Постанова № 41995702, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 року Справа № 904/5718/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз А.С. адвокат, договір про надання правової допомоги №15/07/14 від 15.07.2014р.;

від відповідача: Доленчук С.В. представник, довіреність № 67 від 01.01.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. по справі №904/5718/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМПЛЕКТ", с.Калинівка, Макарівський район, Київська область

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 123 467, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМПЛЕКТ" (далі ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі ДП "Придніпровська залізниця") про стягнення 965 520, 00 грн. основного боргу, 118 521, 62 грн. пені, 18 377, 60 грн. 3% річних, 21 048, 33 грн. інфляційних втрат та 123 240, 51 грн. судових витрат, з яких: 100 000, 00 грн. витрати за послуги адвоката, 770, 88 грн. витрати на проїзд помічника адвоката в судове засідання, 21 359, 00 грн. витрати по сплаті судового збору, 1 110, 63 грн. витрати по сплаті судового збору за збільшення позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.10.2014р. (а.с.92-95)).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. по справі №904/5718/14 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" 965 520, 00 грн. основного боргу, 118 521, 62 грн. пені, 18 377, 60 грн. 3% річних, 21 048, 33 грн. інфляційних втрат, 22 469, 35 грн. витрат по сплаті судового збору та 50 000, 00 грн. витрат за послуги адвоката.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконання відповідачем умов договору №ПР/Е-131688/НЮ від 16.12.2013р.

Не погодившись з рішенням суду, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. по справі №904/5718/14 в частині стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" 50 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката та пені в сумі 118 521, 62 грн.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в договорі про надання правової допомоги №15/07/14 від 15.07.2014р., укладеному між ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" та адвокатом Мороз А.С., відсутнє обґрунтування розміру вартості правової допомоги адвоката, підхід до формування розміру витрат на оплату послуг адвоката не відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України; з положень договору про надання правової допомоги неможливо зробити висновок щодо відповідності витрат на надання правової допомоги принципам розумності та співрозмірності; при прийнятті рішення про стягнення пені господарським судом не враховано, що реальне стягнення з залізниці грошових коштів на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області на суму більш як 1 027 415, 28 грн. призведе до ускладнення господарської діяльності залізниці, перевізного процесу, що забезпечується залізницею, а також до зриву та порушення діючих договорів із контрагентами, та стягнення внаслідок цього додаткових штрафних санкцій.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. у справі №904/5718/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

16.12.2013р. між ДП "Придніпровська залізниця" (покупець) та ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" (постачальник) укладений договір №ПР/Е-131688/НЮ, предметом якого є поставка постачальником покупцю автомобілів ТК-G-2705 ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-2705-388 - 3 одиниці та автомобілів підвищеної прохідності АС-G-27057-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-27057-388, 4х4 - 2 одиниці згідно зі специфікацією №1 (додаток №1) (п.1.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання партії товару і підписання акта прийому-передачі товару уповноваженими представниками сторін (п. 4.2 договору).

В п. 6.1, п. 6.2 договору сторонами визначено, що постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки EXW (Інкотермс у редакції 2010р.) зі складу постачальника; ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату поставленої партії товару протягом 30 банківських днів з дня отримання партії товару. Днем отримання партії товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі товару, оформленого належним чином (п. 6.3, п. 6.4 договору).

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання. Додаток №1 даного договору складає його невід'ємною частину і набирає чинність з моменту його підписання (п. 13.1, п. 14.2 договору).

Специфікацією №1 (додаток №1) до договору №ПР/Е-131688/НЮ від 16.12.2013р. сторони погодили поставку автомобілів ТК-G-2705-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-2705-388 у кількості 3 одиниці та автомобілів підвищеної прохідності АС-G-27057-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-27057-388, 4х4 у кількості 2 одиниці загальною вартістю 965 520, 00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу автомобілі за накладними №212, №213, №214, №215, №217 від 24.12.2013р., що підписані уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №285 від 18.12.2013р., №287 від 23.12.2013р., №000397 від 23.12.2013р., №725 від 23.12.2013р., №328 від 23.12.2013р.

Позивачем та відповідачем 24 та 26 грудня 2013р. підписані акти приймання-передачі, на підставі яких автомобілі, зазначені у специфікації №1 до договору, були передані відповідачу.

Докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 965 520, 00 грн. суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 10.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору №ПР/Е-131688/НЮ від 16.12.2013р. між сторонами по справі, з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника щодо скасування рішення господарського суду в частині стягнення пені, з посиланням на те, що стягнення грошових коштів на суму більш як 1 027 415, 28 грн. призведе до ускладнення господарської діяльності залізниці та перевізного процесу, а також до зриву та порушення діючих договорів з контрагентами, слід зазначити, що за рішенням господарського суду по даній справі стягнуто 118 521, 62 грн. пені, яка відповідно до приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є одним із видів неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Водночас ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток з загального правила, а саме, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

В п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України)

Відповідач не розрахувався за поставлені в грудні 2013р. автомобілі, чим порушив строки розрахунків, які встановлені договором, не надав доказів щодо винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, доказів невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Щодо стягнення господарським судом з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 50 000, 00 грн., то за положеннями ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №15/07/14 від 15.07.2014р., укладений між ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" та адвокатом Мороз А.С.

На виконання зазначеного договору адвокату сплачено грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн. (платіжне доручення №523 від 18.08.2014р. (а.с.99)).

В п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку адвокатом виконано роботи з підготовки позовної заяви, у двох судових засіданнях в господарському суді приймав участь помічник адвоката, проте немає підстав для висновку, що розмір плати за представництво у суді адвокатом дорівнює розміру плати за представництво помічником адвоката, а надання інших послуг документально не доведено.

При цьому, спір є простим, який не потребує вивчення великої кількості нормативних та доказових документів.

В акті виконаних робіт не зазначено в якому саме розмірі, кількості і яку саме було виконано роботу та понесені витрати по виконанню договору про надання правової допомоги №15/07/14 від 15.07.2014р.

Отже, з матеріалів справи не вбачається наявності підстав для твердження того, що надано послуг адвоката саме на суму 50 000, 00 грн.

Так, відсутній розрахунок обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, оскільки в договорі відсутнє обґрунтування розміру вартості правової допомоги адвоката; не наведено вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутні докази особливих або додаткових вимог клієнта стосовно строків виконання доручення, характеру та тривалості професійних відносин даного адвоката з клієнтом.

Судова колегія вважає, що господарський суд, приймаючи рішення у відповідності до приписів ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, мав би обмежити обсяг витрат позивача на послуги адвоката, що підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині стягнення 50 000, 00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 5 000, 00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Наведена норма не ставить визначення розміру судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції в залежність від того, з якою саме частиною рішення місцевого господарського суду не погоджується особа, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. по справі №904/5718/14 скасувати в частині стягнення витрат на послуги адвоката, зменшивши суму витрат на послуги адвоката до 5 000, 00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014р. по справі №904/5718/14 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМПЛЕКТ", с. Калинівка, Макарівський район, Київська область на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 450, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 23.12.2014р.)