Постанова № 41999385, 28.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 листопада 2014 року (10 год. 30 хв.) Справа № 0870/12303/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Седлярова В.С., Стрілець О.І.,

відповідача - Коваленко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

18.12.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 03.05.2012 на загальну суму 2490790,54 грн., прийнятого заступником начальника відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки складено Акт №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2012 №0000050028 позивачу нараховані штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 2490790,54 грн. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, не підтвердженими документально та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 19.12.2012 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 30.01.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 03.05.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 касаційна скарга відповідача була задоволена частково, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначена справа 03.11.2014 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та у порядку, встановленому ст. 15-1 КАС України, була розподілена судді Запорізького окружного адміністративного суду Киселю Р.В.

Ухвалою від 04.11.2014 судове засідання було призначене на 19.11.2014.

Ухвалою від 19.11.2014 розгляд справи було відкладено на 28.11.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема зазначивши, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення основного зобов'язання, на яке спірним податковим повідомленням-рішенням нараховані штрафні (фінансові) санкції, не існувало в силу набрання відповідним судовим рішенням законної сили. А після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем самостійно було списано суму основного боргу на яку спірним податковим повідомленням-рішенням нараховані штрафні (фінансові) санкції. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що за приписами пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Також, відповідач зазначає, що проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється в хронологічному порядку. Зазначив, що обов'язок контролюючого органу самостійно здійснювати розподіл, сплаченої платником суми податкових платежів, встановлено нормою пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, відповідач, як контролюючий орган, жодним чином не змінює призначення платежу в платіжному дорученні платника податку, а лише здійснює проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, як того вимагає «Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», діє при цьому виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Крім того, згідно з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи. З вказаних підстав відповідач вважає законними дії, спрямовані на погашення податкового боргу платника податків, який виник у результаті узгодження сум податкових зобов'язань внаслідок прийняття Верховним Судом України відповідного судового рішення, шляхом проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.11.2014 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду України від 02.02.2010 у справі №21-2310во09 були скасовані судові рішення, прийняті на користь позивача та залишене в силі ,прийняте на підставі акту перевірки №14/32-03-00130926 від 19.07.2004 позапланової документальної перевірки з питань відображення у податковому обліку понаднормативних витрат електроенергії позивачем за період з 01.04.2001 по 01.04.2004, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2004 №0000180203/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84168703 грн., у тому числі 42084351,54 грн. - основного платежу та 42084351,54 грн. - фінансових санкцій.

Відтак, з 02.02.2010 у позивача виникло узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84168703 грн. (податковий борг).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» від 12.05.2011 № 3320-VI було визначено, що підлягає списанню (крім іншого) податковий борг суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року.

Рішенням відповідача №1 від 18.07.2011 заява позивача про списання податкового боргу в сумі 83608691,08 грн. (з вирахуванням податкового боргу у сумі 560012 грн., який було самостійно погашено позивачем), а також пені, яка нарахована на суму податкового боргу, була задоволена частково, списано податковий борг у сумі 71156962,46 грн.

Не списаними залишились 13745629,98 грн. податкового боргу, який виник у зв'язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної вище постанови.

Зазначена сума не була списана відповідачем, оскільки до 18.07.2011, за рахунок здійснення поточних платежів за 4 квартал 2009 року, 1 квартал, півріччя та 3 квартали 2010 року, відповідачем на цю суму було здійснено зміну призначень поточних платежів позивача на погашення податкового боргу, який виник у зв'язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної вище постанови. Тобто, податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не мали статусу податкового боргу, у порядку календарної черговості.

На підставі наказу відповідача від 15.03.2012 №192 в період з 16.03.2012 по 05.04.2012 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток позивача за період з 29.06.2010 по 19.02.2012.

За наслідками перевірки 12.04.2012 був складений Акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

1) пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 50.1 ст. 50, п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток по: - деклараціям з податку на прибуток за півріччя 2010 року №9003038444 від 03.08.2010; за 3 квартали 2010 року №9004932286 від 09.11.2010; за 2010 рік №9006831644 від 08.02.2011; за ІІ квартал 2011 року №1011 від 09.08.2011; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року №9010522404 від 08.11.2011 у загальній сумі 10714170,92 грн.; - уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік від 15.02.2011 №9000283551; за 2009 рік №9004420007 від 30.06.2011 у загальній сумі 28257,00 грн.; по справі №23/600/08-АП-13/147/09АП у загальній сумі 1711524,80 грн. з затримкою більше 30 календарних днів.

2) пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 153.3.2, п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України - не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1208157,09 грн., який мав бути сплачений при виплаті дивідендів у розмірі 4832633,26 грн.

На підставі Акту перевірки 03.05.2012 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000050028, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2490790,54 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач отримав 03.05.2012, про що свідчить відмітка вхідного штампу позивача (вх.№8026/011-06).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-0870/6081/11 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 по справі №2а-0870/6081/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011, були визнані протиправними дій щодо відмови у задоволенні заяви позивача від 05.07.2011 № 001-008/5051 про списання податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 13185617,98 грн.; зобов'язано суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про списання 13185617,98 грн. податкового боргу позивача з податку на прибуток, який виник внаслідок визначення відповідачем зобов'язання позивача з податку на прибуток через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії).

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до вимог підрозділу 10 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 12.05.2011р. № 3320-VI, який діє до 31.12.2011, підлягає списанню податковий борг суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 13745629,98 грн. податкового боргу, який виник у зв'язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної вище постанови, не була списана відповідачем, оскільки до 18.07.2011, за рахунок здійснення поточних платежів за 4 квартал 2009 року, 1 квартал, півріччя та 3 квартали 2010 року, відповідачем на цю суму було здійснено зміну призначень поточних платежів позивача на погашення податкового боргу, який виник у зв'язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної вище постанови. Тобто, податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не мали статусу податкового боргу, у порядку календарної черговості.

Суд дійшов висновку, що у позивача наявною була сума податкового боргу з податку на прибуток, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), у розмірі 83608691,08 грн. (84168703,08 грн. - 560012,00 грн. погашених самостійно). Зазначений податковий борг підлягав списанню відповідно до імперативних вимог пункту 2-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, із змінами, внесеними згідно із законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» від 12.05.2011 N 3320-VI.

На виконання зазначеного судового рішення 22.06.2012 відповідачем було списано позивачу податковий борг з податку на прибуток, який виник станом на 13.02.2010 року у сумі 13185617,98 грн.

Таким чином станом на 22.06.2012 був списаний весь податковий борг позивача, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2004 №0000180203/0 на суму 84168703,08.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-3118/10/0870 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправними дій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 по справі №2а-3118/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011, були визнані протиправними дій відповідача щодо самостійного розподілу коштів позивача, призначення яких було визначено у платіжному дорученні №13214 від 11.11.2009.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідач направив 2499633,00 грн. сплачені платіжним дорученням № 13214 від 11.11.2009 на погашення податкового боргу, який утворився відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.07.2004 р. № 0000180203/0.

Суд зазначив, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України належить виключно платнику.

Недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, в будь-якому випадку не надає права податковому органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Позивач, перерахувавши платіжним дорученням від 11.11.09 № 13214 суму 3001410,00 грн. податку на прибуток за підсумками 9 місяців 2009 року, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на прибуток виключно за відповідний, визначений платником податку у вказаному платіжному дорученні, період.

Самостійне розпорядження органами державної податкової служби коштами платника податків і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є протиправним та порушує також вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 у відкритті касаційного провадження, за касаційною скаргою відповідача, було відмовлено.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-3116/10/0870 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.05.2012 по справі №2а-3116/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2011, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 №0000300805/0, винесене відповідачем відносно позивача.

Судом було встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 11.11.09 № 13214 перераховано до Державного бюджету суму 3001410,00 грн. з призначенням платежу - податок на прибуток за підсумками 9 місяців 2009 року.

Відповідач, самостійно направив суму в розмірі 2499633,00 грн. в погашення податкового боргу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2004 № 0000180203/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 84168703,08 грн., що у свою чергу призвело до винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 21.05.2010 року № 0000300805/0.

Суд дійшов висновку, що ані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані будь-якими іншими законами з питань оподаткування, які діяли в момент виникнення спірних правовідносин, не визначено коло осіб, яким надано право перерозподілу сплачених платником податку сум або право зарахування цих сум в рахунок сплати інших податків (податків за інші періоди). Такий обов'язок був покладений на платника податку згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент здійснення платежу законодавства України належить виключно платнику.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-6277/10/0870 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 по справі №2а-6277/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 №0001140805/0, винесене відповідачем відносно позивача.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначає, що п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, вказана норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Чинним на час прийняття оскаржуваного рішення законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Саме фактична сплата узгодженої суми податкового зобов'язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника податків сплатити штраф, встановлений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Виходячи з викладеного органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Платіжними дорученнями №3613 від 19.03.2010 позивачем сплачено кошти у розмірі 5743 грн. з призначенням платежу - авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів акціонерам юридичним особам (резидентам та нерезидентам); №5551 від 29.04.2010 сплачено кошти у розмірі 17943 грн. з призначенням платежу - штраф з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2010 року по строку сплати 18.05.2010р без ПДВ.

При цьому, відповідно до Акту від 04.06.2011 року №249/08-05/00130926 податковим органом змінено призначення платежу, яке вказано у вищезазначених платіжних дорученнях, та спрямовано 23684 грн. 76 коп. на погашення податкового боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.07.2004 №0000180203/0.

Враховуючи, що позивач не здійснював погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000180203/0 від 21.07.2004, залишеного в силі Постановою Верховного Суду України від 07.02.2010, у відповідача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. Закону № 2181.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 у відкритті касаційного провадження, за касаційною скаргою відповідача, було відмовлено.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №0870/846/12 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2012 по справі №0870/846/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0001180805, винесене відповідачем відносно позивача.

Суд дійшов висновку, що у період з 12.02.2010 по 31.12.2010 у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу.

З набранням чинності Податкового кодексу України, чинним законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявність податкового боргу.

У період з 14.02.2011 року по 30.06.2011 року позивачем було сплачено коштів на загальну суму 569584 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 у справі № 2а-0870/6081/11 податкову заборгованість позивача у сумі 13185617,98 грн. списано як безнадійну заборгованість, а тому відсутні підстави для нарахування штрафу та неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідача №0001180805 від 05.10.2011.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 - без змін.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-3117/10/0870 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу визнання протиправними дій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 по справі №2а-3117/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010, було визнано протиправними дії відповідача щодо самостійного розподілу коштів позивача, призначення яких було визначено позивачем у платіжному дорученні №5551 від 29.04.2010.

29.04.2010 позивач платіжним дорученням № 5551 перераховую до держбюджету 17943,00 грн. з призначенням платежу - штраф з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2010 р. по строку 18.05.10 р. без ПДВ.

Суд дійшов висновку, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Податкові органи не наділені повноваженнями щодо зміни призначення поплету, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, дії відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 - без змін.

Таким чином, чисельними судовими рішеннями, що набрали законної сили, були визнані протиправними дії відповідача в період до 01.01.2011 щодо самостійного розподілу коштів позивача, призначення яких було визначено у платіжних дорученнях. Також, зазначеними рішеннями було встановлено, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як юридична особа зареєстрований за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, що підтверджується Довідкою №2735 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №11046023 позивач має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 001309208249.

Судом досліджено Акт №47/28-0/00130926, складений 12.04.2012 відповідачем про результати документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток позивачем за період з 29.06.2010 по 19.02.2012. За висновками Акту встановлено порушення: 1) пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.50.1 ст.50, п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток по: - деклараціям з податку на прибуток за півріччя 2010 року №9003038444 від 03.08.2010; за 3 квартали 2010 року №9004932286 від 09.11.2010; за 2010 рік №9006831644 від 08.02.2011; за ІІ квартал 2011 року №1011 від 09.08.2011; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року №9010522404 від 08.11.2011 у загальній сумі 10714170 грн. 92 коп.; - уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік від 15.02.2011 №9000283551; за 2009 рік №9004420007 від 30.06.2011 у загальній сумі 28257 грн. 00 коп.; по справі №23/600/08-АП-13/147/09АП у загальній сумі 1711524 грн. 80 коп. з затримкою більше 30 календарних днів. 2) пп.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.3.2, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України - не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1208157 грн. 09 коп., який мав бути сплачений при виплаті дивідендів у розмірі 4832633 грн. 26 коп.

За результатами розгляду Акту №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 та на підставі викладених в ньому порушень пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.50.1 ст.50, п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України відповідачем 03.05.2012 відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000050028, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2490790 грн. 54 коп. у 10-дений термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме в акті перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 на сторінці 5 зазначено наступне: "… Згідно з Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №1 від 18.07.2011 "Про списання безнадійного податкового боргу" підприємству ВАТ "Запоріжжяобленерго" було списано безнадійний податковий борг з податку на прибуток, який виник станом на 01.06.2011 у сумі 71156962 грн. 45 коп., у тому числі: 28338721 грн. 56 коп. - податок на прибуток, 733889 грн. 36 коп. - пеня, 42084351 грн. 54 коп. - штрафні (фінансові) санкції. Тобто, не списано залишок податкових зобов'язань у розмірі 13745629 грн. 98 коп., нарахованих відповідно до Постанови Верховного Суду України від 02.02.2010 та сплачених, шляхом зарахування у порядку календарної черговості відповідно п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", коштами, спрямованими на сплату самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток та наявною переплатою станом на 12.02.2010 року по особовому рахунку ВАТ "Запоріжжяобленерго" у сумі 1000 грн. 00 коп. Враховуючи вищенаведене, актами невиїзних документальних перевірок СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі встановлена несвоєчасна сплата ВАТ "Запоріжжяобленерго" узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток: №190/08-05/00130926 від 07.05.2010 …; №249/08-05/00130926 від 04.06.2010 …; №209/08-05/00130926 від 16.09.2011 …; №236/08-05/00130926 від 30.11.2011 …".

Згідно з Актом перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 (сторінки 8-10 Акту), податковим повідомленням-рішенням №0000050028 від 03.05.2012, Розрахунком штрафних санкцій (штрафу) штраф у сумі 2490790 грн. 54 коп. нарахований відповідачем на сплачене позивачем грошове зобов'язання у сумі 12453952 грн. 72 коп.

Позивачем надано до суду Рішення відповідача №1 від 18.07.2011 "Про списання безнадійного податкового боргу", згідно якого списано безнадійний борг позивачу з податку на прибуток, який виник станом на 01.06.2011 у сумі 71156962 грн. 45 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 по справі №2а-0870/6081/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011, дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви позивача від 05.07.2011 №001-008/5051 про списання податкового боргу з податку на прибуток в частині 13185617 грн. 98 коп. - визнані протиправними. Також, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача прийняти рішення про списання 13185617 грн. 98 коп. податкового боргу позивача з податку на прибуток, який виник внаслідок визначення відповідачем податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), та був зменшений неправомірним зарахуванням за самостійним розподілом відповідачем грошових коштів за податковими деклараціями позивача з податку на прибуток за четвертий квартал 2009 року, перший квартал, півріччя та три квартали 2010 року.

Також, позивачем надано до суду Рішення відповідача від 22.06.2012 "Про списання податкового боргу", згідно якого списано борг позивача з податку на прибуток, який виник станом на 13.02.2010 у сумі 13185617 грн. 98 коп.

З урахуванням вказаного, дії відповідача з покриття поточними платежами позивача неіснуючої заборгованості з податку на прибуток підприємства у сумі 13185617 грн. 98 коп. є протиправними.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем Рішення "Про списання податкового боргу" прийнято 22.06.2012, тобто після прийняття 03.05.2012 податкового повідомлення-рішення №0000050028.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу реального виконання вказаного вище судового рішення - списання коштів з внесенням змін до облікової картки платника податку на прибуток.

Також, відповідачем не доведено поновлення прав і майнових інтересів позивача на виконання судового рішення.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів відкликання, втрати чинності, скасування тощо податкового повідомлення-рішення №0000050028 від 03.05.2012.

В Акті №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 на сторінках 5-6 зазначено наступне: "… ВАТ "Запоріжжяобленерго" було подано: - декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 року №9003038444 від 03.08.2010 відповідно до якої визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 4767986 грн. 00 коп. Водночас, по рядку 20 "Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" у сумі 1083895 грн. 00 коп., з якої 5743 грн. 00 коп. задекларовано в декларації за І квартал 2010 року, тобто за підсумками декларування за півріччя 2010 року визначено суму авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів у розмірі 1078152 грн. 00 коп., строк сплати зазначеного у податковій декларації грошового зобов'язання, відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", припадає на 19.08.2010; - декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року №9004932286 від 09.11.2010, відповідно до якої визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 4520220 грн. 00 коп. Водночас, по рядку 20 "Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" відображено 1219096 грн. 00 коп., з якої 1083895 грн. 00 коп. було задекларовано в декларації за півріччя 2010 року, тобто за підсумками декларування за 3 квартали 2010 року визначено суму авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів у розмірі 135201 грн. 00 коп. та по рядку 22 "Сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок" відображено 17956 грн. 00 коп. з якої 17943 грн. 00 коп. відображено в декларації за півріччя 2010 року, тобто за підсумками декларування за 3 квартали 2010 року задекларовано суму штрафу у розмірі 13 грн. 00 коп., строк сплати зазначеного у податковій декларації грошового зобов'язання, відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", припадає на 19.11.2010; - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік №9000283551 від 15.02.2011, відповідно до якого здійснено коригування рядка 22 декларації за 2010 рік, щодо нарахування суми штрафу у розмірі 17956 грн. 00 коп., строк зазначеного грошового зобов'язання, відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України - 15.02.2011; - декларацію з податку на прибуток за 2010 рік №9006831644 від 08.02.2011, відповідно до якої визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 538342 грн. 00 коп. та сум штрафу самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок (по рядку 22) у розмірі 3476 грн. 00 коп., строк сплати зазначеного у податковій декларації грошового зобов'язання, відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, припадає на 19.02.2011; - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік №9004420007 від 30.06.2011 відповідно до якого визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 9810 грн. 00 коп. та самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 491 грн. 00 коп., строк сплати зазначеного грошового зобов'язання відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України - 30.06.2011; - декларацію з податку на прибуток за II квартал 2011 року №1011 від 09.08.2011, відповідно до якої визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 345 грн. 00 коп., строк зазначеного грошового зобов'язання, відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, припадає на 19.08.2011; - декларацію з податку на прибуток за II-III квартали 2011 року №9010522404 від 08.11.2011 відповідно до якої визначено зобов'язання щодо сплати у сумі 15920501 грн. 00 коп., строк сплати зазначеного у податковій декларації грошового зобов'язання відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, припадає на 19.11.2011 ...".

Дослідженням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 по справі 23/600/08-АП-13/147/09-АП встановлено, що фахівцями відповідача за результатами планової виїзної перевірки позивача 01.04.2008 складено Акт №66/08-05/00130926. На підставі Акту перевірки 15.04.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000130805/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14988774 грн. 20 коп., в тому числі 8052643 грн. 00 коп. за основним платежем, та 6936131 грн. 20 коп. - штрафних (фінансових) санкцій. За результатами адміністративного оскарження суму нарахувань зменшено та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000130805/2 від 03.09.2008 та №0000130805 від 17.11.2008 відповідно до яких визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12439692 грн. 50 коп. (555633 грн. 00 коп. - основного платежу та 5884059 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції). Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 по справі 23/600/08-АП-13/147/09-АП визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача №0000130805/2 від 03.09.2008 та №0000130805/3 від 17.11.2008 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10728167 грн. 70 коп. (5603100 грн. 00 коп. основного боргу та 5125067 грн. 70 коп. штрафних санкцій). Отже, решта визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1711524 грн. 80 коп., у разі узгодження, підлягають сплаті позивачем.

Судом досліджені платіжні доручення: №20444 від 11.11.2011 в сумі 7500000 грн. 00 коп. (призначення платежу: "податок на прибуток за 3 квартал 2011 pоку"); №20733 від 18.11.2011 в сумі 8420156 грн. 00 коп. (призначення платежу: "податок на прибуток за 3 кв. 2011 року"); №1433 від 26.01.2012 в сумі 10000 грн. 00 коп. (призначення платежу: "аванс з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року"); №2026 від 31.01.2012 в сумі 45020 грн. 70 коп. (призначення платежу: "штраф з податку на прибуток згідно уточнюючого розрахунку"); №2025 від 31.01.2012 в сумі 1500690 грн. 00 коп. (призначення платежу: "податок на прибуток згідно уточнюючого розрахунку"); №2057 від 01.02.2012 в сумі 00 грн. 30 коп.. (призначення платежу: "штраф з податку на прибуток згідно уточнюючого розрахунку"); №2615 від 10.02.2012 в сумі 1000000 грн. 00 коп. (призначення платежу: "податок на прибуток за 4 квартал 2011 року").

Авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1213353 грн. 00 коп. позивачем сплачений платіжними дорученнями: №9438 від 16.07.2010 в сумі 135201 грн. 00 коп. (на суму дивідендів юридичним особам-резидентам за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2007 році); №7819 від 16.06.2010 в сумі 649558 грн. 00 коп. (на суму дивідендів НАК ЕКУ за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2009 році); №7817 від 16.06.2010 в сумі 404195 грн. 00 коп. (на суму дивідендів юридичним особам-нерезидентам за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2009 році); №7820 від 16.06.2010 в сумі 18503 грн. 00 коп. (на суму дивідендів юридичним особам-резидентам за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2009 році); №7818 від 16.06.2010 в сумі 5890 грн. 00 коп. (на суму дивідендів фізичним особам за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2009 році); №7942 від 18.06.2010 на суму 06 грн. 00 коп. (на суму дивідендів юридичним особам-нерезидентам за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2009 році).

Відповідачем не надано до суду жодного доказу про те, що вказані платежі не надходили на відповідні бюджетні рахунки або були відкликані позивачем. Не містить такої інформації й Акт перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи, суд зазначає наступне.

Згідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідачем не надано доказів надіслання податкових повідомлень про здійснення розподілу сплаченої суми податкового боргу, передбачених пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", щодо платежів, зазначених у позові.

У пп.4.2.1 п.4.2 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої 18.07.2005 наказом Державна податкова адміністрація України №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі за текстом - "Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України"), зазначено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п.3.1 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України").

У п.3.6 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" зазначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідачем не надано зворотний бік картки особового рахунку позивача з податку на прибуток за періоди, що становлять предмет спору, ведення якої передбачено п.3.1-3.6. "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України". Отже, відсутні докази того, що податковий орган своєчасно здійснив облік/зарахування коштів, перерахованих позивачем як податок на прибуток за відповідні звітні періоди.

Також, відповідачем не надано до суду ані належних доказів існування у позивача податкового боргу на час здійснення проплат платіжними дорученнями дослідженими судом, ані документів щодо стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як зазначено у п.87.9 ст.87 Податкового кодекс України (у редакції, чинній на момент складання Акту перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012), у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З урахуванням відомостей, зазначених позивачем у платіжних дорученнях, вищевказаних приписів законодавства та відсутності податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13745629 грн. 98 коп. (неправомірно не списаного за заявою позивача від 05.07.2011 №001-008/5051) зарахування позивачем коштів при здійсненні податкового контролю не за призначенням платежу, визначеним платником податків, є неправомірним.

Звідси, відсутніми є і порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.50.1 ст.50, п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, про які зазначено в Акті перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012.

За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених ст.126 Податкового кодексу України.

На підставі вище викладеного, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 03.05.2012, прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є не правомірним та підлягає скасуванню, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 03.05.2012, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, яким Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2490790,54 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль