Ухвала суду № 41997427, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/9991/18549/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-5943/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірка ТОВ «Маркетинг Сервіс» з питань правових відносин з ТОВ «БІА Укрбудкапітал»за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2010 року №4595/23-12/34431421.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом прийнято податкове повідомлення рішення від 10.01.2011 року №0000062312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на суму 289844,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «БІА Укрбудкапітал»протягом 2008 року укладено ряд договорів підряду щодо виконання розробки маркетингових концепцій та послуг дизайну, за якими позивач отримав маркетингових послуг на загальну суму 1391247,60 грн. Підтвердженням чого є акти виконаних робіт, податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

На підставі виданих ТОВ «БІА Укрбудкапітал» податкових накладних позивачем визначено суми податкового кредиту за січень-травень 2008 року.

Відповідно до пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій зареєстровано як платника податку на додану вартість та мав право складати відповідні податкові накладні.

Договір між позивачем та його контрагентом в установленому Законом порядку недійсними не визнані, фіктивність здійснених позивачем з зазначеними вище особами правочинів належним чином не встановлена.

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, про необхідність задоволення позивних вимог. .

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-5943/11/2670 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-5943/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко