Постанова № 42001312, 18.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

18 грудня 2014 року № 826/12259/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В., суддів Бояринцевої М.А., Мазур А.С., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвідо треті особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві Міністерство фінансів України про стягнення простроченої заборгованості

Обставини справи:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позивач) до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Міненерговугілля, відповідач), за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКС України у м. Києві, третя особа 1), Міністерства фінансів України (надалі третя особа 2) про стягнення простроченого боргу з Міненерговугілля (код ЄДРПОУ 37471933) у розмірі 6 928 230,00 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначається, що на час звернення до суду за відповідачем обліковується сума простроченої заборгованості, що виникла внаслідок основного боргу за урядовим кредитом фінансової стабілізації економіки, фінансова допомога на зворотній основі, наданим Міністерством фінансів України у 1994 згідно з договором №09-505/7 від 16.12.1994, додаткової угоди №11-09-505/95 від 15.05.1995.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державною за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 (далі - Порядок), прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягується в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулося з листом до ДПІ, в якому повідомило про заборгованість Міненерговугілля станом на 01.06.2014 у розмірі 6 928 230,00 грн. Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позичкою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється. У відповідності з п. 59.1 ст. 59, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направила на адресу відповідача податкову вимогу №5255 від 25.10.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу №5255/24-128 від 25.10.2012. Податкова вимога в адміністративному чи судовому порядку не оскаржена. Оскільки відповідачем борг не погашений, позивач звернувся до суду із заявленим позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволені, виклавши свої доводи у відповідній письмовій заяві. Представник Міненерговугілля зазначив про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на предметну підсудність даного спору суду в порядку господарського судочинства.

Також, відповідача акцентував увагу на те, що вже розглядався спір між тими самими сторонами з того самого спору Господарським судом м. Києва та винесено рішення 25.07.2007 у справі №11/35-А, тому згідно з пунктом 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає закриттю.

Окрім того, відповідач зазначає, що Міненерговугілля не виступало позичальником бюджетних позик у 1993-1998 роках, оскільки створене було у 2010 році згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Згідно з частиною 5 даного Указу міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. У свою чергу, Мінпаливенерго було створене у відповідності до Указу Президента України від 14.04.2000 №598/2002, пунктом 2 якого встановлено, що Міністерство палива та енергетики України є правонаступником Міністерства енергетики України та Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Водночас, даний пункт не встановлював, що Міністерство палива та енергетики України є правонаступником всіх зобов'язань Міністерства енергетики та Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Порядок ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної влади на той час був врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1996 №170 "Про порядок діяльності комісії для ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади", відповідно до положень якої Кабінет Міністрів України утворює ліквідаційну комісію та призначає термін ліквідації. Ліквідаційна комісія задовольняє відповідно до законодавства вимоги кредиторів. Таким чином, Міністерство фінансів України як кредитор за договором №09-505/2 від 05.01.1995 та за договором №11 від 25.03.1994 повинно було після публікації про ліквідацію центрального органу подати відповідну заявку, а утворена Кабінетом Міністрів України ліквідаційна комісія повинна була розглянути заявку Міністерства фінансів України і винести по ній рішення. Після затвердження розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і звіт за результатами роботи комісії та подає їх Кабінету Міністрів України. У Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на обліку та балансі відсутня заборгованість за вказаними угодами, а позивачем, в свою чергу, не надано жодних доказів на спростування даної обставини. З урахуванням викладеного, відповідач вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Також відповідач зазначив суду, що у 2014 році у Державному бюджеті не передбачалися кошти Міненерговугілля на обслуговування та погашення кредиту, в той час як кошти, які стягуються позивачем на погашення кредиту є прямими видатками Державного бюджету.

Представники третіх осіб 1 та 2 позов підтримали та просили його задовольнити, письмово виклавши свої пояснення по суті спору.

Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 10 грудня 2014 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

16 грудня 1994 року між Міністерством фінансів України (Мінфін) та Міністерством енергетики та електрифікації України (Міненерго) було укладено Договір №09-505/7 "Про надання Міністерством фінансів України фінансової допомоги на зворотній основі Міністерству енергетики та електрифікації України ", відповідно до умов якого Мінфін зобов'язується в грудні 1994 року надати Міненерго фінансову допомогу на зворотній основі у сумі 700 млрд. карбованців для закупівлі палива на осінньо-зимовий період 1994/1995 року у відповідності з розпорядженням Кабінету Міністрів України з оплатою 30% річних. Міненерго зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та належних процентів до 15.05.1995 (п. 1.2 Договору).

Крім того, відповідно до п. 1.3 цього Договору, Міненерго зобов'язується: передбачити в договорах з підприємствами і організаціями, які отримують фінансову допомогу на зворотній основі, заходи по забезпеченню повернення в установлений строк сум одержаної фінансової допомоги та процентів.

Міненерго зобов'язується установити контроль за цільовим використанням одержаних коштів (п. 1.4 Договору).

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання Міненерго свого зобов'язання, зазначеного у п. 1.2 цього Договору, Мінфін має право у безспірному порядку стягнути відповідні кошти з рахунків Міненерго у банках України або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених в державному бюджеті Державному комітету по вугільній промисловості (п. 1.5 Договору).

До Договору від 16.12.1994 №09-505/7 Міністерством фінансів України та Міністерством енергетики та електрифікації було укладено додаткову угоду №11-09-505/95 від 15.05.1995, згідно умов якої Мінфін пролонгує Міненерго наданий кредит в сумі 700 млрд. карбованців на строк до 30.03.1996 за плату в розмірі 30 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №09-505/7 від 16.12.1994 Мінфін на розрахунковий рахунок Міненерго України №122804 в ОПЕРУ Національного банку м. Київ код 300001 платіжними дорученнями №455 від 16.12.1994 та № 460 від 22.12.1994 перерахував триста мільярдів карбованців з призначенням платежу "Фінансування за рахунок цільового кредиту банку".

У встановлений строк, визначений в наведених вище договорах та додаткових угодах, кошти повернуті не були.

Відповідно до Указу Президента України " Про утворення Міністерства енергетики України " від 01.12.1997 №388/97 правонаступником ліквідованого Міністерства енергетики та електрифікації України стало Міністерства енергетики України.

Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 №1085/2010 правонаступником реорганізованих Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.

Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктом господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (п. 1 Порядку).

Згідно з п. 2 Порядку, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: зокрема,

1) банк-агент - банк, який на підставі укладеного з Кабінетом Міністрів України агентського договору від імені Кабінету Міністрів України або за дорученням органів державної влади від свого імені надав боржнику кредит, бюджету позичку/фінансову допомогу, здійснює їх обслуговування та/або веде облік заборгованості за ними;

3) боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою;

4) бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

5) заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Враховуючи наведені положення Порядку та обставини перерахування коштів (фінансової допомоги на зворотній основі) Мінфіном саме на розрахунковий рахунок Міненерго, останній, хоч і був центральним органом державного управління (згідно Положення про Міністерство енергетики та електрифікації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.1993 №423), проте є позичальником бюджетної позички/фінансової допомоги на умовах, визначених угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги і, відповідно, є боржником у розумінні цього Порядку. Тому твердження відповідача, що Міненерговугілля не може виступати господарюючим суб'єктом, який безпосередньо отримав кошти з державного бюджету, а виступає суб'єктом владних повноважень, який забезпечує державні гарантії з повернення таких коштів, є помилковим.

Відповідно до п. 3 Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.

Згідно п. 6 Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою на суму нарахованої на неї пені.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягується в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

У зв'язку з несплатою боргу, на виконання ст. 59, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), з урахуванням норм ст. ст. 45, 68 ПК України, направлено на податкову адресу Міненерговугілля податкову вимогу № 5255 від 25.10.2012 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 5255/24-128 від 25.10.2012 року.

Вказана податкова вимога отримана відповідачем 14.12.2012 року, в адміністративному чи судовому порядку оскаржена не була.

Крім того, у відповідності з вимогами Порядку Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві внесло Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подання №1034 від 13.06.2014 з метою вжиття заходів до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міненерго), код за ЄДРПОУ 37471933, щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за цільовим пільговим кредитом фінансова допомога на зворотній основі, наданим Міністерством фінансів України у 1994 році згідно з договором№09-505/7 від 16.12.1994).

На час розгляду справи по суті до суду не надходили докази сплати відповідачем суми боргу в добровільному порядку.

Частиною першою статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З метою надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Відповідно до частини другої статті 50 Бюджетного кодексу України органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Згідно з частиною дев'ятою статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, правовідносини, що виникають під час погашення боргу, є публічно-правовими, а відтак вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Наведене вище спростовує твердження відповідача, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З приводу ж тверджень відповідача про те, що вже розглядався спір між тими самими сторонами з того самого спору Господарським судом м. Києва та винесено рішення 25.07.2007 у справі №11/35-А, тому згідно з пунктом 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає закриттю, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом встановлено, що матеріали справи містять копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2012 у справі №11/35-А К-9932/09 на постанову Господарського суду м. Києва від 25.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 у справі №11/35-А за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Міністерства палива та енергетики України, за участю третіх осіб - Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Кабінету Міністрів України про стягнення заборгованості. Однак, у справі №11/35-А податковим органом стягувалася заборгованість за укладеним договором від 05.01.1995 №09-505/2 , додатковою угодою від 08.12.1995 №25-09-505/2-95, договором від 25.03.1994 №11 ,в той час як предметом стягнення по даній адміністративній справі є стягнення заборгованості за іншим договором, а саме договором №09-505/7 від 16.12.1994, - що виключає можливість застосування пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач довів перед судом обґрунтованість своїх вимог та підстави звернення до суду.

Що стосується відповідача, то він, на думку суду, не довів відсутність обов'язку погашення простроченої заборгованості за угодами №09-505/7 від 16.12.1994. Відповідач, як правонаступник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, будь-яких доказів на вжиття заходів щодо повернення державі коштів не надав.

Окрім зазначеного, суд не бере до уваги тверджень відповідача, щодо передачі заборгованості ТОВ «Енергоспецкомплектбуд», оскільки останнім не надано жодних доказів передачі зазначеної заборгованості.

Крім того, п. 1.5 договору №09-505/7 від 16.12.1994 передбачає можливість безспірного стягнення коштів у разі невиконання чи несвоєчасного виконання Міненерго свого зобов'язання, зазначеного у пункті 1.2 цього Договору (Договорів), Мінфін має право у безспірному порядку стягнути відповідні кошти з рахунків Міненерго у банках України або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених в державному бюджеті Міністерству енергетики та електрифікації України.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути прострочений борг з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933) у розмірі 6 928 230,00 (шість мільйонів дев'ятсот двадцять вісім тисяч двісті тридцять) грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках:

Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172,

-р/р 31252221278449 (Українська гривня);

-р/р 31255221178449 (Українська гривня);

-р/р 31259221378449 (Українська гривня);

-р/р 35216021078449 (Українська гривня);

-р/р 35221221078449 (Українська гривня);

-р/р 35220114078449 (Українська гривня);

-р/р 35222316078449 (Українська гривня);

-р/р 35213002078449 (Українська гривня);

-р/р 35211004078449 (Українська гривня);

-р/р 35212003078449 (Українська гривня);

-р/р 35214001078449 (Українська гривня);

-р/р 35224110078449 (Українська гривня);

-р/р 25301010057483 (Євро);

-р/р 37115014004110 (Українська гривня);

-р/р 37119009004110 (Українська гривня);

-р/р 37119010004110 (Українська гривня);

-р/р 37312011004110 (Українська гривня);

на рахунок Державної казначейської служби України №31136413741026, код одержувача 37567646, МФО 820172, код платежу 00261500.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Кротюк

Судді М.А. Бояринцева

А.С. Мазур