Ухвала суду № 41998394, 22.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

УХВАЛА

"22" грудня 2014 р.Справа № 5017/523/2012

за позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

про розірвання договору підряду та відшкодування збитків в сумі 73676630,84 грн.

Суддя О.Ю. Оборотова

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача (заявника): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області № 5017/532/2012 від 18.04.2012р. суддею Оборотовою О.Ю. позов було задоволено, а саме стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 73676630,84 грн., а саме: основного боргу - 62 652 796,51 грн., пеню в розмірі - 4 887 920,57 грн, суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процентів в розмірі - 3 722 172,31 гривень, 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі - 2 413 741,45 грн., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 64 380, 00грн.

04.05.2012р. на виконання зазначеного рішення господарським судом видано наказ.

04.05.2012р. від Комунального підприємства „ Теплопостачання міста Одеси" ( вх. № 1058/2012) надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2012р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2012р. скаргу було прийнято до свого провадження.

24.07.2012р. Одеським господарським апеляційним судом винесено постанову, якою рішення господарського суду Одеської області 18.04.2012р. по справі № 5017/523/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" -залишено без задоволення.

25.07.2012р. до господарського суду Одеської області від Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" надійшла заява про розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" про розстрочку виконання рішення суду від 18.04.2012. у справі №5017/523/2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р. по справі №5017/523/2012 - скасовано.Заяву Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" про розстрочку виконання рішення суду від 18.04.2012р. у справі №5017/523/2012 задоволено частково, в частині стягнення основного боргу - 62 652 796,51 грн., пеню в розмірі - 4 887 920,57 грн, суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процентів в розмірі - 3 722 172,31 гривень, 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі - 2 413 741,45 грн., шляхом її погашення строком на два роки за наступним графіком: часткове погашення заборгованості в жовтні 2012р. 1000000,00 грн., листопад 2012р.- серпень 2013р. по 2000000,00 грн. щомісяця, вересень 2013р. -серпень 2014р. по 4000000,00 грн. щомісяця, вересень 2014р. 4612250,84 грн. Відмовлено Комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси" в розстроченні судового збору в сумі 64 380,00 грн. Стягнено з Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536 грн. 50 коп.

29.10.2012р. на виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі № 5017/523/2012 -без змін.

09.12.2014р. до господарського суду Одеської області від Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" надійшла заява про відстрочку виконання Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012р. по справі №5017/523/2012 до 31.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2014 року призначено розгляд заяви.

22.12.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та заяву відповідача (заявника), господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежних від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається із вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.1.1 та п. 7.1.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

П. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Наведені заявником підстави для відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, зокрема, сезонність господарської діяльності, скрутний фінансовий стан, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Також незадовільний фінансовий стан відповідача є наслідком його власної господарської діяльності, а не певних виняткових і об'єктивних обставин, які унеможливлюють чи утруднюють виконання судового рішення (постанова ВГСУ по справі № 911/864/13-г від 02.04.2014 року).

Позивач вважає, у зв'язку з тим, що КП „Теплопостачання міста Одеси" даний час веде активну господарську діяльність, а саме укладає договори, по яких отримує продукцію (в даному випадку природний газ), то повинно нести й обов'язки за цими договорами, а саме вчасно розраховуватись у відповідності до договірних умов. Порушення суб'єктами господарських відносин, в тому числі КП „Теплопостачання міста Одеси", чинного законодавства України призведе до некерованих процесів в економіці держави.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Враховуючи зазначену норму, надання відстрочки на підставі „неспроможності розрахуватись власним коштом" не може вважатися підставою для застосування положень п. 6 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання".

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву лише власною дебіторською заборгованістю (заборгованість КП „Теплопостачання міста Одеси" перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України"), однак такі обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать ст. 121 ГПК України, оскільки самі по собі не свідчать про скрутне становище боржника та не підтверджують наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення у визначений строк.

ДК „Газ України" є не тільки державним підприємством а й об'єктом, що має на поточний час стратегічне значення для економіки і безпеки України. Основною проблемою нафтогазового сектору в Україні є величезне навантаження на державний бюджет через критичний фінансовий стан, який в свою чергу пов'язаний з великим обсягом заборгованості в галузі як споживачів газу перед постачальниками, так і постачальників перед власниками газу.

Незадовільний фінансовий стан ДК „Газ України" підтверджується фактами (документами) - зокрема щорічне вимушене скорочення штату працівників ДК «Газ України» протягом 2013-2014 років в Компанії було звільнено 60 працівників у зв'язку зі скороченням чисельності та штату внаслідок реорганізації підприємства, а також незадовільним станом бюджету країни та соціальною напругою, що на цей час є загальновідомими фактами.

Позивач зазначає, що протягом 2013 року Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулась до суду з позовними заявами щодо стягнення з ДК „Газ України" заборгованості за договорами на постачання імпортованого природного газу на загальну суму 21 167 486 670,81 грн., з яких станом на 30.09.2014 року сума основного боргу за природний газ складає 17 167 486 670,81 грн. ДК „Газ України" не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів у ДК „Газ України" не існує. ДК „Торговий дім „Газ України", правонаступником якої є ДК „Газ України", створено на виконання указу Президента України „Про реформування нафтогазового комплексу" від 25.02.1998 року №151/98 та постанови КМУ від 24.07.1998 року №1173 „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" з метою підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Кошти, що надходять до ДК „Газ України", перераховуються до Державного бюджету України, а також спрямовуються на погашення державного боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ. Вказану заборгованість ДК „Газ України", в силу ст. 617 ЦК України, зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Несплата (несвоєчасна сплата) боргів перед іноземними постачальниками газу спричиняє необхідність додаткового залучення бюджетних коштів для погашення такої заборгованості та, як наслідок, недофінансування бюджетних програм та росту соціальної напруги. Коштами, що надходять до ДК "Газ України" проводяться розрахунки за отриманий природний газ (або часткова компенсація із знецінення боргів у зв'язку з невчасними розрахунками) за договорами з Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), яка в свою чергу природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів. Зазначаємо, що умовами зовнішньоекономічних контрактів, за якими закуповується природний газ встановлені чіткі та жорсткі строки розрахунків. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006р. та відбулося 01.01.2009р. Тобто ненадходження коштів, або їх несвоєчасне надходження завдає значних збитків державі, погіршує й без того складну економічну та політичну ситуацію. Таким чином невиконання зазначеного вище рішення суду (яке вже не виконується півтора роки) суттєво суперечить інтересам держави, порушує встановлений законом порядок здійснення правосуддя в Україні й спричиняє перепони своєчасному поповненню державного бюджету. Додатковим підтвердженням того, що в цьому випадку відбувається порушення матеріальних та інших інтересів держави, які потребують їх особливого захисту та уваги, серед іншого, є розпорядження КМУ від 20 серпня 2014 року №786-р „Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до складу якої входять у т.ч. заступник Міністра внутрішніх справ, заступник Міністра юстиції, заступник Голови Держфінінспекції, Державної фіскальної служби України. Центральними органами влади, в особі Яценюка А.П., згідно розпорядження КМУ від 20.08.14 №786-р прийняті рішення щодо стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу, що є передумовою співпраці з Міжнародним валютним фондом. Контроль за виконанням зазначеного рішення покладено на Генеральну прокуратуру України та Службу безпеки України. Урядом було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором та Кредитну угоду між Україною як Позичальником, Національним банком України як Агентом Позичальника та Європейським Союзом як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу у сумі до 1 мільярда євро. Вказаний Меморандум ратифіковано Законом України від 20.05.14 № 1277.

Згідно із вказаним Меморандумом однією із умов (в секторі економіки) надання Україні макрофінансової допомоги є підвищення збирання платежів НАК „Нафтогаз України" шляхом кращого забезпечення дисципліни платежів, зокрема у сфері підприємств з надання комунальних послуг.

У ході реалізації допомоги Європейського Союзу для моніторингу економічної та фінансової ситуації України і для оцінки просування структурних реформ щоквартально відповідними органами влади мають надаватися показники збирання оплати НАК „Нафтогаз України" за категоріями клієнтів.

Ненадходження коштів від боржників, в тому числі і КП "Теплопостачання міста Одеси", завдає значних збитків державі, так як кошти не можуть бути спрямовані на розрахунки з НАК „Нафтогаз України", що у свою чергу може вплинути на отримання макрофінансової допомоги від Європейського Союзу.

Важливе значення має та обставина, що, ДК „Газ України" не є газовидобувною компанією. Інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів у ДК „Газ України" не існує.

Таким чином, вирішуючи питання про надання відстрочки необхідно враховувати принцип рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України) та надання відповідачем письмових доказів (документів) для постановлення правильного та об'єктивного рішення щодо відстрочки його виконання.

Отже, заявником належних доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення, заявником не надано.

За таких обставин, заява Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012р. у справі № 5017/523/2012 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про відстрочку виконання Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012р. по справі №5017/523/2012 до 31.12.2015р. - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк після її прийняття.

Суддя О.Ю. Оборотова