Ухвала суду № 41997459, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/12919/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Багна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-0870/1778/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО»

до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області від 07.10.2010 № 0000132302/0 та № 0000142302/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевірівши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 31.05.2010, складено акт № 587/23/31433316 від 28.09.2010, в якому зафіксовані порушення: ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гефест-Втормет» при придбанні товарів (послуг), яке виступає транзитером із залученням вигодоформуючих підприємств, не знаходиться за місцем реєстрації.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.10.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 110 217 грн.

- № 0000142302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 1 088 444 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (покупець) та ПП «Гефест-Втормет» (постачальник) укладено договір № 3-16/03 від 12.01.2010, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти у власність лом, відходи алюмінію, сплави та інші матеріали.

Факт виконання господарського зобовязання за вказаним договором судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, актами про проходження брухту кольорових і чорних металів, посвідченням про вибухобезпечність брухту та відходів чорних (кольорових) металів сплавів, посвідченням про радіаційну безпеку металобрухту, платіжними дорученнями, рахунками).

Отримана від ПП «Гефест-Втормет» продукція була належним чином оприбуткована та використана позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема, із використанням сплаву була виготовлена продукція, яка реалізована в подальшому підприємствам.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, грунтуються на тому, що ПДВ по взаємовідносинам між позивачем та ПП «Гефест-Втормет» не може враховуватись у складі податкового кредиту позивача, у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності декларування позивачем податкового кредиту в порядку та у розмірі, передбачених чинним законодавством, на підтвердження чого ним були надані усі необхідні первинні документи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентом вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.02.2012 слідує, що Приморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області є правонаступником Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області її правонаступником - Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області її правонаступником - Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний