Рішення № 41998109, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21175/14 18.12.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор"

до Фізичної особи-підприємця Петров Максим Валерійович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»

про стягнення заборгованості за Кредитним договором №014/0398/5/19520 від 08.07.2008 року

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Гіппіус Р.О. (дов. №б/н від 01.08.2014),

Від відповідача: не з'явився,

Від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Петров Максим Валерійович про стягнення заборгованості за Кредитним договором №014/0398/5/19520 від 08.07.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21175/14 та призначено її до розгляду на 30.10.2014 року.

13.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.10.2014 за клопотанням позивача суд здійснив заміну позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор", у зв'язку із укладанням Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" Договору про відступлення права вимоги №6 від 30.09.2014, яким передано право вимоги до боржників за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор". Також, розгляд справи вказаною ухвалою суду відкладено на 25.11.2014 року.

20.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками судового засідання 25.11.2014, судом постановлено ухвалу суду про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 визначено для розгляду справи №910/21175/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Отрош І.М., Сташків Р.Б.

Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Так, ухвалою суду від 25.11.2014 справу №910/21175/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2014 року.

Під час судового засідання 18.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, подану ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 17.12.2014 року.

У судовому засіданні колегією суддів прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог та роз'яснено, що подальший розгляд справи буде здійснено із врахуванням поданої заяви про зменшення.

Відповідач та третя особа до судового засідання не направили своїх представників, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», Публічне акціонерне товариство «ФІДОКОМБАНК», Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», (кредитор, банк) та фізичною особою-підприємцем Петровим Максимом Валерійовичем (позичальник) укладений Кредитний договір № 014/0398/5/19520 (далі - кредитний договір) про надання кредиту у сумі 360 000,00 грн., зі строком користування кредитними коштами до 07.07.2012 року та зі сплатою 21,5 % річних (з врахуванням внесених змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді № 1 від 14.01.2010 та Додатковій угоді № 2 від 09.07.2010 року).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти призначені для купівлі пасажирського автобусу марки Руслан, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА0706АА, зареєстрований ВРЕВ-9 УДАІ в м. Києві, 21.06.2008, номер шасі (кузова, рами) LGF4CA9M17F150511, Y6RA1030180000021.

Так, на виконання умов укладеного кредитного договору, банком з каси готівкою видано позичальнику 360 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 0398/315051 від 08.07.2008 року.

Умовами п.6.2. кредитного договору, у редакції додаткової угоди № 2, сторони погодили, що повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) та сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, згідно з графіком погашення, наведеним у Додатку 1 до Додаткової угоди № 2 та остаточне погашення кредиту здійснюється 07.07.2012 року.

Відповідач не виконує свої обов'язки, щодо вчасного внесення та у повному обсязі платежів у відповідності до графіка, у зв'язку із чим за фізичною-особою підприємцем Петровим М.В. рахується кредитна заборгованість у розмірі 178 949,32 грн.

Судом встановлено, що наявна сума кредитної заборгованості у розмірі 178 949,32 грн. не заперечується з боку відповідача, крім того вказаний розмір заборгованості неодноразово визнаний позичальником. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявну у матеріалах справи заяву ФОП Петрова М.В. від 18.04.2012 та визнання наявної суми заборгованості у відзиві на позовну заяву.

Звертаючись із даним позовом до суду, Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» заявлено до стягнення 178 949,32 грн. заборгованості за кредитом, 111 284,27 грн. заборгованості за процентами, пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 33 182,75 грн. та 13 772,81 грн. пеню за несвоєчасне погашення відсотків.

У подальшому, як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2014 між публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» укладено Договір про відступлення права вимоги №6, за умовами якого ТОВ «ФК «Вендор» отримало право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі й за Кредитним договором № 014/0398/5/19520 від 08.07.2008, що вбачається із реєстру доданого до договору про відступлення права вимоги.

З метою дотримання вимог чинного законодавства, зокрема статей 512, 516 Цивільного кодексу України, Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» на адресу позичальника направлено повідомлення про відступлення права вимоги (№19-4-0-3-14/2059 від 02.10.2014 року).

Надалі, новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор», подано до суду заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача суму кредиту - 178 949,32 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 112 759,99 грн. за період з 08.07.2008 по 29.09.2014 року, оскільки за умовами укладеного договору про відступлення права вимоги до нового кредитора скасовано боржникові санкції за недобросовісне виконання умов договору.

У своєму письмовому відзиві, Фізична особа-підприємець Петров М.В. заперечуючи проти стягнення з нього заборгованості за відсотками та пені, просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем визначений період для нарахування пені 16.07.2013-16.09.2014 року. Проти стягнення суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 178 949.32 грн. не заперечував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 360 000,00 грн., з яких відповідачем повернуто 181 050,68 грн. та сплачено 183 480,14 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення грошових коштів за кредитним договором № 014/0398/5/19520 від 08.07.2008, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 178 949,32 грн.

Одночасно, суд зауважує, що періодом нарахування відсотків за користування кредитнимим коштами з 08.07.2018 по 29.09.2014 є правомірним з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до умов Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 07 липня 2012 року (останній день користування кредитом).

Оскільки, кредит, виданий Банком 08.07.2008 згідно Кредитного договору, не повернутий ФОП Петров М.В. у строк визначений договором, останнє свідчить про те, що позичальник продовжує користуватися кредитом і відповідно до п.6.2 Кредитного договору повинен сплачувати протягом всього строку користування проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. З ст. 1049 Цивільного кодексу України).

День видачі та день погашення кредиту враховується як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується), так як день погашення кредиту не настав, визначити всю суму процентів за користування кредитом не можна, можна лише порахувати нараховані проценти в залежності від фактичної кількості днів користування кредитом.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строк користування кредитом починається з дати видачі кредиту та закінчується момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Отже, кредитор наділений правом нараховувати проценти до моменту погашення всієї суми кредиту.

До того ж, відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким чином, враховуючи, що відповідач у своєму письмовому відзиві не заперечує проти стягнення з нього 178 949,32 грн. заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку про визнання ФОП Петров М.В. позовних вимог саме у вказаній частині.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені кредитором факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Петрова Максима Валерійовича 178 949,32 грн. - заборгованість за кредитом та 112 759,99 грн. - заборгованість по відсоткам є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, оскільки, на день вирішення спору зобов'язання за кредитним договором № 014/0398/5/19520 від 08.07.2008 не виконано, та прострочено позичальником виконання свого обов'язку щодо сплати процентів за користування, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача визнаються судом правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор" до Фізичної особи-підприємця Петров Максим Валерійович за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором №014/0398/5/19520 від 08.07.2008 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петров Максим Валерійович (04213, місто Київ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 48 квартира 111; ідентифікаційний код 2551109597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» (01010, місто Київ, вулиця Миколи Гайцана, 6; ідентифікаційний код 38996895) 178 949 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 32 копійки - заборгованість за кредитом, 112 759 (сто дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 99 копійок - заборгованість по відсоткам та 5 834 (п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 19 копійок - витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.12.14 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 22.12.14 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя І.М. Отрош

Суддя Р.Б. Сташків