Постанова № 41999388, 19.12.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. м. Вінниця Справа № 802/3751/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Жупанової Дар'ї Олександрівни

позивача: Дремлюх О.М., Томенко Р.В.

відповідача: Нестерук М.І., Девда О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Каменяр"

до: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2014 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Каменяр» (далі - ПП «Каменяр», позивач) із адміністративним позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільської ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень-рішень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період 01.08.2011 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт від 18.08.2014 №558/2201/31915165 (далі - акт перевірки). Відповідно до акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 7, ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями) (далі - Декрет №15-93), ст.1, ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №185/94), п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475 (зі змінами та доповненнями), Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» №319/84 від 18.06.1994 (зі змінами та доповненнями). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №10001692200, №0001682200, №0001672200 від 04.09.2014. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства не обґрунтованими, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення безпідставними і такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (а.с. 69-72). Додатково пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Каменяр» зареєстровано Ямпільською районною державною адміністрацією відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 26.09.2003 №11731070011000047.

На підставі направлень Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №551, №552 від 05.08.2014, наказу Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №696 від 04.08.2014, а також згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Каменяр» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.08.2011 по 31.07.2014.

За результатами перевірки позивача складено акт №558/2201/31915165 від 18.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994 (зі змінами та доповненнями), п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475 (зі змінами та доповненнями) в частині ненадходження частини валютної виручки по контракту №20/05/13 від 20.05.2013, укладеного з «MEYER Restaurierungen» GmbH& Co.KG (Німеччина) та по контракту №01/07/13 від 01.07.2013, укладеному з - FPUH «PAWLIMEX» (Польща);

- ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями) в частині проведення оплати нерезидентам вартості імпортованих товарів готівковими коштами без участі уповноважених банків всього на загальну суму 102912,07 грн. (в іноземній валюті по курсу НБУ станом на дату проведення оплати);

- Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» №319/84 від 18.06.1994, ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями) в частині не проведення декларування простроченої дебіторської заборгованості за межами України станом на 01.04.2012.

За порушення встановлених законодавством термінів розрахунків в сфері ЗЕД підприємству нарахована пеню в сумі 514,16 грн. (податкове повідомлення-рішення №10001672200 від 04.09.2014 року), штрафні санкції за проведення оплати нерезидентам вартості імпортованих товарів готівковими коштами без участі уповноважених банків всього в розмірі 102912,07 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001692200 від 04.09.2014 року), а також штрафні санкції за не проведення декларування простроченої дебіторської заборгованості за межами України в розмірі 170 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001682200 від 04.09.2014 року).

В ході перевірки встановлено, що ПП «Каменяр в особі директора Абдуллаєва Бахрома було укладено з нерезидентом - «MEYER Restaurierungen» GmbH& Co.KG (Німеччина) в особі директора Ганса Мейера контракт №20/05/13 від 20.05.2013. Згідно умов даного контракту продавець (ПП «Каменяр») зобов'язується поставити покупцю блоки товстоміри і плити з пісковику, а покупець («MEYER Restaurierungen» GmbH& Co.KG) зобов'язується його придбати та оплатити. Валюта контракту - євро (EUR), загальна вартість контракту - 220000 EUR. Оплата за товар відповідно до умов договору проводиться протягом 180 днів з дня оформлення експортної митної декларації. Умови поставки DAF - Яготин згідно Інкотермс-2000.

На виконання умов контракту ПП «Каменяр» відвантажено на адресу нерезидента товар - блоки пісковику пиляні начорно оброблені із сіро-жовтого пісковику відповідно до вантажно-митних декларацій. Всього за перевіряємий період відвантажено товару на загальну суму 27262,64 EUR (291016,54 грн.). Оплата від «MEYER Restaurierungen» GmbH& Co.KG надійшла на рахунки ПП «Каменяр» по даному контракту на загальну суму 27184,47 EUR (293406,49 грн.).

Таким чином, станом на 24.01.2014 по контракту №20/05/13 від 20.05.2013 по ВМД №36 від 25.10.2013 виникла дебіторська заборгованість в сумі 78,17 EUR (852,18 грн.). Дана заборгованість вважається простроченою, оскільки граничний термін її сплати сплив 23.01.2014. Термін прострочення станом на 31.07.2014 складає 189 днів.

Також, ПП «Каменяр в особі директора Абдуллаєва Бахрома було укладено з нерезидентом - FPUH «PAWLIMEX» (Польща) контракт №01/07/13 від 01.07.2013. Відповідно до п. 1.1 контракту постачальник (FPUH «PAWLIMEX») зобов'язується виготовити та поставити, а покупець (ПП «Каменяр») оплатити та прийняти блоки товстоміри і плити з пісковику. Згідно п. 2.1 контракту ціни на продукцію встановлені в євро (EUR), а згідно п. 2.2 загальна вартість контракту - 220000 EUR. Відповідно до п. 2.3 оплата за товар проводиться протягом 180 днів з дня оформлення експортної митної декларації. Умови поставки DAF - Яготин згідно Інкотермс-2000.

На виконання умов контракту FPUH «PAWLIMEX» на адресу ПП «Каменяр» відповідно до вантажно-митних декларацій відвантажено товару на загальну суму 4594,19 EUR (48414,32 грн.).

Таким чином, станом на 17.12.2014 по контракту №01/07/13 від 01.07.2013 виникла дебіторська заборгованість в сумі 4,13 EUR (45,48 грн.). Дана заборгованість вважається простроченою, оскільки граничний термін її сплати сплив 16.12.2013. Термін прострочення станом на 31.07.2014 складає 227 днів.

Зазначене, на думку перевіряючих є порушення вимог ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994 (зі змінами та доповненнями), п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475 (зі змінами та доповненнями).

За вказане порушення до позивача застосовано санкції в сумі 514,16 грн. на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здіснення розрахунків валюті №185/94-ВР від 23.09.1994 (зі змінами та доповненнями).

Крім того, на порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями) протягом перевіряємого періоду ПП «Каменяр» проведено оплату нерезидентам вартості імпортованих товарів готівковими коштами без участі уповноважених банків всього на загальну суму 42246,55 PLN (102912,07 грн.), в тому числі:

- «KAMBRO» (Польща) по контракту №10/05/12 від 05.05.2012 на суму 10595 PLN (23916,50 грн.);

- FPUH «PAWLIMEX» (Польща) по контракту №10/10/12 від 10.10.2013 на суму 6305,00 PLN (16008,48 грн.);

- FPUH «Sosnowiza» S.C. (Польща) по контракту №02/09/13 від 02.09.2013 на суму 5833,55 PLN (14360,16 грн.).

За вказане порушення до позивача застосовано санкції в сумі 102912,07 грн. на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями), пп. 2.6 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000.

Разом з цим, перевіркою встановлено, що декларування простроченої дебіторської заборгованості, що належить резиденту по контракту №20/05/13 від 20.05.2013, укладеного з «MEYER Restaurierungen» GmbH& Co.KG (Німеччина) та по контракту №01/07/13 від 01.07.2013, укладеному з - FPUH «PAWLIMEX» (Польща) станом на 01.04.2014 не проведено. Вказане, на думку, є порушенням Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» №319/84 від 18.06.1994 та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями).

За вказане порушення до позивача застосовано санкції в сумі 170,00 грн. на підставі пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Щодо податкового повідомлення-рішення №10001672200 від 04.09.2014 року, яким нарахована пеню в сумі 514,16 грн. за порушення встановлених законодавством термінів розрахунків в сфері ЗЕД, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з ст. 2 Закону №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановою Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПП «Каменяр» порушено встановлений законодавством термін розрахунків в сфері ЗЕД, у зв'язку з чим податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №10001672200 від 04.09.2014 року, яким нарахована пеня в сумі 514,16 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0001692200, №0001682200 від 04.09.2014, якими застосовано штрафні санкції за проведення оплати нерезидентам вартості імпортованих товарів готівковими коштами без участі уповноважених банків всього в розмірі 102912,07 грн., та за не проведення декларування простроченої дебіторської заборгованості за межами України в розмірі 170 грн., суд зважає на наступне.

Так, відповідач в акті перевірки зазначив, що директор Позивача Абдуллаєв Б.А. проводив розрахунки по зовнішньоекономічним контрактам готівковими коштами (в польських злотих), а саме: з «KAMBRO» (Польща) по контракту №10/05/12 від 05.05.2012, з FPUH «PAWLIMEX» (Польща) по контракту №10/10/12 від 10.10.2013, з FPUH «Sosnowiza» S.C. (Польща) по контракту №02/09/13 від 02.09.2013.

При цьому, як вбачається з видаткових касових ордерів, директор позивача Абдуллаєв Б.А. отримав зазначені готівкові кошти (в гривнах) з каси підприємства.

Так, видаткові касові ордери підтверджують виключно видачу готівки (у гривнях) з каси підприємства, а не підтверджує передачу готівкових коштів в іншій валюті нерезиденту та розрахунки по зовнішньоекономічному контракту.

Крім того, представником позивача зазначено, що оплата за цими контрактами ще не проведена, і за позивачем рахується кредиторська заборгованість. Доказом зазначеного свідчать акти звірки з нерезидентами, долученими до матеріалів справи представником позивача та претензії нерезидентів-контрагентів.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

- за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

- за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

- за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

- за невиконання уповноваженими банками обов'язків, передбачених пунктом 4 статті 4 цього Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків, передбачених пунктом 2 статті 13 цього Декрету, - позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України;

- за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

- за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

- за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Суд зазначає, що норма п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 не передбачає нарахування пені, як санкцію за порушення вимог цього Декрету.

За приписами п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000 (далі - Положення №49) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Стосовно посилання відповідача на вимоги пп. 3.1 п. 3 Положення №49, відповідно до якого санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 16 Декрету №15-93 застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, оскільки такі повноваження Нацбанку визначені в п. 2 ст. 16 цього Декрету. При цьому в силу вимог ч. 2 ст. 97-1 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка діяла на час прийняття Декрету №15-93, зазначений Декрет має силу закону, через що Положення №49, затверджене підзаконним нормативно-правовим актом, не може суперечити вимогам Декрету - законодавчого акту.

Вище наведена позиція є тотожною із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 07.02.2012 по адміністративній справі за позовом ТОВ «Крим Інтеройл» до ДПІ в м. Керчі АРК про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за скаргою ТОВ «Крим Інтеройл» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21839992).

У зазначеній постанові Верховний Суд України зазначив, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому, зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.

Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що ст. 16 Декрету №15-93 питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом має керуватися суд при вирішенні спору у цій справі.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Отже, відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за проведення оплати нерезидентам вартості імпортованих товарів готівковими коштами без участі уповноважених банків всього в розмірі 102912,07 грн., та за не проведення декларування простроченої дебіторської заборгованості за межами України в розмірі 170 грн. З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень №0001692200, №0001682200 від 04.09.2014, а відтак про необхідність їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст. 94 КАС України). Таким чином, на користь ПП «Каменяр» необхідно стягнути з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 206,15 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Могилів - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.09.2014 року №0001692200 та №0001682200.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Каменяр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 206,15 грн. (двісті шість грн. 15 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна