Ухвала суду № 41998166, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10557/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромкомплекс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромкомплекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромкомплекс" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001582280, № 0001592280, від 03.07.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що операції по придбанню у ТОВ «Голден Україна» товарів (запчастин) мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03 по 07 червня 2013 року ДПІ у Шевченківському ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 01 червня 2013 року №1829/22-80, відповідно до наказу від 30 травня 2013 року №711, листа прокуратури міста Києва від 19 березня 2013 року №06/3-358/1, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Інтерпрокомплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Голден Україна» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки, складено акт від №69/22.8-15/35255853 від 14 червня 2013 року (а.с. 16-22).

- Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пунктів 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 15400,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2012 року 15400,00 грн.;

- пункту 198.6. статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на зальну суму 9833,00 грн. в тому числі у листопаді 2012 року на суму 3500,00 грн. та грудні 2012 року на суму 6333,00 грн.

На підставі Акта та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.07.2013 №0001582280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 9 833, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 917,00 грн. та №0001592280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з по податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 15 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 700 грн. (а.с. 12, 14).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Голден України» первинними документами, а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких товарів до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій ними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2012 року між TOB «Голден Україна» (постачальник), в особі директора Хоменко Ю.М., та TOB «Інтерпромкомплекс» (покупець), в особі директора Радкевича С.В., було укладено договір поставки № 34, згідно з яким постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій стороні - покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми (а.с. 43-45).

Пунктом 1.2. Договору №34 закріплено, що предметом поставки є товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, додатках, рахунках, видаткових накладних (або інших аналогічних документах), підписаних постачальником та покупцем.

Поставка товару, згідно з положеннями розділу 2 названого договору, здійснюється постачальником, а право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання ним товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною. Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документа та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо).

На підтвердження виконання договору, позивачем надано копії:

- рахунків - фактур №СФ-0000040 від 05 листопада 2012 року на суму 29 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 833,37 грн.), №СФ-0000131 від 12 листопада 2012 року на суму 17000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 832,50 грн.), №СФ-0000245 від 20 листопада 2012 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.), №СФ-0000398 від 28 листопада 2012 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.);

- видаткових накладних № РН-0000040 від 05 листопада 2012 року на суму 29 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 833,37 грн.), №РН-0000131 від 12 листопада 2012 року на суму 17 000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 2 832,50 грн.), №РН-0000245 від 20 листопада 2012 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.), №РН-0000398 від 28 листопада 2012 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.);

- податкових накладних від 05 листопада 2012 року №40 на суму 29 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 833,37 грн.), від 12 листопада 2012 року №131 на суму 17 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 832,50 грн.), від 20 листопада 2012 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.). від 28 листопада 2012 року №398 на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.);

- звітів про дебітові та кредитові операції по рахунку 26008062606305 за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року, в якому зазначено перерахування TOB «Голден Україна» грошових коштів в сумі 88 000,00 грн.

Дослідивши вищевказані документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Голден України» первинними документами, а саме позивачем не надано копії документів, які підлягали складенню згідно Договору поставки №34, зокрема, заявок, згідно з якими мала здійснюватись поставка товару та доказів щодо оформлення довіреностей на отриманні товару від TOB «Голден Україна», які згідно пункту 4.5. Договору №34 підтверджуючі повноваження фізичної особи - представника покупця на отримання товару.

Крім того, Згідно з Правилами перевозки вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до форми N 1-ТН наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку робота вантажного автомобіля» зазначено, що товарно-транспортна накладна видається у 4-х примірниках: 1-й примірник вантажовідправнику, 2-й примірник вантажоодержувачу, 3-й та 4-й примірник авто підприємству. Крім того, для перевезення вантажу обов'язковим є укладення договорів на перевезення вантажів, що також визначено п.3.1 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.01.2010 року.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, не було надано жодних договорів на перевезення вантажів, а також товарно-транспортних накладних.

Доказів наявності у постачальника (розділ 2 договору) - транспортних засобів суду не надано.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що чинним законодавством не встановлено обов'язковість сертифікації запчастин, які придбавались у ТОВ «Голден Україна», оскільки п. 2.2 договору передбачено, що разом з товаром постачальник повинен передати покупцю бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат

відповідності, технічний паспорт тощо).

Також, колегія суддів критично ставиться до наданих позивачем копій видаткових накладних, складених позивачем у зв'язку з реалізацією запчастин, третім особам та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами покупців, оскільки останніми жодним чином не підтверджується здійснення реалізації саме товарів, придбаних у TOB «Голден Україна».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромкомплекс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.