Ухвала суду № 41996685, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16002/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пазл-Строй" про накладення арешту на кошти та інші цінності , що знаходяться в установі банку, на суму податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пазл-Строй" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, на суму податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем 02.10.2014 було сформовано податкову вимогу № 8994-25, згідно з якою за ТОВ "Пазл-Строй" станом на 01.10.2014 обліковується податковий борг у розмірі 163 040,18 грн. з ПДВ (основне зобов'язання) та направлено на адресу відповідача 03.10.2014, проте вказана кореспонденція повернулася до ДПІ 04.11.2014 за закінченням терміну зберігання. В силу вимог п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України зазначена податкова вимога вважається врученою платнику.

02.10.2014 в.о. заступника начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Згідно із довідкою ДПІ від 07.10.2014, станом на 03.10.2014 за відповідачем рахувався податковий борг по: 1) ПДВ у розмірі 572 507,18 грн. та 2) єдиному внеску у сумі 56 393,25 грн.

Так, податковий борг з ПДВ, як зазначає ДПІ, виник у зв'язку із самостійним декларуванням відповідачем сум ПДВ до сплати у податкових деклараціях: від 20.05.2014 р. - 15 625 грн., від 26.06.2014 р. - 162 994 грн., від 18.07.2014 р. - 107 189 грн., від 22.08.2014 р. - 302 278 грн., при цьому зазначені суми податкового боргу, як зазначає заявник, не сплачені станом на час звернення до суду.

Станом на 30.05.2014 за позивачем обліковувалась переплата у сумі 15 578,82 грн.

Стосовно заборгованості по єдиному внеску, то згідно з поданою відповідачем звітністю за 3 - 7 місяці 2014 року задекларовано зобов'язання щодо сплати внеску по 11 388,65 грн. щомісяця., загалом - 56 393,25 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача та отримано останнім вимогу про сплату боргу № Ю-2080-25 від 05.05.2014 на суму 11338 грн., тобто на суму заборгованості по єдиному внеску за один місяць.

03.10.2014 ДПІ сформовано запит до відповідача за № 49262/10/26-55-25-01 щодо забезпечення доступу та надання документів.

Також судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2014 р. права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження за відповідачем не зареєстровано. Станом на 02.10.2014 р. відсутні і відомості про зареєстровані транспортні засоби. Згідно із наказом від 15.08.2014 р. № 2446 відповідачу призначено податкового керуючого Пророченко М.С.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем суму податкового боргу не сплачено, при цьому балансова вартість майна ТОВ «Пазл-Строй» менша суми податкового боргу, звернувся до суду із даним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні вимог позивача, при цьому виходив з такого.

Водночас, відповідно до пп. 20.1.33 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням п. 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пп. 14.1.1-1. Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В той же час, згідно з п. 1.3. Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Суд обґрунтовано звернув увагу, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон), а в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 4 ст. 8 Закону).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 зазначеного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено порядок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, зокрема заходи впливу та стягнення, якщо внесок своєчасно не сплачено.

Так, за змістом ч. 4. ст. 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно з пп. 19-1.1.22 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, яке, відповідно до наведеного у сукупності, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З аналізу наведених положень, колегія суддів погоджується з висновком суду, що процедури погашення податкового боргу, до яких належить, в тому числі, вжиття забезпечувальних заходів, не поширюються на процедури погашення та забезпечення погашення недоїмки з єдиного внеску, процедура стягнення якої, а також вжиття відповідних заходів впливу, визначена положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема ст.. 25 цього Закону).

Згідно з пп. 94.6.2. Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків щодо сплати податкового боргу, визначених законом та застосовується виключно на підставі рішення суду.

Зі змісту п. 20.1.33 ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що застосування зазначеного заходу можливе за сукупності умов: 1) наявності у відповідача податкового боргу; 2) відсутності у позивача майна або якщо балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу (що має бути доведено податковим органом), чи доведення того, що наявне майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, Вищий адміністративний суд України у роз'ясненні від 29.04.2013 № 642/12/13-13 звернув увагу, що суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним. У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 Податкового кодексу України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу. При цьому, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що податкова вимога від 02.10.2014 на суму 163 040,18 грн. надіслана відповідачу 03.10.2014 р. отже станом на день розгляду справи право на стягнення коштів у ДПІ не виникло, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про передчасність заявлення вимоги про арешт коштів платника.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується і позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, існування станом на час звернення до суду та розгляду справи суми податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн., в межах якої ДПІ просить накласти арешт на кошти, при цьому суд небезпідставно звернув увагу, що у податковій вимозі від 02.10.2014 визначено суму 163 040,18 грн.. Позивачем не надано також доказів відсутності додаткових джерел погашення податкового боргу у вигляді дебіторської заборгованості, не надано вимог про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску за весь період нарахування, крім вищезгаданої, а також не надано документальних підтверджень наявності недоїмки у розмірі 56 393,25 грн. станом на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до відповідача такого виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків щодо сплати податкового боргу, як накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Отже рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, його прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пазл-Строй" про накладення арешту на кошти та інші цінності , що знаходяться в установі банку, на суму податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн. - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.