Рішення № 41998951, 12.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15299/13 12.12.14

За позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 1 220 236,70 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача:Мацегорін А.О. - головний юрисконсульт;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення переплати в сумі 725 850,46 грн. та 3% річних у розмірі 494 386,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" авансовий платіж за Договором №06/10-2258 від 20.12.2010 р. про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - Договір) в сумі 725 850,46 грн. повернуто не було, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2013 р.

28.08.2013 р. до автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до закінчення процесу реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. провадження у справі №910/15299/13 було зупинено до закінчення процесу реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

07.11.2014 р. до автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з посиланням на те, що Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 26.07.2012 р. №545 втратив чинність, а тому підстава, що зумовила зупинення провадження у справі відпала.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. поновлено провадження у справі №910/15299/13, розгляд справи призначено на 05.12.2014 р.

05.12.2014 р. представник позивача наполягав на позові, надав усні пояснення по справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву за вих. №31/15-8790 від 05.12.2014 р., в якому зазначив, що за вказаним вище Договором у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла переплата перед позивачем у сумі 725 850,46 грн. Проте, на думку відповідача, посилання позивача на ст. 625 Цивільного кодексу України, як на підставу нарахування 3% річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язання у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а відтак, на думку вказаного учасника судового процесу у задоволенні позову слід відмовити.

На призначене судове засідання 12.12.2014 р. повноважний представник позивача не з'явився, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, виходячи з наступного.

У пункті 3.91 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, враховуючи присутність повноважного представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у судовому засіданні 05.12.2014 р., що відображене в протоколі судового засідання від 05.12.2014 р., за висновками суду, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про дату та час проведення наступного судового засідання, а саме 12.12.2014 р.

12.12.2014 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву за вих. №31/15-8871 від 11.12.2014 р., в якому зазначив, що оскільки позивачем не надано доказів щодо направлення листа про повернення Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" переплати по Договору, то, на думку відповідача у позивача відсутнє право вимоги останньої у розмірі 725 850,46 грн. по спірному правочину.

В судовому засіданні 12.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Покупець) укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 116 800 (сто шістнадцять мільйонів вісімсот тисяч) куб.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 2 187,20 грн. без урахуванням ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1 000 куб.м природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.

У пункті 4.1 вказаного вище Договору сторони погодили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

У вересні 2011 року на адресу позивача від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов лист №26/803 від 2709.2011 р. з повідомленням про те, що у зв'язку з передачею функцій з реалізації природного газу від Дочірньої компанії "Газ України" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (рішення правління №164 від 26.08.2011 р.), починаючи з 01.10.2011 р. постачання природного газу буде здійснювати безпосередньо Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

На підставі вказаного листа було змінено контрагента позивача з постачання природного газу з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" змінено на Національно. акціонерну компанію "Нафтогаз України", відповідно до чого з останнім було укладено Договір №44/1-81 на купівлю-продаж природного газу від 29.09.2011 р.

У зв'язку із зміною контрагента Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" по Договору виникла переплата сплачена позивачем на користь відповідача у розмірі 16 652 619,39 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 13.10.2011 р.

В жовтні 2012 року, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в односторонньому порядку зарахувала частину переплати в сумі 10 583 366,78 грн. (підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 р.) в погашення заборгованості за комунальний природний газ.

Як свідчать матеріали справи, вказане зарахування було оскаржене в судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду м. Києва №5011-1/16241-2012 від 18.01.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 р. у справі №5011-1/16241-2012 визнано недійсним односторонній правочин про зарахування Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, що становить загальну суму 725 850,46 грн., про який позивача повідомлено заявою від 18.10.2012 р. №31/26-6162.

Як встановлено судовими рішеннями, на виконання встановленої п.п. 4 та 6 Порядку для списання заборгованості за природний газ, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. №894 процедури списання суми заборгованості, наказом позивача від 12.09.2011р. №99 "Про створення комісії з питань списання заборгованості" було утворено комісію з питань списання заборгованості.

Протоколом засідання комісії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з питань списання заборгованості за спожитий природний газ від 26.12.2011 р. заборгованість останнього перед Дочірньою компанією "Газ України" зі сплати фінансових санкцій, а саме 624 313,47 грн. інфляційних втрат та 101 536,99 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за природний газ, поставлений протягом 2008 року за Договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1418-ТЕ-15 від 01.10.2007 року, списано.

Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Отже, датою списання заборгованості позивача перед Дочірньою компанією "Газ України" в частині інфляційних витрат та 3% річних є 26.12.2011 р. (дата затвердження відповідного протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ).

Вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції було встановлено, що заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 725 850,46 грн. суперечить положенням ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Тобто, рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2013 р. про визнання недійсним заяви про зарахування однорідних вимог №31/26-6162 від 18.10.2012 р. в частині припинення зобов'язань відповідача за Договором в сумі 9 857 516,32 грн. залишено без змін.

Таким чином, враховуючи здійснену Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" переплату (16 652 619,39 грн.), проведене відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог (9 857 516,32 грн.) та здійснені часткові повернення Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" сум переплат за природний газ за спірним Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №18 від 18.02.2013 р., №21 від 19.02.2013 р., №22 від 20.02.2013 р., №25 від 21.02.2013 р. та №26 від 22.02.2013 р., усього за відповідачем рахується неповернута переплата в сумі 725 850,46 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільний кодекс України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільний кодекс України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи, що попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 Цивільний кодекс України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, а тому, за висновками суду вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 725 850,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується заперечень Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" викладених у відзиві на позовну заяву №31/15-8871 від 11.12.2014 р. на ненастання строку виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати через відсутність у матеріалах справи доказів надсилання відповідачу вимоги №44/32.12-2599 від 13.12.2011 р. в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, то за висновками суду, даний факт спростовується встановленим судом в межах справи №5011-1/16241-2012 подальшим частковим зарахування в жовтні 2012 року зустрічних однорідних вимог та частковим поверненням суми попередньої оплати, що свідчить про визнання відповідачем існування залишку заборгованості в спірній сумі перед позивачем та своєчасну обізнаність боржника про необхідність її погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2014 р. по справі №910/6870/14.

Що стосується решти позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", господарський суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що під грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, слід розуміти виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як було встановлено вище, відповідач свої договірні зобов'язання в частині поставки природного газу на сплачену позивачем суму передоплати не виконав та сплачену позивачем передоплату в повному обсязі не повернув.

Водночас, за висновками суду застосування Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Дана позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 15.10.2013 р. у справі №5011-42/13539-2012.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку що вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 494 386,24 грн. 3% річних є такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ Укрїни" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідфентифікаційний код 31301827) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85; ідентифікаційний код 19480600) суму переплати у розмірі 725 850 (сімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 46 коп., а також 14 517 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 01 коп. судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.12.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко