Ухвала суду № 41997464, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/13700/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Дзюби М.О.

відповідача - Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 804/6869/13-а

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіональнлого головного управління Міндоходів від 14.05.2013 № 0000162730 та № 0000172736.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав правомірності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевірівши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 по 31.12.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Сталі» та за період з 01.01 по 31.12.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс», складено акт № 303/27.3/14309787 від 24.04.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 588 361 грн., у т.ч. по періодах: ІІІ квартал 2011 року в сумі 229 407 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 177 142 грн., ІІІ квартал 2012 року - 1 181 812 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 672 298 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2011 року - 154 037 грн., жовтень 2011 року - 12 200 грн., січень 2012 року - 506 061 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000162730 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 008 447 грн., у т.ч.: 672 298 грн. основного платежу та 336 149 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000172736 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 179 267 грн., в т.ч.: 1 588 361 грн. основного платежу та 590 906 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства відповідачем зроблено на підставі того, що позивачем включено витрати на придбання послуг, товарів від контрагентів - ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах, а суми податку на додану вартість, сплачені у вартості послуг, придбаних у цих контрагентів віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, по господарським операціям, за якими не підтверджується реальність їх здійснення, оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальників позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності, що робить неможливим підтвердити взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що договори (правочини) між позивачем та його контрагентами ТОВ «Світ Сталі» та ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків, їх було укладено з метою отримання вигоди у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, що свідчить про фіктивність та нікчемність цих правочинів.

Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2011 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Світ Сталі» (постачальник) було укладено договір № 1474/13 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Постачальник зобов'язувався поставити вироби металеві різні інші (кулі мелючи) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

19.09.2011 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Світ Сталі» (постачальник) було укладено договір № 774/13 про закупівлю товарів за державні кошти, згідно умов якого постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Постачальник зобов'язувався поставити продукцію чорної металургії первинну (феромарганець вуглецевий) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов зазначених договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

16.05.2011 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (виконавець) та ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» (замовник) було укладено договір № 769/13 відповідального зберігання вапняних відходів цукрового виробництва, за умовами якого виконавець зобов'язується на умовах, визначених даним договором приймати та зберігати вапно (вапняні відходи цукрового виробництва), що передаються від замовника, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати послуги, що йому надаються. Кількість вапняних відходів цукрового виробництва, що передаються на зберігання, визначаються на підставі актів здачі-приймання товару.

В рамках виконання договору № 769/13 ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» передавало на зберігання ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відходи цукрового виробництва, що підтверджується залізничними накладними та актами приймання-передачі вапняних відходів, дослідждених судами попередніх інстанцій та наявних в матеріалах справи. Вапняні відходи цукрового виробництва, що надійшли на зберігання до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в рамках договору № 769/13 пройшли вхідний контроль у відповідності до Інструкції про відбір і підготовку проб вапна або вапняних відходів для хімічного аналізу, затвердженої 02.10.2001 та положення про Центральну науково-дослідну лабораторію ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», затвердженого 28.05.2009. У подальшому вапняні відходи цукрового виробництва, які були передані ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на зберігання були поставлені позивачу в рамках укладеного між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» договору від 16.01.2012 № 7/13.

16.01.2012 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс» було укладено договір № 7/13 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Постачальник зобов'язувався поставити вапно (вапняні відходи цукрового виробництва з вмістом активної речовини СаO+МgO 40%) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання вказаного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матералів справи, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, прибутковими ордерами, залізничними накладними, платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів та послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Світ Сталі» і ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з такими контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний