Ухвала суду № 41997485, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/25744/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року

по справі №2а-652/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» (надалі - ТОВ «ПЕК Запоріжнафта»)

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (надалі - ДПІ у Василівському районі Запорізької області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Василівському районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.07.2009р. №0000252300/0, №0000262300/0 та від 09.11.2009р. №0000512300/2.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2010р. справи №2а-904/10/0870 та №2а-652/10/0870 об'єднано та надано №2а-652/10/0870.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем на адресу суду було надіслано клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області її правонаступником Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізький області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі акту перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення: від 08.07.2009р. №0000252300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 225924,70грн., з яких 161650грн. за основним платежем, 64274,70грн. штрафні (фінансові) санкції; від 08.07.2009р. №0000262300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 54000грн., з яких 36000грн. за основним платежем, 18000грн. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки №103/23/35443878 від 30.06.2009р. податковий орган вказує на порушення підприємством п.4.1.6 ст.4, п.5.1, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 161650грн. та порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36000грн.

Під час розгляду повторної скарги позивача ДПА у Запорізькій області, рішенням від 26.10.2009р. №4914/10/25-020 доручено ДПІ у Василівському районі Запорізької області провести позапланову перевірку позивача.

У зв'язку з розглядом повторної скарги позивача з 28.10.2009р. по 03.11.2009р. ДПІ у Василівському районі Запорізької області проводилась позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. Додатковою позаплановою перевіркою залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000252300/1 від 04.09.2009р. в сумі 225924,70грн., в тому числі основний платіж 161650,00грн., штрафні санкції 64274,70грн. та додатково донараховано податку на прибуток в сумі 35142,80грн., в тому числі основного платежу 12395,00грн., штрафних санкцій 22747,80грн.

На підставі акта перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 09.11.2009р. №0000512300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56496,40грн., з яких 12395грн. за основним платежем, 44101,40грн. штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки №153/23/35443878 від 04.11.2009р. зазначено, що встановлено порушення п.п.4.1.6 ст.4, п.5.1 п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 174045грн.

В описовій частині вказаних вище актів перевірки зазначено, що встановлені порушення виникли в результаті завищення валових витрат підприємством по віднесенню до валових витрат 66666,67грн. за договором з ПП «Ірта» та 113333,33грн. за договором ТОВ «Престо Мар» про виготовлення поліграфічної продукції та віднесенню сум ПДВ за вказаними договорами до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про те, що договори комісії, укладені ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування іншого правочину - договору поворотної фінансової допомоги, а сторони виконували саме ті дії і утворювали правовідносини, які передбачались умовами договорів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено, що позивач не отримував від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції та не розповсюджував її серед населення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які не спростовані позивачем під час розгляду справи, а саме: невиконання замовлень на придбання паливно-мастильних матеріалів та повернення отриманих від комітентів для виконання замовлень коштів при наявності достатніх залишків паливно-мастильних матеріалів на підприємстві, включення до валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, розмір комісійної плати від ОСОБА_1 у сумі 16,37грн. та від ОСОБА_2 у сумі 18,56грн., а також встановлено, що громадяни: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є директором та засновником ТОВ «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта». Крім того, враховуючи відсутність документів, які б підтверджували отримання позивачем від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» рекламної продукції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не розповсюдження серед населення спірної рекламної продукції.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» (комісіонер) уклало з фізичною особою - ОСОБА_3 (комітент) договір комісії від 29.02.2008р. №08022901 на придбання паливно-мастильних матеріалів, згідно з яким комітент поручає, а комісіонер зобов'язується за комісійну винагороду здійснити від свого імені за рахунок комітента одну чи декілька господарських операцій по придбанню паливо-мастильних матеріалів (далі-товар). Асортимент, ціна та кількість товару зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору комісіонер повинен у день отримання замовлення від комітента надати комітенту рахунок на суму, необхідну для виконання замовлення та приступити до виконанню замовлення у день отримання коштів на придбання товару. Відповідно до п.п.2.1.11 п.2.1 у разі відклику замовлення комітентом, чи по закінченню строку дії замовлення, у термін протягом двох робочих днів, наступних за днем закінчення чи відкликання замовлення, повернути кошти, передані комітентом комісіонеру для виконання замовлення, у розмірі вартості товару. Згідно з п.п.2.1.9 п.2.1, договору комісії комісіонер повинен у п'ятиденний термін надати комітенту звіт про виконання замовлення. Комітент, відповідно п.4.4 договору, сплачує комісіонеру винагороду у розміру 0,1% від вартості придбаного товару.

ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» (комісіонер) уклало з фізичною особою - ОСОБА_1 (комітент) договір комісії від 18.02.2008р. №1\к на придбання ПММ. Згідно з договором комітент поручає, а комісіонер зобов'язується за комісійну винагороду здійснити від свого імені за рахунок комітента одну чи декілька угод по придбанню паливо-мастильних матеріалів (далі - товар). Асортимент, ціна та кількість товару зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору комісії комісіонер повинен у день отримання замовлення від комітента надати комітенту рахунок на суму, необхідну для виконання замовлення та приступити до виконанню замовлення у день отримання коштів на придбання товару. Згідно з п.п.2.1.12 п.2.1 у разі відклику замовлення комітентом, чи по закінченню строку замовлення, у термін протягом двох робочих днів, наступних за днем закінчення чи відкликання замовлення, повернути кошти, передані комітентом комісіонеру для виконання замовлення, у розмірі вартості товару. У п.п.2.1.10 п.2.1 даного договору зазначено, що комісії комісіонер повинен у п'ятиденний термін надати комітенту звіт про виконання замовлення. Комітент, відповідно до п.4.4 договору, сплачує комісіонеру винагороду, розмір якої вказується у кожному замовленні окремо на протязі трьох банківських днів з моменту надання комісіонером звіту.

Також, відповідно до п.5.3 зазначених договорів товар вважається переданим і прийнятим Комітентом з моменту підписання таких документів: за умови відвантаження железнодорожним транспортом - дата позначки станції вантажовідправника, зазначена в залізничній накладній; за умови передачі товару автомобільним або іншим видом транспорту з нефтебази зберігання Комісіонера - дата, зазначена в актах прийому-передачі або накладної.

Згідно наявних в матеріалах справи додатків (в яких вказано асортимент, ціна та кількість товару.), які є невід'ємними частинами договорів комісії, комісіонеру було доручено придбати паливо-мастильні матеріали, а саме: А-76, А-92, А-95 та дизпаливо.

Так, відповідно до договору комісії №1/К від 18.02.2008р. позивачу було доручено придбати ПММ:

- згідно додатка №1 від 18.02.2008р.: А-76 в кількості 10000 л на суму 50000грн. А-92 в кількості 40000 л на суму 200000грн., А-95 в кількості 40000 л на суму 200000грн., дизпаливо 9090,909 л на суму 50000грн. Всього на суму 500000грн.;

- згідно додатка №2 від 01.06.2008р.: А-92 в кількості 10000 л на суму 52000грн., дизпаливо в кількості 10000 л на суму 63000грн. Всього на суму 115000грн.;

- згідно додатка №3 від 01.08.2008р.: А-92 в кількості 20000 л на суму 115400грн., А-95 в кількості 10000 л на суму 60000грн., дизпаливо в кількості 20000 л на суму 138000грн. Всього на суму 313400грн.;

- згідно додатка №4 від 01.09.2008р.: А-76 в кількості 10000 л на суму 51100грн. А-92 в кількості 20000 л на суму 100400грн., А-95 в кількості 10000 л на суму 53100грн., дизпаливо 20000 л на суму 124400грн. Всього на суму 329000грн.;

- згідно додатка №5 від 02.12.2008р.: А-76 (80) в кількості 22763 л на суму 90600грн. А-92 в кількості 40000 л на суму 181200грн., А-95 в кількості 10000 л на суму 47800грн., дизпаливо 40000 л на суму 176000грн. Всього на суму 495600грн.;

- згідно додатка №6 від 02.01.2009р.: А-92 в кількості 20000 л на суму 79000грн., А-95 в кількості 10000 л на суму 40600грн., дизпаливо 20000 л на суму 92600грн. Всього на суму 212200грн.;

- згідно додатка №7 від 01.02.2009р.: А-92 в кількості 20000 л на суму 95000грн., А-95 в кількості 10000 л на суму 48000грн., дизпаливо 20000 л на суму 104000грн. Всього на суму 247000грн.;

Відповідно до договору комісії №08022901 від 29.02.2008р. позивачу було доручено придбати ПММ:

- згідно додатку №1 від 29.02.2008р.: А-76 в кількості 10000 л на суму 50000грн. А-92 в кількості 40000 л на суму 200000грн., А-95 в кількості 40000 л на суму 200000грн., дизпаливо 9090,909 л на суму 50000грн. Всього на суму 500000грн.;

- згідно додатку №2 від 03.05.2008р.: А-92 в кількості 20000 л на суму 104000грн., дизпаливо в кількості 20000 л на суму 110800грн. Всього на суму 214800грн.;

- згідно додатку №3 від 03.07.2008р.: А-92 в кількості 20000 л на суму 109000грн., А-95 в кількості 20000 л на суму 116000грн., дизпаливо в кількості 20000 л на суму 130000грн. Всього на суму 355000грн.;

- згідно додатку №4 від 01.10.2008р.: А-76 в кількості 10000 л на суму 48100грн. А-92 в кількості 20000 л на суму 95800грн., А-95 в кількості 20000 л на суму 97400грн., дизпаливо 20000 л на суму 113600грн. Всього на суму 354900грн.;

- згідно додатку №5 від 01.11.2008р.: А-76 в кількості 10000 л на суму 456000грн. А-92 в кількості 20000 л на суму 95400грн., А-95 в кількості 20000 л на суму 99000грн., дизпаливо 20000 л на суму 107800грн. Всього на суму 347800грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що підприємством вживалися незначні заходи для виконання умов договорів комісії, не одне замовлення не було виконано у повному обсязі. Згідно з наданих первинних документів, підприємство отримувало готівкові та безготівкові кошти та у значній частині витрачало не для виконання умов договорів - закупівлі нафтопродуктів згідно отриманих заказів, а для власних потреб - проводило розрахунки із своїми постачальниками, використовуючи кошти, отримані для виконання замовлень згідно договорів комісії, як обігові кошти.

Як свідчить бухгалтерська довідка (а.с.64 т.3), яка складена на вимогу суду головним бухгалтером ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» ОСОБА_4, позивачем за період з 01.02.2008р. по 31.03.2009р. отримано:

- від комітента (ОСОБА_2.) суму у розмірі 1385294,74грн., з яких на розрахунковий рахунок - 1269299,00грн. та в касу підприємства - 115995,74грн. При цьому в указаний період комітенту повернуто 1126104,82грн., виконано замовлення лише на 20240,07грн., залишок грошових коштів комітента у комісіонера складає 238931,29грн.;

- від комітента (ОСОБА_1.) суму у розмірі 1097045,49грн., які надійшли шляхом внесення в касу підприємства. При цьому в указаний період комітенту повернуто 840058,69грн., виконано замовлення лише на 18039,13грн., залишок грошових коштів комітента у комісіонера складає 238931,29грн.

Також слід відмітити, що комісійна винагорода ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» згідно даної довідки складає від ОСОБА_1 у сумі 16,37грн., а від ОСОБА_2 у сумі 18,56грн.

Окрім того, перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є директором та засновником ТОВ «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта».

Зазначені вище обставини справи дають підстави вважати, що укладені позивачем договори комісії з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без наміру здійснення відповідної господарської операції, оскільки не відповідають дійсному економічному змісту (тобто цілям ділового характеру), а тому останні були складені сторонами з метою вчинення іншої операції - надання поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи наступні обставини, а саме: обсяг виконання (лише в певній частині); асортимент товару, який не відповідає потребам фізичним особам (комітентам) для власного споживання; умови передання продукції притаманні звичаям ділового обороту підприємницької діяльності (зокрема, утримання ПММ на нафтобазі та перевезення вантажним автотранспортом (залізничним), що не є властивими для придбання ПММ у власних потреб фізичній особі); низьку вартість послуг (тобто комісійної винагороди), яка вочевидь є нижчою від витрат на їх надання; операції не відрізняються від звичайного для позивача перебігу господарської діяльності (відсутності специфіки руху активів у порівнянні з його власними торгівельними операціями) тому із сукупності встановлених у справі обставин виплаває, що не було операції з комісійної торгівлі саме для фізичних осіб (комітентів).

Наведене дозволило уникнути для позивача небажаних податкових наслідків, оскільки згідно п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Як визначено у п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За змістом п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: зокрема, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Згідно ст.42 ГУ України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Окрім того, ТОВ «ПЕК Запоріжнафта» отримала від ПП «Ірта» поліграфічну продукцію (інформаційний лист) відповідно до видаткової накладної №103114 від 31.10.2008р. на суму 66666,67грн. (ПДВ 13333,33грн.), загальна сума поставки склала 80000грн., та від ТОВ «Престо-Мар» поліграфічну продукцію, згідно видаткової накладної №30/09-1 від 30.09.2008р. на суму 113333,33 грн. (ПДВ 22666,67грн.), загальна сума поставки склала 136000грн. Одночасно з видатковими накладними підприємству надавалися податкові накладні. ТОВ «ПЕК Запоріжнафта», угоди з вищезазначеними підприємствами не укладало поставка відбувалася на підставі рахунків, отриманих від ТОВ «Престо-Мар» №СФ-30/09-1 від 30.09.2008р. та ПП «Ірта» №СФ-103114 від 31.10.2008р.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У ст.1 цього Закону зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведених норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи документів, які засвідчують придбання рекламної продукції, апеляційної суд дійшов цілком правильного висновку, що позивач не отримував від ПП «Ірта» та ТОВ «Престо-Мар» інформаційного листа та не розповсюджував його серед населення.

За таких обставин, податковий орган в ході розгляду справи довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені позову.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекції у Василівському районі Запорізької області її процесуальним правонаступником Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізький області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія Запоріжнафта» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов