Ухвала суду № 41997540, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/47628/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Юрчик М. В. Кальковець В. Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіна постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014 рокуу справі№ 810/2728/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 810/2728/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.12.2013 року № 0002232300.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.2, 138.4, 138.5, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 216, 216, 228 Цивільного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Астрафарм» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року складено акт від 22.11.2013 року № 307/10-13-22-01-121/31364232, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 5, 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.138.1, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на суму 4 462 090,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 0002232300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4 214 114,00 грн., в тому числі 3 692 090,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 522 024,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що податковим органом не доведено обставин недобросовісності позивача по операціям страхування з контрагентами - ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання генерального договору добровільного страхування майна № ПФ1001/36-320 від 01.10.2007 року, укладеного між позивачем та ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» та додаткових угод до нього, генерального договору добровільного страхування майна № 305-10 від 01.04.2012 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Страхова Компанія Скайд» та додаткових угод до нього, підтверджується наданими доказами: актами виконаних робіт; платіжними дорученнями; податковими деклараціями (б/н); звітами.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

На час укладання та виконання зазначених правочинів ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» та ПАТ «СК Скайд» були зареєстровані як юридичні особи.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що фінансово-господарська діяльність ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» та ПАТ СК «Скайд» є сумнівною, а суб'єкти господарювання створені без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому в обґрунтування таких доводів відповідач посилається лише на акти перевірки контрагентів позивача.

Проте, обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не є був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014 року у справі № 810/2728/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак