Ухвала суду № 41997446, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/46611/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року

у справі №2а-4815/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-виробництво» (надалі - ТОВ «Пантек-виробництво»)

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - Миронівська МДПІ Київської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень: Миронівської МДПІ Київської області від 02.08.2012р. №0002432301; від 11.10.2012р. №0005221700; від 02.08.2012р. №0002442301; від 17.05.2012р. №0001212308.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0002432301 від 02.08.2012р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 575131,00грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 118321,00грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення №0005221700 від 11.10.2012р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2589,76грн. основного платежу. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення №00024442301 від 02.08.2012р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1077466,95грн. основного платежу та 516,76грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу). Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001212308 від 17.05.2012 р. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пантек-виробництво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт №25/22-011/32167106 від 28.04.2012 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено порушення позивачем:

- п.п.4.1.2 п. 4.1 ст.4, п.5.1, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст133, п.п.135.5.4 та п.п.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 та п.138.4 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1184080,00грн., в т.ч. за 3 квартал 2010р. в сумі 9047,00грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 40889,00грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 8863,00грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 221025,00грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 904256,00грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 1554353,00грн.;

- п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 п.44.6 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.189.11 ст.189, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 577758,57грн., в т.ч. за серпень 2010р. в сумі 241,55грн., за вересень 2010р. в сумі 298,08грн., за жовтень 2010р. в сумі 303,84грн., за січень 2011р. в сумі 1 433,33грн., за лютий 2011р. в сумі 998,47грн., за березень 2011р. в сумі 43210,80грн., за квітень 2011р. в сумі 15124,77грн., за травень 2011р. в сумі 9590,80грн., за червень 2011р. в сумі 31491,60грн., за липень 2011р. в сумі 10575,11грн., за листопад 2011р. в сумі 461862,22грн., за грудень 2011р. в сумі 2628,00грн.;

- п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. №40/10320;

- п.1.6 ст.1; п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4; п.п.4.2.15 п.4.2. ст.4., п.п.9.10.1 п.9.10 п.п.9.10.2 п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.164.2.17 п.164.2, ст.171 Розділу ІV ПК України, в результаті чого підприємством допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 99799,12грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0002442301 від 02.08.2012р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1184080,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12485 грн.;

- №0002432301 від 02.08.2012р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 577758,57грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 118 978,21грн.;

- №0005221700 від 11.10.2012р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 99799,12грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 21272,78грн.;

- №0001212308 про зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції за порушення касової дисципліни у розмірі 17001,61грн.

Щодо правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Пантек-виробництво» (далі - Поклажодавець) та ВАТ «Кожухівське» (далі - Зберігач) укладено Договір зберігання від 31.12.2008 р. №б/н.

Згідно п.1 вказаного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання за плату наступне майно (курка «Пікантна», Півень, Підрощена курочка, підрощені курчата несорто, птиця доросла, птиця молодняк кури, яйце «Гулівер», яйце відбірне, яйце дрібне, яйце насічка, яйце С1, яйце С2). Поклажодавець передає майно Зберігачу згідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Вартість майна, переданого на зберігання узгоджена сторонами у розмірі 2527326,24 грн. Строк зберігання складає: до пред'явлення вимоги про повернення майна.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій була належним чином обґрунтована економічна мета вказаної господарської операції.

В касаційній скарзі контролюючий орган зазначає що позивачем не були надані належні первинні документи відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, в касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем був неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс ЛТД», ПП «ВКФ «Ніколь Плюс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект», оскільки угоди, укладені з зазначеними контрагентами позивачем є недійсними.

Оскільки, відповідно до акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №1973/2308/36692123 від 06.09.2011 року ТОВ «Мінераліс ЛТД», встановлено, що за період листопад 2010 року - липень 2011 року ТОВ «Мінераліс ЛТД» безпідставно формувало податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами, по яких правочини мають ознаки нікчемності.

Крім того, згідно акту перевірки Броварської ОДПІ №931/232/35612424 від 29.07.2011 року, ПП «ВКФ «Ніколь Плюс» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у серпні-грудні 2010р., січні-лютому 2011р.

Щодо ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект», податковий орган зазначає, що в акті перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську №144/23/34721183 від 09.02.2012 року визначено, що фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, про що складено акт від 30.09.2011р. №752. Складено акт про неможливість проведення перевірки від 28.09.2011р. №1985. Матеріали направлено до ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську службовою запискою від 10.11.2011р. №3479 для проведення розшукових заходів по встановленню місцезнаходження посадових осіб. Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.06.2007р. №100046189 анульовано 29.03.2011р.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних, оформлених належним чином.

Товар придбаний позивачем у зазначених контрагентів був оплачений, що не заперечується податковим органом, та в подальшому використовувався ТОВ «Пантек-виробництво» в своїй господарській діяльності.

Контрагенти позивача, а саме, ТОВ «Мінераліс ЛТД», ПП «ВКФ «Ніколь Плюс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект», на момент укладення правочинів працювали згідно з чинним законодавством та були зареєстровані, як платники ПДВ, а отже, мали відповідне свідоцтво.

Щодо тверджень податкового органу в касаційній скарзі про відшкодування позивачем витрат на відрядження, які здійснені без наказу керівника підприємства та документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю позивача.

Згідно п. 1 Розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за №218/2658 (далі - Інструкція), відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно п. 16.1. Розділу ІІІ тієї ж Інструкції у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд) фактичний час перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження та відмітками про перетинання державного кордону України в паспортному документі (закордонному паспорті або документі, що його замінює), що проставляються уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України, яка здійснює прикордонний контроль, за особистим зверненням відрядженої особи щодо проставлення такої відмітки. У разі відсутності наказу та відповідних відміток добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що службове відрядження відбулось згідно наказу по підприємству №109 від 01.07.2011 року. Крім того, в матеріалах справи наявні також документи, які доводять прямий зв'язок з господарською діяльністю підприємства, а саме, інформаційні листи про проведення відповідних заходів у м.Сагаросі (Іспанія) та м.Мюнхені (Германія), відповідні запрошення. Тематика проведених заходів повністю відповідає спеціалізації позивача.

Отже, зв'язок цих відряджень з господарською діяльністю позивача суд вважає доведеним. Факт перетину кордону також засвідчується відповідними відмітками в паспортах, а також копіями електронних квитків та відривних талонів.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.П. Зайцев