Ухвала суду № 41999360, 17.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1646/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Масюк Юлії Михайлівни та представника відповідача - Жайворонок Анжеліки Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Зерноторгівельна компанія "Прометей" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Зерноторгівельна компанія "Прометей" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальність "Зерноторгівельна компанія "Прометей" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2014 року №0000342201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ), оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми від здійснення угод з контрагентом ТОВ "Атонс".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2014 року відповідачем була здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Атонс" за листопад 2011 року.

25 січня 2014 року за наслідками перевірки відповідачем було складено акт №132/14-02-22-01/36384761, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ за листопад 2011 року на суму 22666,67грн..

На підставі акту перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ 12 лютого 2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000342201, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 22666,67 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 11333,34 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що позивачем не доведений факт здійснення господарської операції з придбання товару у ТОВ "Атонс", тому позивач відповідно неправомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ від вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2011 року позивач уклав з ТОВ "Атонс" договір поставки №14/11, за яким повинен був отримати від останнього нафтопродукти на зальну суму 136000,00 грн..

Пунктом 3.1. договору передбачено, що в разі виникнення у покупця необхідності в отриманні товару, він заздалегідь направляє постачальнику заявку з зазначенням кількості, асортименту та адреси доставки товару. Разом з тим, в матеріалах справи відсутня, а позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідної заявки у будь-якій формі на отримання дизельного палива, що не дає змогу встановити вищевказані обставини, зокрема, щодо кількості, асортименту та місця доставки товару.

Крім того, згідно п.4.2 договору покупець зобов'язується здійснити 100% передоплату партії товару на протязі 3-х днів з моменту направлення заявки постачальнику.

Згідно п.3.3. договору асортимент, кількість і вартість окремих партій товару визначається відповідно до заявки покупця і відображається у накладних на відвантаження партії товару.

Відповідно до п.3.4. договору в накладних на відвантаження партії товару відображається найменування товару, кількість кожної одиниці товару, вартість окремих одиниць товару і загальна вартість партії товару за накладною, а п.3.8. договору передбачено, що приймання-передання товару здійснюється уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження факту реального отримання від ТОВ "Атонс" товару на виконання договору поставки №14/11 представник позивача пояснив, що за усними заявками ТОВ його контрагент поставляв на протязі певного часу (декілька днів) паливо окремими партіями шляхом заправки належних ТОВ вантажних автомобілів з належного ТОВ "Атонс" бензовозу безпосередньо на автодорогах в узгоджених сторонами місцях. Аналогічні пояснення дав в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4, який на час спірних правовідносин працював водієм у ТОВ.

Разом з тим, вказані доводи суперечать матеріалам справи, які були надані суду позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту в сумі 22666,67 грн., а саме видатковій та податковій накладним, відповідно до яких весь товар (дизпаливо) загальною кількістю 13668 л. на загальну суму за договором поставки 136000 грн. було відвантажено та отримано одноразово 16 листопада 2011 року (а.с. 56-57).

При цьому в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій позивачем не було надано ні будь-яких доказів отримання та зберігання єдиної партії товару загальною кількістю 13668 л., ні доказів отримання окремих партій цього товару, кількості товару в цих партіях та його вартості, інформації щодо місця отримання окремих партій товару та їх обліку.

Також позивачем не було надано доказів транспортування, отримання від ТОВ "Атонс" нафтопродуктів та їх обліку відповідно до "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Атонс", не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а будь-яких інших належних доказів на підтвердження фактичного здійснення цих операцій ТОВ в ході розгляду справи позивачем надано не було.

При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, якщо фактичне виконання цієї господарської операції не підтверджена відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на акти на списання паливно-мастильних матеріалів, як на доказ отримання товару від ТОВ "Атонс" та використання його в господарській діяльності, оскільки вказані акти не містять в собі доказів списання дизпалива, отриманого саме від вказаного контрагента. Більш того, зазначена у вказаних актах вартість списаного дизпалива є суттєво нижчою, ніж вартість, за яку ТОВ нібито придбавало товар у ТОВ "Атонс", у зв'язку з чим зазначені акти не можуть вважатися доказом реальності здійснення правовідносин між ТОВ та ТОВ "Атонс" (а.с.45-55).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ТОВ, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні викладеним в адміністративному позові доводам, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Зерноторгівельна компанія "Прометей" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва