Ухвала суду № 41998571, 23.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4794/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Термінал Київ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Термінал Київ» до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року №0004601502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано належних посилань на порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, що б слугували підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відтак відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 року № 0004601502.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в порядку ст. 76 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.12.2013 року №91/15-2/38273938 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, а саме завищення позивачем значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 55 084,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014 року № 0004601502.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи податковий кредит у розмірі 55 084,00 грн., який позивач відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року був сформований у трьох місяцях, а саме у червні 2013 року, серпні 2013 року та у вересні 2013 року.

Зокрема, у червні 2013 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму 433,00 грн. на підставі податкової накладної № 16 від 11.06.2013 року.

У серпні 2013 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 9724,00 грн. на підставі податкових накладних № 3341 від 28.08.2013, № 3340 від 28.08.2013 року, № 384 від 27.08.2013 року, № 1271 від 21.08.2013 року, № 1707 від 14.08.2013 року.

Також у вересні 2013 року позивачем було віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 44 927,00 грн. на підставі податкових накладних № 58378 від 30.09.2013 року, № 58379 від 30.09.2013 року, № 58380 від 30.09.2013 року, № 5 від 30.09.2013 року, № 57778 від 27.09.2013 року, № 57777 від 27.09.2013 року, № 6 від 26.09.2013 року, № 31 від 17.09.2013 року, № 17 від 17.09.2013 року, № 131 від 09.09.2013 року.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, дов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце достачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника додатку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198. та 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання - коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ПК України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, при отриманні у червні, серпні та вересні 2013 року податкових накладних, які засвідчують отримання товарів (послуг), у позивача виникло право на податковий кредит.

Крім того, віднесені до податкового кредиту суми та відповідно відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 55 084,00 грн. підтверджені відповідними податковими накладними, які оформлені з дотриманням норм ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Разом з тим, податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів, як під час розгляду справи в суді першої інстанції та і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, щодо порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, що б слугували підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В апеляційній скарзі не наведено жодних норм матеріального або процесуального права, які було порушено судом першої інстанції та не вказано яких саме обставин не з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду даного спору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М