Постанова № 41998585, 23.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1778/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державних реєстраторів прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Надії Володимирівни, Сипчу Крістіни Миколаївни, Шаманської Анни Станіславівни, третя особа ОСОБА_6, про визнання незаконними дії, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державних реєстраторів прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Каравай Надії Володимирівни, Сипчу Крістіни Миколаївни, Шаманської Анни Станіславівни про:

визнання незаконними дій Сипчу К.М. щодо відмови 27.01.2014 року реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2;

визнання незаконними дій Шаманської А.С. щодо відмови 04.11.2013 року реєстрації права власності на спірну квартиру на ім'я позивача;

визнання незаконними дій відповідача-1 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_6;

зобов'язання Каравай Н.В. або будь-якого іншого реєстратора скасувати реєстраційну дію від 23.01.2014 року №274336880000 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_6;

зобов'язання Шаманську А.С. або будь-якого іншого реєстратора зареєструвати право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2006 року та витягу з державного реєстру правочинів.

Ухвалою від 18.02.2014 року до участі у справі у якості третьої особи судом першої інстанції залучено ОСОБА_6.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було правомірно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 Водночас позивачем не зазначено жодних посилань, якому нормативному акту чи договору суперечить звернення третьою особою стягнення на предмет іпотеки. Також не надано обґрунтованих заперечень щодо отримання позивачем заяви про виконання зобов'язань від 26.07.2010року, при цьому матеріалами справи підтверджується обізнаність позивача з висунутими до нього вимогами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 11.08.2006 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому в нотаріальному реєстрі за № 2386 було придбано у ЗAT "Київміськбуд-1" квартиру АДРЕСА_1.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 25.01.2010 року укладено договір іпотеки квартири, зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 29. Предметом договору іпотеки стала належна позивачу на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.

14.06.2012 року БТІ м. Києва зареєстровано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 25.01.2010 року, що підтверджується витягом про реєстрації права власності № 34491930.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2013р. у справі №826/7202/13-а було визнано протиправними дії Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" щодо державної реєстрації 14 червня 2012 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6. Також, вищезазначеним судовим рішенням було скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1, здійснену Комунальним підприємством Київської міської державно адміністрації "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 14 червня 2012 року за реєстраційним номером 31036061.

Відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", право власності не було перереєстровано, оскільки з 01.01.2013 року БТІ м. Києва позбавлено доступу до Реєстру прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Реєстраційної служби із заявою про реєстрацію за нею права власності на вказану квартиру. Рішенням державного реєстратора Шаманської А.С. від 04.11.2013 року №7566331 у реєстрації відмовлено на підставі того, що БТІ м. Києва право власності на вказану квартиру 14.06.2012 року було зареєстровано за ОСОБА_6

10.12.2013 ОСОБА_2 повторно звернулась до Реєстраційної служби із заявою про реєстрацію за нею права власності на вказану квартиру. Рішенням від 27.01.2014 року №10303601 державного реєстратора Сипчу К.М. у реєстрації відмовлено з аналогічних підстав.

23.01.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_6

Вважаючи вказані дії державних реєстраторів протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

ОСОБА_6 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) уклали договір іпотеки квартири від 25 січня 2010 року (далі - договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 29.

Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11 серпня 2006 року, за реєстровим № 2386 та зареєстрована в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 03 жовтня 2006 року, записана в реєстрову книгу № 466-18, за реєстровим № 44878.

У відповідності до пункту 2.1.1 договору іпотеки, предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця, до моменту укладання цього Договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договором найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України немає. Укладення цього договору не протирічить правам та інтересам неповнолітніх та малолітніх дітей. Діти не мають права власності або права користування майном, що є предметом цього договору.

Пунктом 2.1.2 договору іпотеки визначено, що на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Водночас пунктом 2.1.4 договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності, та не є часткою, паєм.

В пункті 2.4.1 договору іпотеки зазначено, що на укладення цього договору надана згода чоловіка іпотекодавця ОСОБА_9, який своєю згодою свідчить про те, що він ознайомлений з умовами договору та попереджений про наслідки. Згода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 січня 2010 року за реєстровим № 28.

Згідно з пунктом 5.1.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог у разі порушення позичальником або іпотекодавцем зобов'язань чи умов, передбачених договором безпроцентної позики та/або іпотечним договором.

Пунктом 5.1.2 договору іпотеки також визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке, відбувається:

- за згодою сторін договору;

- за виконавчим написом нотаріуса (який вчинюється за рахунок іпотекодавця);

- за рішенням суду;

- за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом:

1) переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель письмово повідомляє іпотекодавця, з дотриманням вимог, установлених статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності;

2) продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від власного імені будь-якій особі - покупцеві та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Право вибору засобу задоволення вимог іпотекодержателя серед перелічених пунктом 4.1.2 договору іпотеки належить іпотекодержателю. Сторони за домовленістю мають право встановити інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.1.4).

Згідно з пунктом 5.2.1 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" вважається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Пунктом 5.2.2 договору іпотеки визначено, що при укладанні цього договору сторони, керуючись статями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" обумовлюють і встановлюють застереження, що вони домовилися про позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі невиконання зобов'язань за договором безпроцентної позики.

Згідно з пунктом 5.2.3 іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору іпотеки, що містить застереження, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

При цьому, частиною 13 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, на момент звернення ОСОБА_6 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 25.0.2010 року №29, діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 у відповідній редакції (далі - Порядок №703).

Пунктом 34 вказаного Порядку №703 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

Наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, реєстраційної справи №274336880000, ОСОБА_6 05.12.2013 року звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додав: витяг, серія та номер: 34491930, виданий 14.06.2012 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна договір іпотеки, серія та номер: 29, виданий 25.01.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 21.11.2005, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; копія паспорта громадянина України, серія та номер: ВМ186818, виданий 15.06.1996, видавник: Богунський РВ УМВС України в Житомирській області; копія ідентифікаційного коду, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 05.05.2000, видавник: ДПІ у м. Житомирі.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10 Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 17 грудня 2013 року за №9167103 зупинено розгляд заяви ОСОБА_6 у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів, та зазначено, що необхідно подати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві.

Так, ОСОБА_6 подано державному реєстратору:

заяву від 26.07.2010 року на ім'я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, з вимогою виконати взяте на себе зобов'язання, а саме повернути грошові кошти у розмірі 928 000,00 грн. Заявою попереджено ОСОБА_2, що у разі невиконання протягом 30 днів зобов'язань щодо повернення грошових коштів, ОСОБА_6 буде змушений вжити відповідних заходів, а саме відповідно до пункту 5.1.2 звернути стягнення на майно, яке було передане в іпотеку для забезпечення взятих зобов'язань;

Висновок експертів про вартість оцінюваного майна складений оцінювачем ОСОБА_11 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3724 від 14.07.2005 року, затверджено Фондом державного майна України) та затверджений 17 грудня 2013 року директором ТОВ «Глобал Апрайзер Груп» ОСОБА_13;

повідомлення про вручення 28.07.2010 року рекомендованого поштового відправлення на ім'я ОСОБА_2, чек про направлення рекомендованого листа ОСОБА_2 від 26.07.2010 року.

23.01.2014 року державним реєстратором винесено рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з усуненням заявником у строк обставин, що були підставою для прийняття відповідного рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаному рішенні не зазначено, що саме подано заявником, тоді як згідно форми рішення така інформація повинна бути зазначена.

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна індексний номер 16600829, дата формування 23.01.2014 року, з параметрами запиту: м. Київ, вул. Вишгородська, буд.45/2, кв. 48.

Також міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна індексний номер 16601345, дата формування 23.01.2014 року, з параметрами запиту: фізична особа ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1.

Державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 10201303 від 23.01.2014 року за ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Так, відповідно до ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 16604806 від 23.01.2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 10201303 від 23.01.2014 року за ОСОБА_6 зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас колегія суддів вважає що державним реєстратором в порушення п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не вірно встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Так, Порядком №703 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, крім іншого, подається звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

Водночас ОСОБА_6 державному реєстратору не було надано такий звіт, а наявний в матеріалах справи висновок експертів про вартість оцінюваного майна не є тотожним документом.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

За приписами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" згідно пунктів 56 та 61 якого визначено загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна.

Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі.

За змістом вказаної норми звіт про оцінку майна, складений як у повній формі, так і стислій формі, крім іншого, повинен містити висновок про вартість майна.

Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання не менше ніж п'ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

При цьому висновок про вартість майна повинен містити відомості про замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна; назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику; мету і дату оцінки; вид вартості, що визначався; використані методичні підходи; величину вартості, отриману в результаті оцінки. У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.

Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до оформлення висновку про вартість об'єкта оцінки.

Тобто, з аналізу наведених норм убачається, що за результатами незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна, тоді як висновок про вартість майна є лише складовою такого звіту.

Водночас для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, подається саме звіт про оцінку предмета іпотеки, тоді як третьою особою для реєстрації права власності на вказану вище спірну квартиру було подано висновок про вартість майна, який є лише складовою звіту про оцінку майна, в даному випадку предмету іпотеки.

Доказів про надання ОСОБА_6 для державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, звіту про оцінку предмета іпотеки, складеного після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, та доказів про надіслання такого звіту іпотекодавцеві, в даному випадку ОСОБА_2, суду не наданою.

Колегія суддів критично оцінює наявну в матеріалах справи копію звіту про оцінку майна виконаного суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Золотий Лев» (Сертифікат Фонду Державного майна України №13425/12 від 15.05.2012 року) складеного 02.07.2012 року, оскільки, по-перше строк його дії закінчився 02.01.2013 року (6 місяців з дати проведення оцінки), по-друге - вказаний звіт не було подано державному реєстратору разом із заявою від 05.12.2013 року, що є обов'язковою умовою.

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна індексний номер 16600829, дата формування 23.01.2014 року, з параметрами запиту: м. Київ, вул. Вишгородська, буд.45/2, кв. 48, крім іншого містяться записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано крім іншого:

обтяження: арешт нерухомого майна від 02.02.2010 року реєстраційний номер 9476913, реєстратором - Першою Київською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови ст. слідчого Сидорець В.В. від 01.02.2010 року по кримінальній справі №70-00488, об'єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_9;

в Відмітках про перенесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано запис за № 3576224, дата перенесення 28.11.2013 року, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 28.11.2013 року на підставі перенесення до ДРРПНМ;

обтяження: арешт нерухомого майна від 04.02.2010 року реєстраційний номер 9486017, реєстратором - Першою Київською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови ст. слідчого Сидорець В.В. від 01.02.2010 року по кримінальній справі №70-00488, об'єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_9;

в Відмітках про перенесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано запис за № 3717129, дата перенесення 06.12.2013 року, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 06.12.2013 року на підставі перенесення до ДРРПНМ.

Відповідно до п. 18 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 у редакції чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (далі - Порядок № 1141), 18. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Пунктами 29, 30 вказаного Порядку передбачено, що у випадках, установлених законодавством, державний реєстратор додатково вносить до відповідного запису про інше речове право та суб'єкта цих прав, про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав Державного реєстру прав відомості про перенесення записів про інші речові права, відмінні від права власності, обтяження речових прав із розділів, спеціального розділу Державного реєстру прав, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Під час перенесення записів із розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав державний реєстратор вносить такі відомості: номер запису, що переноситься; дата та час перенесення запису.

Під час перенесення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек або Державного реєстру обтяжень рухомого майна державний реєстратор вносить такі відомості: назва відповідного реєстру; реєстраційний номер, дата і час реєстрації запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; дата та час перенесення запису.

Під час перенесення записів дата та час державної реєстрації таких речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень відповідає даті та часу їх державної реєстрації у відповідних розділах/реєстрах і залишається незмінною.

Після перенесення запису з розділу або із спеціального розділу Державного реєстру прав до розділу Державного реєстру прав державний реєстратор робить у відповідному записі у розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав відмітку про погашення запису.

Згідно пункту 32 Порядку №1141 під час проведення державної реєстрації припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для припинення речових прав, їх обтяжень: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;

2) підстава для внесення запису про припинення речових прав, їх обтяжень: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

3) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Тобто, з урахуванням наведених норм, випливає, що записи про обтяження в даному випадку: арешт нерухомого майна від 02.02.2010 року реєстраційний номер 9476913, та арешт нерухомого майна від 04.02.2010 року реєстраційний номер 9486017, на підставі постанов ст. слідчого Сидорець В.В. від 01.02.2010 року по кримінальній справі №70-00488, перенесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 3576224, дата перенесення 28.11.2013 року та за № 3717129, дата перенесення 06.12.2013 року відповідно, у зв'язку з чим погашено.

Водночас запису про реєстрацію припинення обтяження - зняття вказаних вище арештів, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна індексний номер 16600829 від 23.01.2014 року не містить.

Судом апеляційної інстанції неодноразово виносились ухвали, якими зобов'язувалось Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві надати відомості щодо всіх обтяжень, які зареєстровані за нерухомим майном, а саме - квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Водночас вимоги суду викладені в ухвалах відповідачем виконані не були.

Колегія суддів критично оцінює, як доказ відсутності обтяжень на зазначений вище об'єкт нерухомого майна, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 року у справі №761/29319/13-к (провадження №1-кс/761/9646/2013) якою скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Сидорець В.В. від 01.02.2010 року по кримінальній справі №70-00488 (кримінальне провадження №32013110000000032). Зокрема, на момент реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6, відомості про зняття арешту у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в тому числі: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 вказаної норми).

За таких обставин, враховуючи, що подані ОСОБА_6 документи для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (подано Висновок експертів про вартість оцінюваного майна, тоді як законом вимагається Звіт про оцінку предмету іпотеки) та заяву подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а також те, що заявником не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, колегія суддів приходить до висновку, що у державного реєстратора прав на нерухоме майно Каравай Н.В. були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням наведеної норми, колегія суддів вважає, що позовна вимога про зобов'язання Каравай Н.В. або будь-якого іншого реєстратора скасувати реєстраційну дію від 23.01.2014 року №274336880000 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_6, задоволенню не підлягає.

Водночас, з метою захисту прав та законних інтересів позивача та враховуючи дискреційні повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Каравай Н.В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №10201303 від 23.01.2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконними дій державних реєстраторів щодо відмови у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2

Так, 09.10.2013 року до Реєстраційної служби звернулась ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додала: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва №826/7202/13-а від 11.07.2013 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія та номер: 26795345, виданий 22.07.2010 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; витяг з реєстру прав власності, серія та номер: 26819221, виданий 26.07.2010 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; договір купівлі-продажу, серія та номер 2386, виданий 11.08.2006 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; витяг з Державного реєстру правочинів, серія та номер 2749546, виданий 11.08.2006 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; копію технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 21.11.2005, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; копія ідентифікаційного номеру, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 21.01.1999 року, видавник: ДПА Подільського району м. Києва; паспорт громадянина України, серія та номер: СН858445, виданий 10.07.1998 року, видавник: Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Проте, державним реєстратором прав на нерухоме майно Шаманською А.С. було прийнято рішення №4566331 від 04.11.2013 року про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оскільки неможливо встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема, зазначено, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно 14.06.2012 року право власності зареєстровано на підставі договору іпотеки за ОСОБА_15

З аналогічних підстав рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сипчу К.М. №10303601 від 27.01.2014 року позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на вказану квартиру і за результатами розгляду її заяви від 10.12.2013 року, до якої було подано аналогічний пакет документів що і до заяви від 09.10.2013 року.

Водночас з матеріалів справи убачається, що дійсно 14.06.2012 року БТІ м. Києва зареєстровано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 25.01.2010 року, що підтверджується витягом про реєстрації права власності № 34491930.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2013р. у справі №826/7202/13-а було скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1, здійснену Комунальним підприємством Київської міської державно адміністрації "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 14 червня 2012 року за реєстраційним номером 31036061.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ч. 1 ст. 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому, відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", право власності не було перереєстровано, оскільки з 01.01.2013 року БТІ м. Києва позбавлено доступу до Реєстру прав власності.

Таким чином, враховуючи, що рішенням суду було скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції вважає, що державними реєстраторами було безпідставно відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 за її заявами.

Проте, колегія судді вважає, що позовна вимога пр. зобов'язання Шаманської А.С. або будь-якого іншого реєстратора зареєструвати право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2006 року та витягу з державного реєстру правочинів, не може бути задоволена у тому об'ємі, що вона заявлена.

Зокрема, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.

За таких обставин, враховуючи дискреційні повноваження державного реєстратора, встановлену черговість розгляду заяв про реєстрацію прав та з метою належного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Шаманської А.С. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №4566331 від 04.11.2013 року про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.10.2013 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції безпідставно надано оцінку правомірності набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_6, оскільки предметом даного спору є правомірність дій державних реєстраторів під час реєстрації заявлених прав на вказану квартиру, а не правомірність набуття таких прав.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не в повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права з певними помилками, що призвело до ухвалення частково неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову, про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 частково.

Визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Каравай Н.В. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №10201303 від 23.01.2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шаманської А.С. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №4566331 від 04.11.2013 року про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шаманську А.С. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.10.2013 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 23.12.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М