та розвантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача узгоджених з ТОВ «Екватор-Експрес» відповідних заявок, а тому здійснення позивачем операцій з ТОВ «Екватор-Експрес» за наявними матеріалами є недоведеним, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ФОП ОСОБА_4 24.07.2012 року укладено договір № ТП24/07/12/2, за яким ФОП ОСОБА_4 надає ТОВ «Юг Картон» транспортні послуги, а ТОВ «Юг Картон» зобов'язується їх оплатити (Т.ІІ, а.с.180-181).

Відповідно до п.п. 2, 3 зазначеного договору перевезення вантажу здійснюється на підставі заявок ТОВ «Юг Картон», в яких зазначаються найменування вантажу, місце та час завантаження, місце розвантаження, вантажоодержувач, вартість перевезення, тощо та, які є невід'ємними частинами договору. Оплата проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем суми коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 згідно виставлених цим перевізником рахунків.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні та платіжні доручення (Т.ІІ, а.с.182-210).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність заявок на транспортні послуги, не вбачає фактичного їх виконання за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ФОП ОСОБА_4 місце подання автотранспорту, вантажоодержувачів, вартість наданих послуг, найменування вантажу, тощо.

Крім того, слід зазначити, що позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки на оплату послуг, які виставляються його контрагентом по факту виконання транспортних послуг та їх ненадання не може бути обґрунтовано, оскільки оплата послуг визначається та здійснюється відповідно до цих рахунків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити строки виконання зобов'язань, розміри оплати, найменування вантажу, пункти завантаження та розвантаження, терміни доставки, враховуючи відсутність у позивача узгоджених з ФОП ОСОБА_4 відповідних заявок, а тому здійснення позивачем операцій з ФОП ОСОБА_4 за наявними матеріалами є недоведеним, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» 19.07.2011 року укладено договір постачання № 19/07 та додаткову угоду від 01.01.2012 року, за яким ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» зобов'язується поставити товар, зазначений у рахунках-фактурах, а ТОВ «Юг Картон» - прийняти та оплатити товар (Т.ІІ, а.с.140-141).

Відповідно до п.п. 2, 3 зазначеного договору товар постачається на протязі 5-ти днів після подання ТОВ «Юг Картон» відповідних заявок та має відповідати стандартам, про що ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» видає відповідні сертифікати. Оплата проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем суми коштів на рахунок ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» згідно виставлених цим підприємством рахунків-фактури.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення (Т.ІІ, а.с.142-147).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність заявок на постачання товару, не вбачає фактичного їх виконання за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» найменування товару, тощо.

Крім того, слід зазначити, позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки-фактури на оплату товару, які виставляються його контрагентом та їх ненадання не може бути обґрунтовано, оскільки оплата послуг визначається та здійснюється відповідно до цих рахунків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити фактичне виконання операцій з ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Гідропневмосистеми» 06.10.2011 року укладено договір поставки № 06102011/1 та додаткову угоду від 26.01.2012 року, за яким ТОВ «Гідропневмосистеми» зобов'язується поставити товар окремим партіями за цінами, в асортименті та кількістю, погоджені в комерційних пропозиціях або рахунках, а ТОВ «Юг Картон» - прийняти та оплатити товар (Т.ІІ, а.с.148-150).

Відповідно до п.п. 2, 3, 6 вказаного договору оформлення замовлення поставки товару проводиться позивачем на підставі комерційної пропозиції або рахунку та підтверджується ТОВ «Гідропневмосистеми». Одночасно з товаром ТОВ «Гідропневмосистеми» передає ТОВ «Юг Картон» рахунок, видаткову накладну, накладну, податкову накладну, документ, який підтверджує якість товару. Оплата проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем суми коштів на рахунок ТОВ «Гідропневмосистеми» згідно виставлених цим підприємством рахунків у розмірі 50% вартості товару та 50% - після повідомлення про наявність відповідного товару.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення (Т.ІІ, а.с.151-163).

Проте, колегія суддів, вивчивши надані первинні документи, враховуючи відсутність комерційних пропозицій або рахунків на постачання товару, не вбачає фактичного їх виконання за вищезазначеним договором, оскільки за їх змістом не можливо встановити узгоджені між ТОВ «Юг Картон» та ТОВ «Гідропневмосистеми» кількість, асортимент товару, тощо.

Крім того, слід зазначити, позивачем в підтвердження здійснення операцій з його контрагентом не надано рахунки на оплату товару, які виставляються його контрагентом та їх ненадання не може бути обґрунтовано, оскільки оплата послуг здійснюється відповідно до цих рахунків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з наданих первинних документів не можливо встановити фактичне виконання операцій з ТОВ «Гідропневмосистеми», що в свою чергу позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Окрім викладеного, колегія суддів наголошує, що позивач жодним чином не спростував твердження представника відповідача щодо відсутності у ТОВ «Держтранссервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Чейз», ТОВ «Екватор-Експрес», ФОП ОСОБА_4, ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» та ТОВ «Гідропневмосистеми» можливості виконання робіт/послуг (відсутність техніки, трудових ресурсів, тощо), що встановлено актами перевірок зазначених підприємств, витяги яких наведені в акті перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року. При цьому, враховуючи особливості виконуємих робіт, які потребують спеціальної техніки та матеріалів, трудових ресурсів, колегія суддів вважає, що позивач не міг бути не обізнаним про статус своїх контрагентів.

Враховуючи викладене, оскільки за наданими первинними документами не можливо встановити фактичне постачання товару та надання транспортних послуг, їх обґрунтування, від ТОВ «Держтранссервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Чейз», ТОВ «Екватор-Експрес», ФОП ОСОБА_4, ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД» та ТОВ «Гідропневмосистеми», а також враховуючи, що у зазначених контрагентів позивача відсутні можливості для виконання робіт/послуг (відсутня техніка, трудові ресурси, тощо), що встановлено актами перевірок, витяги яких наведені в акті перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року, колегія суддів вважає ці операції недоведеними, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем сум податку на прибуток та додану вартість за цими операціями є правильним та збільшення грошових зобов'язань за цими податками згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Також, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, однією з підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000122201 від 24.01.2014 року, став висновок податкового органу щодо безпідставного включення позивачем відсотків, сплачених за користування кредитними лініями в національній валюті, отриманими в установах банків - ПАТ «ОТП Банк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та відсотків, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у зазначеній частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Юг Картон» у відповідності до вимог пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України цілком обґрунтовано віднесено до складу витрат відсотки, сплачені за користування кредитною лінією в національній валюті, отриманою в установі банку - ПАТ «ОТП Банк» та відсотки, нараховані за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед.

При цьому, доходячи вказаного висновку, суд першої інстанції скасував повністю оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000122201 від 24.01.2014 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток на підставі операцій позивача з ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», Корітена Холдінг Лімітед, не надавши взагалі оцінки правомірності віднесення позивачем до складу витрат відсотків, сплачених за користування кредитною лінією в національній валюті, отриманою в установі банку - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що, в тому числі, було підставою для визначення податкових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000122201 від 24.01.2014 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок витрат по оплаті відсотків за користування кредитами отриманими від ПАТ «ОТП Банк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», з огляду на викладене.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договорів № CR11-020/400-2 від 18.02.2011 року з ПАТ «ОТП Банк» та № 6212К5 від 07.06.2012 року з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» позивачем отримано кредитну лінію в національній валюті в розмірі 12000000 грн. та 23500000 грн. відповідно.

При цьому, як встановлено відповідачем в ході проведеної перевірки, зазначені кошти використані позивачем на надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Об'єднана картонна компанія», ТОВ «Понінківський КПК», ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» (додаток 4 до акту перевірки).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, витрати банківських установ, до яких відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу.

Крім того, пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійсненими саме для і в межах провадження господарської діяльності підприємства.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що надання позивачем поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам не підпадає під ознаки господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем використано грошові кошти, отримані за кредитними лінями від ПАТ «ОТП Банк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», не в межах господарської діяльності, а на надання поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Юг Картон» безпідставно віднесено до складу витрат відсотки, сплачені за користування вказаними кредитними лініями до складу валових витрат підприємства у розмірі 2604122,66 грн., та, відповідно, правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000122201 від 24.01.2014 року на підставі зазначеного висновку.

Що стосується правомірності віднесення позивачем до складу витрат відсотків, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед, що, також, стало підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000122201 від 24.01.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 розділу ІІ зазначеного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Водночас, дослідивши акт перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000122201 від 24.01.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок операцій позивача з Корітена Холдінг Лімітед, колегія суддів вважає, що він не відповідає вимогам вказаного Порядку, оскільки не містить чітких і об'єктивних, заснованих на законі обґрунтувань висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Так, колегія суддів наголошує, що відповідач, доходячи висновку про порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України у зв'язку з безпідставним включенням до складу витрат відсотків, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед у сумі 2429281,76 грн., взагалі не зазначив в чому полягає таке порушення.

На стр. 32-34 акту перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року (Т.І. а.с.42-44) відповідач лише наводить, які операції були проведені позивачем з Корітена Холдінг Лімітед та наводить умови додаткових угод до укладеного між вказаними суб'єктами господарювання договору від 18.01.2010 року № 01/2010-CU про надання позики.

Також, колегія суддів наголошує, що на зазначених стр. 32-34 акту перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року (Т.І, а.с.42-44) відповідач зазначає, що при формуванні валових витрат за рахунок процентів, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед позивач не врахував умови додаткової угоди № 2/1 від 05.10.2012 року, при цьому, які саме, в якій частині, в яких розмірах не зазначено.

Крім того, на стор. 153 акту перевірки № 29/14-02-22-01/36880389 від 14.01.2014 року (Т.І, а.с.163) в ході дослідження дотримання позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, зокрема, з Корітена Холдінг Лімітед, відповідач зазначив, що позивачем не виплачувались нараховані відсотки за користування кредитом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, взагалі не можливо встановити в чому полягало порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за рахунок процентів, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно вимог п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, до складу яких включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем фактично не встановлено складу порушення з боку позивача вимог п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат за рахунок процентів, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед, з посиланням на відповідні підтверджуючі докази, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно визнав необґрунтованим віднесення позивачем до складу витрат проценти, нараховані за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед у розмірі 2429281,76 грн. та нарахував податкове зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000122201 від 24.01.2014 року у розмірі 510149,17 грн. (ставка податку 21%) за основним платежем та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) у розмірі 127537,29 грн. (25%).

При цьому, дійшовши вказаного висновку, колегія суддів, окрім викладеного, наголошує, що апелянтом, як в запереченнях на заявлений адміністративний позов, так і в поданій апеляційній скарзі, також, не зазначено з яких підстав податковий орган дійшов висновку щодо необґрунтованості віднесення позивачем до складу витрат проценти, нараховані за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед у розмірі 2429281,76 грн.

Більш того, колегія суддів зазначає, що апелянтом, як і судом першої інстанції, помилково ототожнено встановлені порушення з боку позивача по всім трьом позикодавцям - ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Корітена Холдінг Лімітед, хоча зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими було відокремлено встановлені порушення з боку позивача при формуванні ним валових витрат за рахунок відсотків, сплачених за користування кредитними лініями в національній валюті, отриманими в установах банків - ПАТ «ОТП Банк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та відсотків, нарахованих за користування позикою (кредитом), отриманою від нерезидента - Корітена Холдінг Лімітед.

Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем показника рядка 06.1 «Адміністративні витрати» декларації з податку на прибуток на суму 40035,70 грн. та 06.2 «Витрати на збут» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року на суму 97060,66 грн. (стор. 13-14 акту) стало не підтвердження показників декларації первинними документами у зв'язку з неприйняттям відповідачем даних поданих позивачем уточнюючих декларацій.

Однак, такі дії відповідача на час проведення перевірки та на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були предметом судового оскарження та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року по справі № 814/5036/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позов ТОВ «Юг Картон» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, викладене в листі від 25.11.2013 року № 2656/10/14-02-15-015, про визнання неподатковими уточнюючої декларації з податку на прибуток з додатками за ІІ-IV квартали 2011 року від 14.11.2013 року (№ 9017262387), уточнюючої декларацій з податку на прибуток з додатками за І квартал 2012 року (№ 9087745855), уточнюючої декларацій з податку на прибуток з додатками за І півріччя 2012 року (№ 9087745863), уточнюючої декларацій з податку на прибуток з додатками за 9 місяців 2012 року (№ 9087745915), уточнюючої декларацій з податку на прибуток з додатками за 2012 рік (№ 9087745975).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно уточнюючої декларації з податку на прибуток з додатками за ІІ-IV квартали 2011 року поданою позивачем 14.11.2013 року та зареєстрованою за № 9017262387, показники рядку 06.1 «Адміністративні втрати» становили 387682,30 грн., що повністю відповідає даним первинних документів позивача (про що прямо зазначено в акті).

Аналогічно до того, що зазначалось вище згідно з уточненої декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року від 14.11.2013 року (№ 9017262387) показник декларації 06.2 «Витрати на збут» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року повністю відповідає даним первинних документів, та становить 676870,34 грн., про що зазначено в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судовим рішенням по справі № 814/5036/13-а, що набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, викладене в листі від 25.11.2013 року № 2656/10/14-02-15-015, про визнання неподатковими уточнюючої декларації з податку на прибуток з додатками, зокрема, за ІІ-IV квартали 2011 року від 14.11.2013 року (№ 9017262387), згідно якої показники рядку 06.1 «Адміністративні втрати» та 06.2 «Витрати на збут» повністю відповідають даним первинних документів позивача, про що прямо зазначено в акті перевірки, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000122201 від 24.01.2014 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28790,24 грн. ((40035,70 + 97060,66)х21%/100) за основним платежем та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) у розмірі 7197,56 грн. (28790,24 грн.х25%/100) є протиправним та підлягає скасуванню, а вимоги позивача в цій частині задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, висновки судового рішення не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного її вирішення, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0000122201 від 24.01.2014 року в частині визначення ТОВ «Юг Картон» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 673674,26 грн., в тому числі, за основним платежем у розмірі 538939,41 грн. (510149,17 грн. + 28790,24 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 134734,85 грн. (538939,41 грн.х25%/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Прийняту нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000122201 від 24.01.2014 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 673674,26 грн., в тому числі, за основним платежем у розмірі 538939,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 134734,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/