Ухвала суду № 41996700, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18132/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної академії прокуратури України, Генеральної прокуратури України про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії прокуратури України, Генеральної прокуратури України, в якому просив: скасувати наказ виконувача обов'язків ректора Національної академії прокуратури України № 1001-к від 24 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади директора Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України; поновити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді директора Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України; - стягнути з Національної академії прокуратури України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-6, Ідентифікаційний код 26297233) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на роботі; - зобов'язати Національну академію прокуратури України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-6, Ідентифікаційний код 26297233) та Генеральну прокуратуру України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) проінформувати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) заборони, передбаченої ч. З ст. 1 Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Як встановлено судом зі змісту позову та доданих документів, наказом від 14.02.2013р. №180-к позивача призначено Директором Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України.

Наказом від 24.10.2014р. №1001-к позивача звільнено у зв'язку з припиненням трудового договору з підстав передбачених Законом України "Про очищення влади" відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач звернувся із позовом про скасування вказаного вище наказу, поновлення його на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини носять приватно - правовий характер, що унеможливлює розгляд даного спору у адміністративному суді.

Апеляційний суд вважає вказаний висновок передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про прокуратуру» під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

З матеріалів вбачається, що позивач оскаржує наказ про звільнення його з посади директора Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України, просить його поновити та виплатити кошти за вимушений прогул.

Суд першої інстанції, роблячи висновок про відсутність у даному випадку відносин публічної служби не звернув увагу на ту обставину, що позивач, відповідно до його трудової книжки, та відповідних наказів, копії яких додано до позову, 27.01.2011 прийняв присягу працівника прокуратури, 13.02.2013 його було звільнено з посади старшого помічника Генерального прокурора України в порядку переведення до Національної академії прокуратури України, і 14.02.2013 відповідно до наказу №180-к позивача призначено Директором Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України, і в подальшому звільнено оскаржуваним наказом в.о. ректора Національної академії прокуратури України ОСОБА_4 від 24.10.2014 № 1001-к.

Крім того, згідно п. 3.2 Положення про інститут підвищення кваліфікації кадрів НАП України, зокрема директор ІППК призначається на посаду та звільняється з посади ректором Академії за погодженням з Генеральною прокуратурою України.

За змістом п. 5.2.1 Статуту Національної академії прокуратури України Генеральний прокурор України для безпосереднього управління діяльністю Академії делегує повноваження ректору згідно з законодавством.

Отже, ректор академії наділений владними управлінськими функціями.

За таких обставин, апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції що спірні правовідносини не пов'язані із проходженням позивачем публічної служби і наявності у зв'язку із цим підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, на думку колегії, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року суперечить вимогам процесуального права і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної академії прокуратури України, Генеральної прокуратури України про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року - скасувати.

Направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.