Постанова № 41996195, 24.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/1434/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_2, яка призначена у процентному співвідношенні до відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням встановленого при призначенні основного розміру пенсії, який становить 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення та проводити відповідні виплати з 01 січня 2014 року; стягнути з відповідача заборгованість по пенсії за минулий час (різницю між сумою, яка повинна бути нарахована і сумою, яка фактично була нарахована) за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 12320, 49 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями відповідача.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був звільнений з військової служби у відставку згідно наказу Міністра оборони України від 25 листопада 1998 року та знаходиться на пенсійному обліку у відповідача.

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої Київським міським військовим комісаріатом від 16 січня 2013 року № 125099, починаючи із 01 квітня 2012 року та здійснити відповідні виплати.

Згідно розрахунку на доплату пенсії на підставі вказаного судового рішення, сума виплати за період із 01 квітня 2012 року і по жовтень 2013 року, за розрахунками відповідача, склала 13 481 грн. 67 коп.

Судом першої інстанції також встановлено, що вказаний перерахунок пенсії позивача відповідач проводив, виходячи із 80% відповідних сум грошового забезпечення, мотивуючи свої дії набранням чинності з 01 жовтня 2011 року статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», якою встановлений максимальний розмір пенсії, який не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, згідно розрахунку пенсії за вислугу років станом на листопад 2012 року, січень 2013 року, основний розмір пенсії Позивача складав 90% відповідних сум грошового забезпечення.

За змістом частини статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції від 01 січня 2011 року), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно розрахунку пенсії за вислугу років від 08 листопада 2012 року та від 01 січня 2013 року, виданих на ім'я позивача, основний розмір пенсії позивача складав 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 18 грудня 2013 року за №31516/12/Г-406/2, відповідач повідомив позивачеві, на звернення останнього, що з набранням чинності 01 листопада 2011 року Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в частині максимального розміру пенсії, який обчислюється відповідно до цієї статті, який не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, у зв'язку з чим Відповідач при виконанні судового рішення, ухваленого щодо Позивача, керувався вказаною нормою Закону.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011 року (далі - Закон № 3668-VІ), внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ і зменшено розмір пенсії осіб офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом з 90 до 80 відсотків грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цимЗаконом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки пенсію позивачу призначено до 01.10.2011 року, приписи названого Закону на позивача не поширюються.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України в своєму рішенні від 10 грудня 2013 року (справа №21-420а13) процедури призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, внесені зміни Законом №3688-VІ до статей 13, 43 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України[перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення Рішення № 5-рп/2002).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні пенсії позивачу до 80 відсотків.

Визнаючи позов обґрунтованим щодо протиправності дій Відповідача, суд знаходить необхідним зобов'язати останнього здійснити перерахунок пенсії Позивача у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, з урахуванням основного розміру пенсії Позивача, який складає 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надійшов необґрунтованого висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача заборгованості по пенсії за минулий час за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 12320,49 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями відповідача. Так, суд не має компетенції визначати суму недоплачених виплат та стягувати її з відповідача, оскільки не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а лише може визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, не визначаючи конкретні суми.

На підставі викладеного колегія суддів надходить до висновку, що постанова суду в частині вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість по пенсії за минулий час за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 12 320, 49 грн., є необґрунтованою та підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року в частині стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 12 320 грн. 49 коп. - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість по пенсії за минулий час за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 12 320, 49 грн. - відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.