Ухвала суду № 41997550, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/51427/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі № 817/1873/13-а за позовом ФО-П ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ФО-П ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання та скасування вимоги № Ф 961 від 14 травня 2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 1 194, 03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є зареєстрованою фізичною особою - підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону, тому відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона звільнена від сплати єдиного внеску.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 є пенсіонером за віком то вона звільнена від сплати єдиного внеску. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником єдиного податку та отримує пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

14.05.2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу №Ф-961, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції, яка діє з 6 серпня 2011 року, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме пенсійного посвідчення від 30.08.1993 року № 082401 позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, в даному випадку положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В матеріалах справи відсутні докази про добровільну реєстрацію у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вимога від № Ф 961 від 14 травня 2013 року про сплату боргу з єдиного внеску підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-25а14.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.