Рішення № 41999036, 24.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 922/4799/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ фірма "Немо - ЛТД", м. Харків до ТОВ "Мир Масел" про стягнення коштів в сумі 93319,73 грн. за участю представників сторін:

позивача - Радигін Є.С.

відповідача - Загребельний М.С.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Фірма «НЕМО ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач, Фірма «НЕМО ЛТД» у формі ТОВ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР МАСЕЛ» (надалі - відповідач, ТОВ "МИР МАСЕЛ"), в якому просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 93319,73 грн. та витрат зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано збереженням отриманних грошей у розмірі 93319,73 грн. в рахунок виконання договорів укладених між позивачем та відповідачем на поставку № 5 від 19.07.2012 року, № 5 від 17.11.2010 року та рахунку відповідача на оплату № 5160 від 26.11.2012 року без належних на то підстав.

Відповідач проти позову заперечує та вказував на той факт, що отримані гроші були перераховані позивачем за поставлений товар.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги. Правова позиція позивача по справі полягає у наступному. Так він вважає, що відповідач отримав гроші по платіжним дорученням зазначеним у позові безпідставно, тому як договорами № 5 від 19.07.2012 року, № 5 від 17.11.2010 року та рахунком відповідача на оплату № 5160 від 26.11.2012 року не була передбачена будь-яка передоплата за товари. Крім того відповідач отримавши гроші не надав впродовж дії вказаних вище договорів та по отриманому рахунку жодної одиниці товару, та тривалий час гроші у розмірі 93319,73 грн. зберігалися у відповідача без належної на то підстави. У зв'язку з чим позивач 8.10.2014 року звернувся до відповідача з вимогою, у якій просив відповідача повернути гроші отримані згідно зазначених в ній платіжних доручень з призначенням платежу зробленому на підставі договорів № 5 від 19.07.2012 року, № 5 від 17.11.2010 року та рахунку на оплату № 5160 від 26.11.2012 року на загальну суму у розмірі 93319,73 грн. Не отримавши жодної відповіді та грошей позивач звернувся до суду за стягненням зазначеної сума, яка утримується відповідачем без належної на то підстави.

Відповідач заперечував на позовну заяву позивача та просив суд відмовити позивачу у позовних вимогах. Правова позиція відповідача по справі полягає у наступному. Так у судовому засіданні представник відповідача стверджував, що договір поставки № 5 від 17.11.2010 року між сторонами не укладався, а усі гроші отримані відповідачем по платіжним дорученням зазначеним у позові були отримані від позивача за отриманий товар, що підтверджують договори № 200/2010 від 20.09.2010 року та № 4 від 11.06.2012 року, а також видаткові та податкові накладні видані на підставі цих договорів. Крім того надав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про витребування у позивача реєстру податкових накладних та самі податкові накладні в доказ того, що гроші відповідачем отримані на підставі поставлених товарів.

Дане клопотання відповідача було розглянуте в судовому засіданні та залишено без задоволення, як безпідставне, у зв'язку з тим, що документи, які просив відповідач витребувати у позивача не можуть бути доказом поставки товарів, та не відносяться до первинних документів, які би вказували на факт поставки товарів.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 25.11.2014 року до 03.12.2014 року та з 03.12.2014 року до 24.12.2014 року до 11 години.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вказує на наступне.

Так судом встановлено, що між Фірмою «НЕМО ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИР МАСЕЛ» були укладені договори № 5 від 19.07.2012 року, № 5 від 17.11.2010 року. У відповідності до змісту цих договорів відповідач зобов'язався поставити позивачу товари, а позивач оплатити за фактично поставлені товари (п. 3. Г договору № 5 від 19.07.2012 року та п. 3.1. договору № 5 від 17.11.2010 р.). Також відповідачем був виставлений поза договорами рахунок № 5160 від 26.11.2012 р. на оплату зазначених у ньому товарів на суму 10201,78 грн. Позивач зробив передоплату поза договірних обов'язків, а саме:

по договору № 5 від 19.07.2012 року була зроблена оплата на суму у розмірі 50262,97 грн. наступними платіжними дорученнями: №23 від 25.07.2012 р. на суму 5850,00 грн.; № 625 від 20.07.2012 р. на суму 12420,00 грн.; № 828 від 3.09.2012 р. на суму 1571,18 грн.; № 1166 від 26.11.2012 р. на суму 5000,00 грн.; № 1166 від 27.11.2012 р. на суму 5121,79 грн.; № 1212 від 10.12.2012 р. на суму 3000,00 грн.; № 1228 від 13.12.2012 р. на суму 2000,00 грн.; № 82 від 23.01.2013 р. на суму 500,00 грн.; № 213 від 27.02.2013 р. на суму 14800,00 грн.;

по договору № 5 від 17.11.2010 року була зроблена оплата на суму у розмірі 43056,76 грн. наступними платіжними дорученнями: № 32 від 24.11.2010 р. на суму 15883,86 грн.; № 478 від 9.06.2011 р. на суму 300,00 грн.; № 485 від 10.06.2011 р. на суму 100,00 грн.; №919 від 22.09.2011 р. на суму 2000,00 грн.; № 827 від 3.09.2012 р. на суму 922,74 грн.; №568 від 24.05.2013 р. на суму 5000,00 грн.; № 659 від 14.06.2013 р. на суму 10000,00 грн.; № 1095 від 1.10.2013 р. на суму 3000,00 грн; № 505 від 30.05.2014 р. на суму 1000,00 грн.; № 518 від 2.06.2014 р. на суму 1000,00 грн.; № 543 від 6.06.2014 р. на суму 200,00 грн.; № 552 від 10.06.2014 р. на суму 200,00 грн.; № 557 від 13.06.2014 р. на суму 200,00 грн.; № 686 від 16.07.2014 р. на суму 3250,16 грн.;

по рахунку № 5160 від 26.11.2012 р. була зроблена оплата на суму у розмірі 3250,16 грн. наступним платіжним дорученням: № 686 від 16.07.2014 р. на суму 3250,16 грн.

08.10.2014 року позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення суми грошей у розмірі 93319,73 грн. отриманих на підставі вище вказаних платіжних доручень, та звернув увагу на той факт, що дія договорів № 5 від 19.07.2012 року та № 5 від 17.11.2010 року вже закінчилась, а жодних товарів поставлено позивачу від відповідача не було, тому просив повернути гроші, що знаходяться у відповідача без достатніх підстав. Не отримавши на вимогу будь-якої відповіді від відповідача, що не заперечувалося представниками відповідача, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення грошей ( а.с.37-40)

Надані відповідачем до суду документи в підтвердження поставки товарів за вище вказаними у платіжних дорученнях платежам, зробленими позивачем, не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів, тому як ці документи вказують на поставки товарів по іншим договорам, крім того деякі з наданих видаткових накладних мають виправлення зроблені відповідачем в односторонньому порядку (видаткова накладна № 3788 від 14.09.2012 р., видаткова накладна № 2672 від 20.07.2012 року), що суд вважає не припустимим. Крім того до суду була надана постанова Харківського апеляційного господарського суду по справі № 922/2299/14 від 22.09.2014 року розглянута між цими сторонами по справі, де суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що платежі зроблені з посиланням на інший договір, а саме на договір № 5 від 17.11.2010 року стосуються правовідносин, що склалися по цьому договору, та не можуть без згоди сторін використовуватися по якомусь іншому договору укладеному між сторонами. У судовому засіданні факт існування інших правовідносин та інших платежів по ним не заперечував відповідач та позивач, надавши до суду інші платіжні доручення, що свідчать про оплату по іншим договірним правовідносинам, що склалися між сторонами, тобто саме по тим правовідносинам, на які посилався відповідач.

Статтею 1212 ЦК України врегульовано випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або підстава по якій майно було придбано, з часом відпала.

Положення ст. 1212 ЦК України також застосовуються к вимогам про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно частини 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, в тому числі гроші.

Таким чином, за наявності безпідставного збереження (збагачення) відповідачем отриманих від позивача грошей, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний повернути отримані гроші.

Однак, як встановлено судом до часу розгляду справи гроші відповідачем повернуті позивачу не були, крім того жодних належних та допустимих доказів відповідачем в пояснення з приводу отримання вище вказаних сум надано не було.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 1866,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (62490, Харківська область, Харківський район, селище Комунар, вул. Озерна, б. 5, р/р 26008035978001 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 30357224) на користь Фірми «НЕМО ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61022, м. Харків, пр. Правди, 7, р/р № 260060120270 в ПАТ «Банк «Грант» м. Харків, МФО 351607, код ЄДРПОУ 22625835 ) суму у розмірі 93319,73 грн., а також судовий збір у розмірі 1866,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова