Рішення № 41998896, 24.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.14р. Справа № 904/9055/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-фінансова група "ПРАЙД", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 505,63 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-фінансова група "ПРАЙД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості у розмірі 8 505,63 грн. за договором № 23/77 від 20.03.2014, з яких основна заборгованість - 7 433,64 грн., інфляційне збільшення - 461,82 грн., 3% річних - 65,38 грн., пеня - 544,79 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.12.2014.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2014 не з'явився. 08.12.2014 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

09.12.2014 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає, що період нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат складає 108 днів з 29.07.2014 по 13.11.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 09.12.2014 на 23.12.2014.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) було укладено договір № 23/77.

Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно доданих специфікацій (додатковим угодам, додаткам), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість, ціна, найменування та кількість продукції, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях.

20.03.2014 сторонами було складено та підписано специфікацію № 01 до договору, відповідно до даної специфікації сторони погодили поставку бормашини пневматичної патрон 6мм - 4 шт., бормашини пневматичної подовжена 7 патрон 6 мм - 2 шт., кутова відрізна шліфувальна пневматична машинка 5 - 4 шт., набір пневматичного інструменту: молоток-2100 уд/хв та комплект насадок, 8 предметів - 2 шт. Всього на загальну суму 10433, 64 грн. (а.с. 9).

На виконання умов договору та специфікації № 01 до нього, позивач поставив відповідачу товар на суму 10433, 64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.05.2014 № 3083, підписаною обома сторонами (а.с. 12). Даний товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреності від 15.05.2014 № 2484 (а.с. 13).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату за фактом поставки протягом 40 календарних днів з моменту поставки продукції на склад покупця, якщо інший строк оплати не зазначений у специфікації.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 3000 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.07.2014 (а.с. 14).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 7433, 64 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов п. 3.1 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7433, 64 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 544, 79 грн. за період з 29.07.2014 по 13.11.2014.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати (п. 3.1), визначених цим договором, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Станом на час розгляду справи доказів сплати пені у розмірі 544, 79 грн. від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 544, 79 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 29.07.2014 по 13.11.2014 у сумі 65, 38 грн. та інфляційні втрати за період 29.07.2014 по 13.11.2014 у сумі 461, 82 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.3), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 65, 38 грн. та інфляційних втрат у сумі 461, 82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпропетровськ, Сухий острів, д. 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд" (02660, м. Київ, вул. Крайня, 1, ідентифікаційний код 33298041) основний борг у розмірі 7433, 64 грн., пеню у сумі 544, 79 грн., три відсотки річних у розмірі 65, 38 грн., інфляційні втрати у сумі 461, 82 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014

Суддя Я.С. Золотарьова