Рішення № 41998939, 17.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/160/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 Справа № 908/4792/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, адреса для листування: 83054, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Войніч, 2)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1)

про стягнення 15 540 271 грн. 89 коп. основного боргу за активну електричну енергію за договором № 56/28 від 23.01.2003 р., 300 692 грн. 81 коп. боргу за реактивну електричну енергію, 311 131 грн. річних процентів, 2 104 923 грн. 54 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 153 606 грн. 94 коп. пені

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Юрова Н.Б., дов. № 578 «Д» від 12.09.2014 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 540 271 грн. 89 коп. основного боргу за активну електричну енергію за договором № 56/28 від 23.01.2003 р., 300 692 грн. 81 коп. боргу за реактивну електричну енергію, 311 131 грн. річних процентів, 2 104 923 грн. 54 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 153 606 грн. 94 коп. пені

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. №28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р. порушено провадження по справі № 908/4792/14, судове засідання призначено на 17.12.2014 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.12.2014 р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених позові, відповідно до ст.. ні вимоги, з посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та статті 26, 27 Закону України «Про електроенергетику». В обґрунтування вимог вказує, що на виконання договору про постачання електричної енергії, укладеного з відповідачем 23.01.2003 р., поставив за період листопад - грудень 2013 р., січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. активної електричної енергії в обсязі 18362454 кВТ/год та за період листопад - грудень 2013 р., січень, лютий, липень, серпень 2014 року реактивної електроенергії в обсязі 9166133 кВАр/год, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції. Позивач оформив та направив відповідачу рахунки за період листопад - грудень 2013 р., січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. за спожиту активну електроенергію на загальну суму 16 440 676,85 грн. за за період листопад - грудень 2013 р., січень, лютий, липень, вересень 2014 р. за реактивну електроенергію на загальну суму 300692,81 грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відміткою на других екземплярах рахунків. Згідно п. 5 Додаткової угоди до договору оплата отриманого споживачем рахунка повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 5 банківських днів з моменту одержання цього рахунку. Відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 540 271,89 грн., спожитої за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 року та за реактивну електроенергію у розмірі 300692,81 грн. спожитої за вказаний період, яку позивач просить стягнути з відповідача. У відповідності до п. 4.2.1 договору № 56/28 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 1 153 606 грн. 94 коп. пені, нарахованої за період з 10.12.2013 р. по 31.10.2014 р. Також, згідно ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 2 104 293 грн. 54 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р., та 311 131 грн. річних процентів, нарахованих за період з 10.12.2013 р. по 31.10.2014 р.

Відповідач свого представника в судове засідання на направив. До господарського суду Запорізької області від відповідача електронною поштою надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти наявності у нього перед позивачем суми основного боргу; просить позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши розмір пені до 50 % від її початкового розміру.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 17.12.2014 року.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

23 січня 2003 року Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (правонаступником якого є позивач по справі, постачальник електричної енергії) та Орендним підприємством «Шахта імені О.Ф. Засядька» (правонаступником якого є відповідач по справі, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 56/28, за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами. Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.5 Договору).

Оскільки сторонами не надано доказів надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період він був чинним.

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» (пункти 2.2.2 Договору). У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язався постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору, в межах 69 400 кВт приєднаної (дозволеної до використання) потужності (пункт 2.1.1 Договору).

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення усіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися, зокрема Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив відповідачу за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. активної електроенергії в обсязі 18 362 454 кВт/год на загальну суму 16 440 676,85 гривень, та за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. реактивної електроенергії в обсязі 9 166 113 кВАр/год на загальну суму 300 692,81 гривень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріпленими їх печатками актами прийняття-передавання, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня його отримання (пункти 1, 7 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

Також позивач пред'являв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреність на ім'я уповноваженої особи відповідача на отримання таких рахунків.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання та пред'явленими рахунками, а відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманої електричної енергії. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 540 271,89 грн., спожиту за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 року та за реактивну електроенергію у розмірі 300692,81 грн., спожиту за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 року.

Як встановлено в судовому засіданні, із заявленої до стягнення суми заборгованості суму в розмірі 599 грн. 98 коп. за спожиту активну електричну енергію відповідачем сплачено до порушення провадження по справі, про що свідчить надане відповідачем платіжне доручення № 13552 від 31.10.2014 р. Провадження по даній справі порушено ухвалою від 12.11.2014 р. Таким чином, в позові про стягнення частини основного боргу в розмірі 599 грн. 98 коп. судом відмовляється, оскільки вказану суму позивачем заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав повністю та надав акт звірення розрахунків, підписаний станом на 01.12.2014 р.

Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін; визнання позову повністю або частково є правом відповідача. Відповідно до частини п'ятої статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги в частині стягнення боргу за активну електричну енергію за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. на загальну суму 15 540 271 грн. 89 коп. гривень, та за реактивну електричну енергію за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень 2014 р. на суму 300 692,81 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів судом перевірено. Оскільки встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині виконання зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії вимоги про стягнення 2 104 293 грн. 54 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р., та 311 131 грн. річних процентів, нарахованих за період з 10.12.2013 р. по 31.10.2014 р. суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено про стягнення 1 153 606 грн. 94 коп. пені, нарахованої за період з 10.12.2013 р. по 31.10.2014 р. Пунктом 8 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50% від її початкового розміру. В обґрунтування відповідач посилається на те, що на даний час публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» перебуває в скрутному фінансовому становищі. Зниження металургами-споживачами ціни на вугільний концентрат шахти в 1,5 рази призвело до нестачі оборотних коштів, допущенню збитків за 9 місяців 2014 року у розмірі 108,5 мільйонів гривень. Підприємство фактично змушене відпускати продукцію на 40 % нижче собівартості. Одночасно з падінням ціни на вугільний концентрат закупівельні ціни на основні енергоносії продовжують зростати. Проведення видобутку на великих глибинах потребує додаткових робіт з укріплення шахтних виробок та додаткових витрат матеріально-технічних ресурсів. Незважаючи на всі труднощі, керівництвом публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» вживаються необхідні заходи щодо виходу підприємства з кризи, а саме: скорочені умовно-постійні витрати, упорядкована штатна чисельність персоналу, на всіх дільницях введений режим жорсткої економії витрат, та активно продовжуються роботи з підготовки нової лави, тощо.

Представник позивача заперечив проти зменшення суми пені.

Доводи відповідача про застосування приписів ст.. 83 ГПК України судом відхиляються внаслідок наступного:

За визначенням приписів ст.. 549 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є не тільки видом забезпечення виконання зобов'язань, а також може бути однією з форм цивільно-правової відповідальності або правовим наслідком порушення зобов'язання.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав, або заміні невиконаного обов'язку новим обов'язком, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового, оскільки кредитор відповідно до ст.. 617 ЦК України не має права на неустойку лише в разі, коли боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, тому зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан і ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені.

Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрат покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, адреса для листування: 83054, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Войніч, 2, ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію у розмірі 15 539 671 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 91 коп., борг за реактивну електроенергію у розмірі 300 692 (триста тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 81 коп., пеню у розмірі 1 153 606 (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі шістсот шість) грн.. 94 коп., річні проценти в розмірі 311 131 (триста одинадцять тисяч сто тридцять одна) грн., втрати від інфляції грошових коштів в розмірі 2 104 923 (два мільйони дев'ятсот двадцять три) грн.. 54 коп., судовий збір у розмірі 73 050 (сімдесят три тисячі п'ятдесят) грн. 77 коп. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 22 грудня 2014 року.

Суддя І.А.Попова