Постанова № 41996414, 08.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/16865/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі:

представника позивача Коваль І.О.,

представника відповідача Мадалиць В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромсервіс» (далі - ТОВ НВО «Укрпромсервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в АНД районі, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ в АНД районі від 01.10.2014 р. № 0004442203 та від 15.10.12014 р. № 0004612203.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, на думку відповідача, платником податків завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 64474, 00 грн., у т.ч. за січень 2014 р. у розмірі 64474, 00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004442203 та № 0004612203. З висновками акту перевірки позивач не погоджується та вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Представник позивача зазначила, що в обґрунтування висновків акту перевірки позивача податковий орган посилається на акти перевірок контрагентів позивача з висновками про безтоварність господарських операцій з контрагентами. Представник позивача наголошувала, що до перевірки підприємством надано до контролюючого органу належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання господарських договорів з постачальниками, тому висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 13.11.2014 р. до суду подані заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що за результатами перевірки ТОВ НВО «Укрпромсервіс» контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування з постачальниками ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013», нереальність господарських операцій, встановлено порушення положень ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 64474, 00 грн. Контролюючим органом зроблено висновок про відсутність фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування у зв'язку з ненаданням до перевірки належним чином складених первинних документів, а саме, договорів експедиційних послуг для підтвердження факту транспортування придбаної продукції у ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Поряд з цим, висновки акту перевірки ТОВ НВО «Укрпромсервіс» викладені з урахуванням актів ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 р. № 195/22-02 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та від 28.03.2014 р. № 85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 р.», яким не підтверджено реальність проведення операцій по ланцюгу постачання. У зв'язку з вищевказаним, представник відповідача зазначала про необґрунтованість позивних вимог та в судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ НВО «Укрпромсервіс» (код ЄДРПОУ 33115728) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.07.2004 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ АНД районі м. Дніпропетровська.

ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська з 02.09.2014 р. по 08.09.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВО «Укрпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515), ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 38654416), ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» (код ЄДРПОУ 38654383) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.09.2014 р., за висновками якого відповідачем встановлено наступні порушення ТОВ НВО «Укрпромсервіс»:

- відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з підприємствами ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515), ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 38654416), ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» (код ЄДРПОУ 38654383), які мали правові відносини з платником податків;

- ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» на суму 64474, 00 грн., у т.ч. січень 2014 р. сума ПДВ у розмірі 64474, 00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 64474, 00грн., у т.ч. в січні 2014 р. у розмірі 64474, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки від 15.09.2014 р. № 2433/04-61-22-3/33115728, подав до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська заперечення (від 19.09.2014 р. № 0919/001), за результатами розгляду яких, відповідачем 26.09.2014 р. надано відповідь № 21416/10/04-61-22-3 про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки від 15.09.2014 р. № 2433/04-61-22-3/33115728 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 р. № 0004442203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у сумі 86592, 50 грн., в тому числі, за основним платежем -64474, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16118, 50 грн.

Поряд з цим, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська листом від 15.10.2014 р. № 22761/10/04-61-22-3 повідомлено позивача про те, що при складанні податкового повідомлення-рішення від 01.10.2014 р. № 0004442203 підприємству було помилково застосовано штрафну санкцію 25 % замість 50 %, у зв'язку з чим відповідачем складено податкове повідомлення-рішення форми «Р» (штрафна санкція) від 15.10.2014 р. № 0004612203 на загальну суму штрафної санкції 16118, 50 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0004442203 та № 0004612203 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ НВО «Укрпромсервіс» є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля металами та металевими рудами, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, виробництво клеїв та інших гумових виробів.

У період, що перевірявся, позивачем використовувались офісні та складські приміщення відповідно до договорів оренди від 01.01.2014 р. № 2-У2, та від 01.01.2014 р. № 1-У2 (з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2).

01.11.2013 р. між ТОВ НВО «Укрпромсервіс» (покупець) з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (продавець) укладений договір № 0111-2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність ізоляційні матеріали, обладнання, тару, клеї, гуму в асортименті, а покупець прийняти у власність і оплатити продукцію згідно рахунків, які є невідомою частиною цього договору. Відповідно до п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.01.2014 р. до договору) визначено, що умови поставки - DDP, м. Дніпропетровськ».

На виконання договору № 0111-2 від 01.11.2013 р., ТОВ «ТРАНСЛЕМ» у січні 2014 р. здійснено поставку товарів згідно рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних на загальну суму 172706, 40 грн., в т.ч. ПДВ 28784,40 грн.

ТОВ «ТРАНСЛЕМ» направлено до ТОВ НВО «Укрпромсервіс» повідомлення про відступлення права вимоги від 05.03.2014 р. (копія якого додана до матеріалів справи), згідно якого ТОВ «ТРАНСЛЕМ» відступило ТОВ «Діпро-Бест-Груп» право вимоги за договором № 0111-2 від 01.11.2013 р. на суму 172706, 40 грн. на підставі договору про купівлю-продаж дебіторської заборгованості № 14/0503-1 від 05.03.2014 р., укладеного між первісним кредитором та новим кредитором.

Виконання договору № 0111-2 з новим кредитором з боку позивача підтверджується копіями платіжних доручень, які додані до матеріалів справи.

01.11.2013 р. між ТОВ НВО «Укрпромсервіс» (покупець) та ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» (продавець) укладено договір № 1111-1, предметом якого є постачання покупцю редукторів, промислового обладнання, запчастин до нього, ізоляційних матеріалів в асортименті. За умовами п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.01.2014 р. до договору) умови поставки - DDP, м. Дніпропетровськ».

Постачання товарів постачальником до позивача здійснювалось у січні 2014 р. на підставі рахунків, видаткових та податкових накладних всього на суму 172275, 00 грн., в т.ч. ПДВ 28712, 50 грн.

До матеріалів справи долучено повідомлення про відступлення права вимоги від 03.03.2014 р., згідно якого ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» відступило ТОВ «Алькор-2012» право вимоги за договором № 1111-1 від 01.11.2013 р. на суму 194644, 28 грн., в т.ч. ПДВ 38928,86грн. Виконання договору №1111-1 з новим кредитором з боку позивача підтверджується копіями платіжних доручень, які додані до матеріалів справи.

01.11.2013 р. між ТОВ НВО «Укрпромсервіс» (покупець) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» (продавець) укладено договір № 0111-1, предметом якого є постачання позивачу у власність ізоляційних матеріалів, обладнання, тари, клеїв, гуми в асортименті. Судом встановлено, що між сторонами 03.01.2014 р. укладено додаткову угоду № 1 до договору № 0111-2, якою внесено зміни до п. 3.2 договору та викладено в такій редакції: «умови поставки - DDP, м. Дніпропетровськ». Постачання продукції ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» здійснювалось у січні 2014 р. на підставі рахунків, видаткових та податкових накладних всього на суму 41862, 00 грн., в т.ч. ПДВ 6977, 00 грн.

Фактичність виконання договору № 0111-1 між сторонами підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжного доручення, податкової накладної, видаткової накладної, рахунку-фактури.

Придбаний у вказаних вище постачальників товар, позивач поставив до наступних покупців: ТОВ «ККНК «Технобуд», ПАТ «Завод засобів механізації аеропортів», Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус», ТОВ «Пресполімер», ПАТ «Конвейер», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копії договорів та первинних документів (рахунків-фактур, специфікацій, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договорів з постачальниками та покупцями товару, а також рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами та додатковими угодами до них, специфікаціями, рахунками-фактур, видатковими накладними, податковими накладними, договорами на відступлення права вимоги, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, журналом видачі довіреностей, товарно-оборотною відомістю за січень 2014 р. Позивачем також надані до суду копії товарно-транспортних накладних до договорів від 01.11.2013 р. № 111-1, № 1111-1 та № 1111-2, складені контрагентами позивача, які підтверджують перевезення придбаної позивачем продукції.

Позивачем також надано до суду штатний розклад, затверджений директором 01.01.2014 р., з якого вбачається, що у січні 2014 р. на підприємстві працювало 17 осіб.

З проведеного судом аналізу первинних документів, суд доходить висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ НВО «Укрпромсервіс» для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, яка укладені між ТОВ НВО «Укрпросервіс» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» оформлені належним чином: договори поставки підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірні правочини не визнано судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів. Правочини з поставки товару виконано сторонами в повному обсязі. ТОВ НВО «Укрпромсервіс» на виконання умов договорів з вищевказаними постачальниками отримало товарно-матеріальні цінності, постачальники - оплату за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Актом перевірки від 15.09.2014 р. № 2433/04-61-22-3/33115728 не доведено факти та обставини, наявність яких необхідна для висновку про нереальність правочину, не доведено, що операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» до ТОВ НВО «Укрпромсервіс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу та здійснені для операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 р. № 195/22-02 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ», від 28.03.2014 р. № 85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», від 28.03.2014 р. № 93/05-61-22-01/38654383 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 р., які не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого.

Висновки відповідача не підтверджуються належними доказами стосовно відсутності об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ 2013» до ТОВ НВО «Укрпромсервіс».

Суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, договорів експедиційних послуг для підтвердження факту транспортування придбаної продукції в порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», суд зазначає, що за умовами договорів та додаткових угод з контрагентами позивача, поставка товару здійснювалась власним транспортом продавця на адресу покупця (ТОВ НВО «Укрпромсервіс»). Не дослідження відповідачем питання щодо фактичних умов поставки товарів потягло за собою помилковість висновків контролюючого органу щодо не підтвердження фактичної передачі та транспортування придбаного товару від продавця-постачальника до покупця. Поряд з цим, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, складені контрагентами позивача.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом встановлено, що в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвище водія, відомості про вантаж, загальну суму відпущеного товару із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей до позивача.

Поряд з цим, суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та подальший їх продаж, неналежне оформлення такого документу як дорожній лист вантажного автомобіля або товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. Сама по собі відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару або неналежне оформлення вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угода укладалась підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 64474, 00 грн. з податку на додану вартість у січні 2014 р., яку не визнала податкова інспекція.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З проведеного судом аналізу первинних документів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 64474, 00 грн. з податку на додану вартість у січні 2014 р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» ДПІ в АНД м. Дніпропетровська від 01.10.2014 р. № 0004442203 та від 15.10.12014 р. № 0004612203 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 316 від 14.10.2014 р. у розмірі 182, 70 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.10.2014 р. № 0004442203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.10.2014 р. № 0004612203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромсервіс» судовий збір у розмірі 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.12.2014 р.

Суддя О.М. Неклеса