Ухвала суду № 41997451, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/21561/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича фірма «Гетьман»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 804/3531/13-а

за позовом Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича фірма «Гетьман»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельно-виробнича фірма «Гетьман» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 22.02.2013 № 0000021630 та № 0000031630.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014, у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТВФ «Гетьман» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Універсал Н» за період з 01.12.2009 по 30.06.2010, складено акт № 282/22-5/33517392 від 29.01.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2010 року на загальну суму 24 509 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 637 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2009 року на суму 4 125 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 26 512 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 22.02.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000021630 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 512 грн., в т.ч.: 21 209 грн. основного платежу та 5 303 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000031630 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 33 140 грн., в т.ч.: 26 512 грн. основного платежу та 6 628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В основу висновків акту перевірки відповідачем покладено постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 (13.08.2011 набрала законної сили), якою встановлено, що ПП «Універсал Н» було створено організованою групою осіб без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Крім того, ПП «Універсал Н» додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток до податкового органу не надавався, таким чином у підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність у вказаного підприємства технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного суду України та встановлених постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 обставин.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій, мотивуючи свої рішення постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.08.2011 по кримінальній справі № 1-301/11, якою звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» ОСОБА_2 не врахували, що вказана постанова не може бути підставою для звільнення від доказування згідно положень ч. 4 ст. 72 КАС України.

Таким чином, з наявної в матеріалах справи постанови про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 (директора та засновника ТОВ «Славутич-Сигма Н», ПП «Славутич-Сигма М», ПП «Спецпромтехніка») не можна вважати встановленими обставинами щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та неправомірного формування валових витрат за результатами правовідносин з ПП «Універсал Н» в спірному періоді.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та ПП «Універсал Н» були нікчемними.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «Універсал Н», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, з дослідженням умов самого договору та первинних документів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (робіт, послуг) такому контрагенту, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами не досліджено питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича фірма «Гетьман» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний