Ухвала суду № 41996223, 17.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р.Справа № 820/17352/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника відповідача Беркути Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/17352/14

за позовом Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Дергачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з усіх відкритих банківських рахунків відповідача грошові кошти у розмірі 1025984,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року адміністративний позов Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - задоволено частково.

Стягнуто з усіх відкритих у банках рахунків Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (код ЄДРПОУ 00375250) грошові кошти у розмірі 1011072 грн. (один мільйон одинадцять тисяч сімдесят дві) грн. в рахунок погашення його податкового боргу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що позивач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині відмови задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно позову та даних облікових карток платника податків, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з акцизного податку на загальну суму 14912,00 грн.

Зазначена заборгованість утворилася внаслідок несплати самостійно нарахованих відповідачем, згідно декларації № 9009095709 від 19.10.2011р., сум з акцизного податку у розмірі 14742,00 грн., а також нарахованого штрафу згідно податкового повідомлення-рішення № 0000010154 від 24.01.2013р., складеного на підставі акту камеральної перевірки № 2/15-031/0375250, у сумі 170,00 грн.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в повному обсязі була сплачена заборгованість з акцизного податку за вересень 2011 року та штрафних санкцій у загальному розмірі 14912,00 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями п.п.20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Слід зазначити, що в силу п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання, отже вважається узгодженим.

При цьому, згідно з п/п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до частини 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таке ж положення міститься в пункті 203.2 статті 203 Податкового кодексу, згідно якого платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На підтвердження сплати заборгованості з акцизного податку за вересень 2011 року, відповідачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень, а саме: № 1971 від 21.09.2011 р., яким підтверджується сплата суми акцизного податку за вересень 2011 року у розмірі 14 742,00 грн., та № 2858 від 25.01.2013р., яким підтверджується сплата суми штрафу згідно податкового повідомлення-рішення № 0000010154 від 24.01.2013р. у розмірі 170,00 грн. (а.с. 89, 94).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в повному обсязі була сплачена заборгованість з акцизного податку за вересень 2011 року у розмірі 14 742,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

Доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, про те, що кошти за вищезазначеними платіжними дорученнями було зараховано в рахунок погашення податкового боргу з акцизного податку в сумі 348 213, 66 грн., який рахувався за підприємством на момент сплати зазначених сум, колегія суддів не приймає, враховуючи наступне.

В силу пп. 14.1.152. п. 14.1 ст. 154 Податкового кодексу України, під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно з п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

З облікової картки платника ПД "Івашківський спиртзавод" вбачається, що станом на 01.01.2011 року за підприємством рахувалась недоїмка у розмірі 345 317 грн. та сума грошових коштів у розмірі 14 742,00 грн. за платіжним дорученням № 1971 від 21.09.2011 р. 22.09.2011 року була зарахована податковим органом в рахунок погашення зазначеного податкового боргу. (а.с. 51-52). Станом на 01.01.2013 року за підприємством рахувалась недоїмка у розмірі 366 758,9 грн. та сума грошових коштів у розмірі 170,00 грн. за платіжним дорученням№ 2858 від 25.01.2013р. року 28.01.2013 року була зарахована податковим органом в рахунок погашення зазначеного податкового боргу. (а.с. 50)

Як зазначає відповідач, в обґрунтування своєї правової позиції, сума заборгованості зі сплати акцизного збору в розмірі 345 317,47 грн., в рахунок погашення якої податковим органом спрямовано кошти за платіжними дорученнями № 1971 від 21.09.2011 р. та № 2858 від 25.01.2013р., виникла у грудні 2005 року, що підтверджується розрахунком акцизного збору за грудень 2005 року з відміткою про отримання Дергачівською ОДПІ 20.01.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2006 р. за заявою ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод". Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2006 р. введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника Максічко Дмитра Олександровича. В офіційному віснику "Урядовий кур'єр" № 78-79 від 28 квітня 2006 року було опубліковано оголошення щодо порушення справи про банкрутство боржника - ДП "Івашківський спиртзавод".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2006 р. затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів в кількості 20 заяв на загальну суму грошових вимог 10 322 183,29 грн. та 307 810,31 доларів США. Сума грошових вимог, які були заявлені Дергачівською ОДПІ та увійшли до реєстру вимог кредиторів ДП "Івашківський спиртзавод" складають 3 786 729,30 грн.

У відповідності до листа, наданого господарському суду Харківської області розпорядником майна Максічко Д.О. до незаявлених в місячний термін з моменту публікації оголошення про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" в тому числі входять вимоги Дергачівської ОДПІ на суму 345 316,97 грн.

Згідно листа Золочівського відділення Дергачівської МДПІ від 07 грудня 2006 року № 663 19-013-386 сума конкурсної заборгованості, яка увійшла до реєстру вимог кредиторів ДП "Івашківський спиртзавод" складає 3 787 147 грн. за наступними видами податків: ПДВ, податок на прибуток, комунальний податок, податок з власників наземних транспортних засобів, земельний податок, збір на забруднення навколишнього природного середовища. Тобто податок з акцизного збору не було заявлено.

Таким чином, на думку відповідача, зазначена сума податкової заборгованості, яка виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2006 року є конкурсною та в силу п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеною.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Колегією суддів, з метою повного з'ясування та встановлення фактичних обставин справи, на виконання приписів ч. ч. 4, 5 ст. 11, ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України, було витребувано у позивача пояснення з приводу наявності у ДП "Івашківський спиртзавод" заборгованості з акцизного податку в сумі 348 213, 66 грн., враховуючи наявність банкрутної справи, порушеної відносно ДП "Івашківський спиртзавод" ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2006 року, та реєстру вимог конкурсних кредиторів затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2006 року, з посиланням на відповідні докази та облікову картку платника - відповідача у справі.

Разом з тим, позивачем, на вимогу суду апеляційної інстанції, не надано обґрунтованих пояснень з посиланням на відповідні докази щодо підстав виникнення податкового боргу ДП "Івашківський спиртзавод" з акцизного податку у вищезазначеній сумі який рахувався за підприємством станом на 01.01.2011-01.01.2013 рр. та в рахунок погашення якого податковим органом було зараховано кошти за платіжними дорученнями № 1971 від 21.09.2011 р. та № 2858 від 25.01.2013 р.

Доказів на спростування тверджень відповідача про те, що сума податкового боргу у розмірі 345 317 грн. яка згідно облікової картки платника ПД "Івашківський спиртзавод" рахувалась за підприємством станом на 01.01.2011 року є конкурсною та в силу п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважається погашеною, позивачем також не надано. Натомість, у відповідь на запит суду апеляційної інстанції позивач зазначив, що сума податкового боргу у розмірі 14 912,00 грн., що є предметом розгляду у даній справі, яка утворилась у 2011 році та 2013 році відповідно, не увійшла до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2006 року, що є очевидним та зазначена інформація не витребовувалась судом апеляційної інстанції у податкового органу.

Враховуючи ненадання позивачем доказів на вимогу суду апеляційної інстанції, колегія суддів позбавлена можливості перевірити підстави виникнення та реальне існування станом на 01.01.2011 за ДП "Івашківський спиртзавод" податкового боргу з акцизного податку в сумі 345 317 грн. та в сумі 366 758,9 грн. станом на 01.01.2013 року, та, як наслідок, правомірність зарахування податковим органом в рахунок погашення даного боргу коштів, сплачених відповідачем згідно платіжних доручень № 1971 від 21.09.2011 р. у розмірі 14 742,00 грн. за призначенням платежу: перерахування акцизного збору за вересень 2011 року та № 2858 від 25.01.2013р. у розмірі 170,00 грн. за призначенням платежу: штрафна санкція згідно ППР № 0000010154 від 24.01.2013 р.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем, під час судового розгляду справи, не доведено наявності у ДП "Івашківський спиртзавод" податкового боргу з акцизного податку у загальному розмірі 14912,00 грн., внаслідок правомірного зарахування податковим органом сплачених відповідачем, згідно платіжних доручень № 1971 від 21.09.2011 р. та № 2858 від 25.01.2013 р., коштів в рахунок погашення податкового боргу який рахувався за підприємством на момент сплати зазначених сум.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/17352/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.