Ухвала суду № 41997941, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2014 р. м. Київ К/800/18634/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Мойсюка В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганскої області про визнання незаконною та скасування постанови від 27 грудня 2010 року про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 13 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконною і скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 27 грудня 2010 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасовано постанову Алчевського міського суду Луганської області від 13 лютого 2013 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та залишити в силі постанову Алчевського міського суду Луганської області від 13 лютого 2013 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року у справі 2а-345/2010 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області щодо призначення та виплати ОСОБА_4 пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3-ої групи за захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі, ніж передбачено частиною 4 ст. 54 та статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.10.2009 року. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області з 02.10.2009 року перерахувати та сплатити ОСОБА_4 державну пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6(шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 цього закону в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що розмір пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які тратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується зазначені державна та додаткова пенсії.

Постановою Державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 05 листопада 2010 року ВП № 22388091 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2а-345/10 виданого 29.10.2010 року Алчевським міським судом Луганської області щодо зобов'язання УПФУ в м. Алчевську Луганської області з 02.10.2009 року перерахувати та сплатити ОСОБА_4 державну та додаткову пенсію в розмірах встановлених постановою Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року.

На виконання постанови Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року по справі 2а-345/2010 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 22388091 розпорядженням Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську № 183447 від 17 листопада 2010 року був проведений перерахунок пенсії позивача. Доплату по перерахунку у розмірі 51 706,11 грн. позивач отримав у грудні 2010 року за період з 02.10.2009 року по 01.12.2010 року.

27 грудня 2010 року Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесена постанова ВП №22388091 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а345/10, на підставі п.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час спірних правовідносин), відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття постанови від 27 грудня 2010 року про закінчення виконавчого провадження.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій Державної виконавчої служби України щодо прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з того, що відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області фактично не виконано постанову Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року згідно з виконавчим документом та передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У зв'язку з чим дійшов висновку про скасування постанови ВП №22388091 від 27.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження.

При цьому поновляючи строк на звернення позивача до суду, визнав поважною причину пропуску строку на підставі того, що позивач дізнався про існування спірної постанови тільки з листа відповідача від 17 липня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, Донецький апеляційний адміністративний суд, дійшов протилежного висновку з посиланням на те, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області фактично виконано постанову Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року, оскільки перерахунок пенсії з 02.10.2009 року по 01.12.2010 року та доплату по перерахунку в сумі 51 706,11 грн. сплачено позивачу в грудні 2010 року після чого виконання рішення суду Пенсійним Фондом здійснювалося в добровільному порядку.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 2 статті 24 вказаного Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом

Згідно з частиною першою статті 30 даного Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Частиною 4 статті 30 вказаного Закону визначено, що у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені підстави закінчення виконавчого провадження. Зокрема, пунктом 1 частини 8 даної статті встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Приймаючи рішення про визнання незаконною і скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 27 грудня 2010 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем передчасно винесено оскаржувану постанову, оскільки постановою Алчевського міського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року не визначений граничний термін здійснення перерахунку та виплати позивачу основної та додаткової пенсії за ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тільки зазначений період з якого слід здійснювати нарахування та виплату.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Крім того, у разі відсутності спору про право особи на отримання основної та додаткової пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не може бути обмежено орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Оскільки, позивач має право на отримання вищевказаних видів пенсії постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія до внесення змін у законодавство, то суд касаційної інстанції погоджується з висновком Алчевського міського суду Луганської області щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-

постановив :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - скасувати, а постанову Алчевського міського суду Луганської області від 13 лют?ого 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

М.І. Мойсюк