Рішення № 41998945, 22.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 Справа № 908/4997/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Донпроменерго" (87518, м. Маріуполь Донецької області, вул. Бахчиванджи, буд. 72)

до Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Стеренчук О.В. - довіреність №б/н від 02.12.2014 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Донпроменерго" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" заборгованості за договором підряду № Ф28/12/538 від 11.01.2013 р. в розмірі: суми 354592,56 грн. основного боргу, суми 67088,92 грн. пені, суми 19370,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та суми 54338,94грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду № Ф28/12/538 від 11.01.2013 р. позивачем були виконані визначені договором роботи, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт на загальну суму 1077515,46 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату у повному обсязі не здійснив. У зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором, що потягло за собою нарахування фінансових санкцій. Посилаючись на ст.ст. 625, 626 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4997/14, розгляд якої призначено на 09.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 22.12.2014 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 18.11.2014 р. та від 09.12.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 18.11.2014 р. та від 09.12.2014 р. були направлені судом на адресу відповідача: 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 02.12.2014р. наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 22.12.2014р. представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (вих. б/н від 22.12.2014 р.), в якій в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовної вимоги про стягнення суми основного боргу та пені та збільшив розмір позовних вимог, в частині стягнення процентів та втрат від інфляції. Остаточно просить стягнути з відповідача: суму 334592,56 грн. основного боргу, суму 21103,20 грн. процентів, суму 68119,27 грн. втрат від інфляції та суму 63304,90 грн. пені. В частині зменшення розміру позовних вимог, заява позивача мотивована тим, що при складанні позовної заяви в розрахунку, ним було допущено технічну помилку у визначенні суми основного боргу. Вказує, що належним розміром заявленої до стягнення суми основного боргу є 334592,56грн., а тому позивач зменшує розмір позову за цією вимогою до вказаної суми. В частині збільшення розміру позовних вимог, заява мотивована збільшенням хронологічного періоду нарахування 3% річних (з 31.03.2013р. по 22.12.2014р.) та інфляційних втрат (з березня 2013р. по листопад 2014р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову є вимога ТОВ "Фінансово-промислова група "Донпроменерго" про стягнення з ПАТ "Завод напівпровідників" заборгованості за договором підряду № Ф28/12/538 від 11.01.2013 р. в розмірі: суми 334592,56 грн. основного боргу, суми 63304,90 грн. пені, суми 21103,20 грн. 3% річних та суми 68119,27 грн. інфляційних втрат.

Також, в судовому засіданні представник позивача надав Довідку (вих. № 541 від 22.12.2014 р.) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, якою підтверджено наявність основного боргу відповідача перед позивачем станом на 22.12.2014р. в розмірі 334592,56грн.

В судовому засіданні 22.12.2014 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 11.01.2013 р. між позивачем (Підрядником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір підряду № Ф 28/12/538 (надалі -Договір), за умовами якого, Підрядник зобов'язався виконати своїми силами та з власних матеріалів монтажні та пусконалагоджувальні роботи по РП-1, РП-88, ПС «Полімерна» на об'єкті, розташованому у м.Запоріжжі, вул. Теплична, 7, а Замовник - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 3.5 Договору Замовник протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання Договору та додатків до нього здійснює передоплату в розмірі 357147,92 грн. Замовник проводить остаточну оплату виконаних підрядником робіт після прийняття їх Замовником та підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний оплатити вартість виконаних Підрядником робіт по Договору в порядку та об'ємах, передбачених Договором (п. 6.2.3 Договору).

Згідно пункту 9.2 Договору передача результатів робіт Підрядником та приймання їх Замовником оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженими на це представниками Сторін. У випадку відмови однієї із Сторін від підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт про це зазначається у Акті.

Відповідно до п. 12.9 Договору у випадку прострочки перерахування Замовником оплати робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, за кожен день прострочення.

Договір вважається укладеним та вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками та діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за Договором (п. 14.1 Договору).

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином.

Так, позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 1077515,46грн., що підтверджується підписаними 28.02.2013 р. двосторонніми актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р. (форма КБ-2в) на загальну суму 665636,20 грн. та підписаними 28.03.2013 р. двосторонніми актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (форма КБ-2в) на загальну суму 411879,26 грн.

Відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково в сумі 742922,90грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 9446 від 30.04.2013 р. на суму 292922,90грн., № 9937 від 10.06.2013 р. на суму 200000,00 грн., № 10395 від 11.07.2013 р. на суму 100000,00 грн., № 10611 від 26.07.2013 р. на суму 100000,00 грн. та № 122209 від 25.12.2013 р. на суму 50000,00 грн.

Решта основного боргу в сумі 334592,56 грн. залишилась несплаченою.

У зв'язку з цим, на адресу відповідача позивачем була направлена Претензія (вих. № 14/8 від 21.05.2014 р.) з вимогою у найкоротшій строк сплатити заборгованість.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Завод напівпровідників" заборгованості за договором підряду № Ф28/12/538 від 11.01.2013 р. в розмірі: суми 334592,56 грн. основного боргу, суми 63304,90 грн. пені, суми 21103,20 грн. 3% річних та суми 68119,27 грн. інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало виконання робіт, а обов'язком відповідача - прийняття виконаних позивачем робіт і оплата їх вартості.

За своєю правовою природою укладені сторонами Договір є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт за Договором позивач виконав належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, підписані з боку відповідача 28.02.203 р. та 28.03.2013 р. без заперечень та зауважень двосторонні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2013 р. та за березень 2013 р., відповідно, які також скріплені печаткою відповідача.

Виходячи з Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2013 р. (підписаних 28.02.2013 р.), вартість виконаних позивачем для відповідача робіт за Договором, що належала до сплати, становила 665636,20 грн.

Виходячи з Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за березень 2013 р. (підписаних 28.03.2013 р.), вартість виконаних позивачем для відповідача робіт за Договором, що належала до сплати, становила 411879,26 грн.

Загальна вартість виконаних робіт за Договором становила суму 1077515,46 грн.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Однак, всупереч умов Договору та вимог закону, з боку Замовника (відповідача у справі) зобов'язання щодо оплати прийнятих підрядних робіт у повному обсязі виконано не було. Внаслідок цього у відповідача утворився основний борг за Договором в загальній сумі 334592,56 грн.

Доказів оплати виконаних позивачем за Договором робіт в сумі 334592,56 грн., відповідачем суду надано не було.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 334592,56 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21103,20 грн. (нарахованих за період з 31.03.2013 р. по 22.12.2014 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі. Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано вірним.

Разом з тим, перевіривши розрахунок втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу (з березня 2013 р. по листопад 2014 р.) належний до стягнення розмір втрат від інфляції становить суму 64999,74 грн., але не суму 68119,27 грн., яку заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення втрат від інфляції слід відмовити, як нарахованої та заявленої необґрунтовано.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В даному випадку, суд перевіривши розрахунок позивача про стягнення втрат від індексу інфляції, прийшов до висновку, що позивач при здійснені розрахунку не включав період часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці, тобто фактично була дефляція. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати слати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі №23/526).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 12.9 Договору сторонами було обумовлено, що у випадку прострочки перерахування Замовником оплати робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд констатує обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені - щодо можливості застосування такої відповідальності.

В той же час, суд відзначає, що в силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», з урахуванням приписів ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню - в сумі 23173,97 грн. (за період з 10.11.2013 р. по 10.05.2014 р.). В решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як нарахованої та заявленої до стягнення безпідставно.

Отже, позов задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16; код ЄДР 31792555, п/р № 2600030127114 в ПАТ «КБ «Актив-банк», м. Київ, МФО 300852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Донпроменерго" (87518, м. Маріуполь Донецької області, вул. Бахчиванджи, буд. 72; код ЄДР 37604038; п/р № 26008000120257 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму 334592 (триста тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 56 коп. основного боргу, суму 23173 (двадцять три тисячі сто сімдесят три) грн. 97 коп. пені, суму 21103 (двадцять одна тисяча сто три) грн. 20 коп. 3% річних, суму 64999 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. інфляційних втрат та суму 9016 (дев'ять тисяч шістнадцять) грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.12.2014р.

Суддя М.В. Мірошниченко