Ухвала суду № 41996164, 17.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12501/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарг, визнання протиправним та скасування акту, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - Відповідачі) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004712202 від 14.05.2014 року з податку на прибуток в розмірі 71 946,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000371702 від 14.05.2014 року з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 592,91 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.07.2014 року № 6441/10/26-15-10-06-15;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міндоходів України про результати розгляду скарги від 07.08.2014 року № 1223/6/49-99-10-01-15;

- визнати протиправним та скасувати в частині акт № 157/1-26-50-22-02-32638319 від 29.04.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 11.03.2014 року №647/22-50-22-02, №660/22-50-22-02, №662/22-06, №655/17-02, № 654/17-02, № 666/17-05 та від 19.03.2014 року №428/22-02, №429/22-02, виданих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно ст. 77 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.02.2014 року №529 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання - проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.04.2014 року № 157 /1-26-50-22-02-32638319 (далі по тексту - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акт перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у загальній сумі 870 110,00 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року - у сумі 812 553,00 грн. та за 2013 рік у сумі 57 557,00 грн.;

- пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2. п. 164.1., п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 1 666,33 грн.;

- п. 1 ч. 2. ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого зроблено висновок, що ПрАТ «СК «Юнівес» занижено ЄСВ в розмірі 33,2 % на суму 2 983,16 грн. за 2013 рік.

На підставі висновків Акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення рішення:

- № 0004712202 від 14.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 71 946,00 грн., в том числі, за основним платежем - 57 557,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 389,00 грн.;

- № 0000371702 від 14.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 592,91 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 666,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 926,58 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб, а також застосовано штрафні (фінансових) санкції, спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У вказаному періоді ПрАТ «СК «Юнівес» здійснено операції з передачі ризиків у перестрахування з ПрАТ «Прогрес-Фонд» на підставі договорів про перестрахування на базі ексцедента збитковості № 01-ЭУ/11 та № 02-ЭУ/11 від 04.01.2011 року та передано у перестрахування до ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» отримані страхові платежі на загальну суму 3 553 143 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 3 250 212 грн. та за 2013 рік у сумі 302 931 грн.

Аналіз укладених договорів та нарахованих страхових платежів, а також кількості страхових випадків, за якими прийнято рішення про здійснення страхових виплат (відшкодувань) у розрізі форм та видів страхування здійснений податковим органом під час проведення перевірки, однак до суду першої інстанції вказані документи надані не були.

Як вбачається з Акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУМіндоходів у місті Києві отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.07.2013 року № 445/2250/30303336 про проведення планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Згідно вказаного акту, контролюючим органом встановлено, що діяльність ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» не відповідає меті та напрямкам діяльності страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Правочини між ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування. Як вбачається з діяльності ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» правочини є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також, перевіркою встановлено, що ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» мінімізує свої доходи та здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань, які в свою чергу, здійснюють передачу страхових ризиків між собою та страховими компаніями, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах перестрахування, перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами. Оскільки ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеної інформації встановлено укладання контрагентом позивача - ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» договорів страхування, визначеними податковим органом порушеннями, робить їх за змістом актів, спрямованими на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції, бере до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, в якому проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним, сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 156.3.1 ПК України платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов'язаних із провадженням страхової діяльності, що оподатковується за ставками, передбаченими пунктом 151.2 статті 151 цього Кодексу, та іншої діяльності, не пов'язаної із страховою, що оподатковується за ставкою, передбаченою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 156.2.3 ПК України, прибуток страховика від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в порядку, строки і за правилами, встановленими цим Кодексом, за ставкою, визначеною відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно із п. 135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.16 ст. 137 ПК України, датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу III ПК України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що податковим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Як зазначено в Акті перевірки, при перевірці правильності обчислення, повноти і своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що мали місце випадки невірного визначення загального місячного оподатковуваного доходу громадян, невірного визначення податку на доходи фізичних осіб згідно чинного законодавства, а саме, ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» не утриманий податок на доходи фізичних осіб, який утворився внаслідок отримання грошових коштів під звіт працівниками підприємства (отримані кошти витрачені на купівлю алкогольних напоїв) всього на суму 11 108,88 грн.

Відповідно до пп. 170.9.1 «б» п. 170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, в тому числі витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст.157 ПК України, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст.140 ПК України).

Згідно із пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

При цьому база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строку є сума надміру витрачених коштів, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою, визначеною п. 164.5 ст.164 ПК України.

Між тим, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 п.168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді документа про сплату тощо.

Позивачем не надано до суду першої інстанції належних доказів того, що суми коштів отриманих під звіт на придбання алкогольних напоїв, що, як стверджує позивач, були використані на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, а тому, висновок податкового органу про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 11 108,88 грн. є правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.07.2014 року № 6441/10/26-15-10-06-15, рішення Міндоходів України про результати розгляду скарги від 07.08.2014 року № 1223/6/49-99-10-01-15, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 56 ПК України визначено способи захисту прав платників податків шляхом адміністративного чи судового оскарження, визначено процедури та процес адміністративного оскарження.

Скарга платника податків щодо оскарження рішень податкових органів подається лише до вищого рівня органів податкової служби.

За загальними правилами, обов'язок доказування розподіляється наступним чином: позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує вимоги, тобто підставу скарги; посадова особа, на дії (бездіяльність) якої скаржаться, повинна довести обставини, якими вона заперечує проти скарги.

Таким чином, контролюючий орган, який прийняв рішення, в процесі адміністративного оскарження доводить правомірність свого рішення.

У відповідності до п. 56.10 ст. ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином, Головне управління Міндоходів у м. Києві при розгляді скарги позивача про перегляд оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перевіривши всі обставини та оцінивши подані докази, винесло вмотивоване рішення від 17.07.2014 року № 6441/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги в межах наданих повноважень, передбачених чинним законодавством.

Міністерство доходів і зборів України, в свою чергу, розглянувши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, матеріали перевірки, рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатами розгляду первинної скарги, прийняло вмотивоване рішення від 07.08.2014 року № 1223/6/49-99-10-01-15.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому вищезазначені рішення контролюючих органів податкової служби винесені правомірно та в межах наданих їм чинним законодавством повноважень.

Щодо заявлених позовних вимог відносно визнання протиправним та скасування Акта перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В даному випадку, в акті перевірки відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ч. 1 статті 17 КАС.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.