Постанова № 42000322, 24.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 910/22181/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Діденко І.В. (дов. №Э.37.7.0.0/Д-841 від 08.11.2013 року);

від відповідача - Кравченко Р.Ю. (дов. №11 від 02.01.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року

у справі №910/22181/14 (суддяТ.Ю. Трофименко)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпропетровськ

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ

про стягнення 36 585, 25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 36 585, 25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" 36 585,25 грн. страхового відшкодування та 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення судом першої інстанції встановлено вину особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та обгрунтованість розміру фактичних витрат, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року по справі №910/22181/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що особою, відповідальною за заподіяну шкоду є товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Ювілейний», як власник автомобіля, винного у дорожньо-транспортній пригоді. Крім того, апелянт посилається на те, що позивач не звертався у досудовому порядку з вимогою про сплату страхового відшкодування. З огляду на викладене, відповідач вважає, що права позивача не порушені, у зв'язку із чим відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі №910/22181/14 до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 24.12.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі № 910/22181/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 24.12.2014 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті пору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2011 року між приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (надалі - Страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОПРИВАТ" (надалі - Страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №DN1FA!40304461 (а.с. 11-13), об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номерний знак АА 2461 КТ, білого кольору, 2008 року випуску.

У відповідності до п.9 вказаного договору, строк дії цього договору 12 місяців (один рік) з 29.09.2011 року по 28.09.2012 року включно (але не більше ніж сплачує мий період п. 10.1. договору). При бажанні Страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п. 8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2013 року в м. Дніпропетровську по вул. Байкальській, сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки "Ісузу", реєстраційний номерний знак АЕ 9368 ЕІ під керуванням водія Іванова Віктора Вікторовича, автомобіля марки "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номерний знак АА 2461 КТ, під керуванням Сесь Руслана Миколайовича та автомобіля марки "Мерседес Бенц", реєстраційний номерний знак АН 4201 НМ, під керуванням Коляда Євгена Миколайовича.

Постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.01.2014 року (а.с. 21) визнано Іванова Віктора Вікторовича винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Матеріали справи містять поліс, відповідно до якого страхувальником цивільно-правової відповідальності транспортного засобу ISUZU, реєстраційний номерний знак АЕ 9368 ЕІ є товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Ювілейний» (а.с. 70).

Зі звіту № 18-12-13Л від 26.12.2013 року (а.с. 22-25) вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номерний знак АА 2461 КТ, в результаті ДТП, становить 35 021,68 грн.

Відповідно до додаткового звіту про оцінку дорожньо-транспортного засобу №18-03-14Л13Л від 18.03.2014 року (а.с. 55-58) "DAEWOO NEXIA", реєстраційний номерний знак АА 2461 КТ, в результаті ДТП, становить 1 800,00 грн.

На виконання умов договору та норм чинного законодавства України, позивачем складено страховий акт №И-128 від 21.01.2014 року (а.с. 52-53), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 34 785,25 грн. та № И-798 від 21.03.2014 року (а.с. 67-68) на суму 1 800,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 36 585,25грн., була перерахована на розрахунковий рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №276 від 23.01.2014 року (а.с. 54) та платіжним дорученням №1114 від 27.03.2014 року (а.с. 69).

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з тим, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 36 585,25 грн., до останнього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 979 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору страхування наземного транспорту №DN1FA!40304461 від 29.09.2011 року була перерахована на розрахунковий рахунок страхувальника сума страхового відшкодування в розмірі 36 585,25грн., що підтверджується платіжним дорученням №276 від 23.01.2014 року (а.с.54) та платіжним дорученням №1114 від 27.03.2014 року (а.с. 69).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхове відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "DAEWOO NEXIA" д.н.з. АА2461 KT, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як встановлено судом першої інстанції, винною у скоєнні 11.12.2013р. ДТП особою відповідно до Постанови Амур-Нижнедніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 08.01.2014р. у справі № 199/13842/13-п., є водій автомобіля " Ісузу»", д.н.з. АЕ9368ЕІ, - Іванов В.В.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із матеріалів справи, власником автомобіля «Ісузу», д.н.з. АЕ9368ЕІ, є ТОВ «Мясокомбінат Ювілейний». Докази того, що Іванов В.В., під керуванням якого знаходився зазначений тз, станом на дату виникнення ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах матеріали не містять. Але і доказів того, що Іванов В.В. використовував автомобіль «Ісузу», д.н.з. АЕ9368ЕІ без законних підстав відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Разом з цим, колегією суддів також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Мясокомбінат Ювілейний» на момент виникнення ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством « Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна» за полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № АС 1659738, згідно якого між «Мясокомбінат Ювілейний» та відповідачем укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності 1-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Мясокомбінат Ювілейний» була застрахована відповідачем відповідно до полісу № АС 1659738, то останнє є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "DAEWOO NEXIA" д.н.з. АА2461 KT, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до полісу ОСЦПВ власника наземного транспортного засобу ПАТ « Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна» взяло на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснило страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені вимоги чинного законодавства та встановлені обставини справи, цілком вірно прийшли до висновку, що в даному випадку особами, відповідальними за завдані гр. Івановим В.В. збитки, є відповідач, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом ОСЦПВ № АС 1659738.

Щодо тверджень відповідача про те, що особою, відповідальною за заподіяну шкоду є товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Ювілейний», оскільки, на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, співробітником якого на момент дорожньо-транспортної пригоди був Бутько В.М., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Однак, як було вище зазначено, винна особа в ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже відповідно до ч.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З аналізу наведеної статті слідує, що обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця в заподіянні такої шкоди, несе страховик на підставі договору про цивільно-правову відповідальність в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стосовно тверджень апелянта про те, що позивач не скористався своїм правом досудового врегулювання спору, колегія суддів наголошує на наступному.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування»).

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №5028/17/22/2012 від 14.11.2012 року.

Отже, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Оскільки із встановлених колегією суддів обставин справи вбачається, що позивач здійснив страхування потерпілої особи, та здійснив виплату їй страхового відшкодування, та оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, то саме до позивача перейшло право вимоги (постанова Вищого господарського суду України №23/279 від 19.09.2012 року).

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі №910/22181/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі №910/22181/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року у справі №910/22181/14 залишити без змін.

3. Справу №910/22181/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз