Постанова № 42000330, 03.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 910/18459/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчук О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 03.12.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року

за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ"

про стягнення 100,00 грн.

у справі №910/18459/14 (суддя Гумега О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ"

про стягнення 921 570 560,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі №910/18459/14 позовні матеріали повернуто без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі №910/18459/14 та направити матеріали справи для розгляду в рамках провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року у справі №910/18459/14 апеляційну скаргу FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник апелянта в судове засідання 03.12.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності їх представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як слідує із матеріалів справи, ПАТ "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (відповідач) про стягнення 921 570 560,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року було порушено провадження у справі №910/18459/14, вжито заходів забезпечення позову та призначено розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Згідно з абз. 2 п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК; питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Водночас, FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH, юридична особа, що створена та існує за законодавством Швейцарії, яка має самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14, звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою №б/н від 23.10.2014 року про стягнення з ТОВ "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (відповідач) 100,00 грн. заборгованості.

Проте, як слідує із справи №910/18459/14 предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 921 570 560,54 грн., що не відповідає предмету спору позовної заяви третьої особи (100,00 грн.), а отже не є тотожним первісному позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із абз. 2, 4 п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 р., а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Квитанція № k5/М/30 від 22.10.2014 року на суму 100,00 грн., на яку третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14, посилається в якості підстави поданого нею позову, фактично залучена у вигляді ксерокопії, яка жодним чином не засвідчена та не відповідає вищенаведеним вимогам щодо засвідчення копій документів.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовна заява №б/н від 23.10.2014 року не містить доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При цьому, вказана правова норма не ставить обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містить імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, докази надіслання її копії та доданих до неї документів відповідачам у справі.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 р. № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Виходячи з наведених приписів слідує, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Проте, всупереч зазначеному, на підтвердження надіслання позивачу за первісним позовом та відповідачу (за первісним позовом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) копії позовної заяви №б/н від 23.10.2014 року та доданих до неї документів листом з описом вкладення, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14, залучила до позовної заяви фіскальні чеки №5351, №5352 від 23.10.2014 року з описами вкладення у цінні листи №215502, №215510 від 23.10.2014 року.

Разом з тим, слід зазначити, що у вищенаведених описах вкладення зазначено про вкладення у цінні листи "Позовної заяви FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH по справі №910/18459/14 з додатками. Кількість предметів 20", однак при цьому перелік додатків в описах вкладення не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/18459/14, вимог ст. 56 ГПК України стосовно її обов'язку надіслати сторонам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви № б/н від 23.10.2014 року додані додатки №№1-5, направлення яких сторонам фактично третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14, не підтверджується.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав вважати фіскальні чеки №5351, №5352 від 23.10.2014 року та описи вкладення у цінні листи №215502, №215510 від 23.10.2014 року в якості виконання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14, вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

При цьому, аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог ст.ст. 54, 56 та п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Крім того, в абз. 7 п.п. 3.5 п. 3 наведеної постанови Пленуму ВГСУ визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/18459/14 без розгляду.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі №910/18459/14 відповідає обставинам справи, є законною та обгрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі №910/18459/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі №910/18459/14 залишити без змін.

3. Справу №910/18459/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич