Рішення № 41995656, 22.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р.Справа № 922/5074/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Іскра", м. Львів до Товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон Транс", м. Луганськ про стягнення 61 450,06 грн. за участю представників сторін:

позивача: Луцюк Н.Д., доручення № 07/01 від 03.01.2014 р.; Клепач М.Б., доручення № 05/01 від 03.01.2014 р.

відповідача: не з'явився

в порядку ст. 74-1 ГПК України участь представників позивача в судовому засіданні проводиться в режимі відео-конференції; серійний номер носія відеозапису DVDX-000111, який є додатком до протоколу судового засідання

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Іскра", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон Транс", про стягнення 57 265,00 грн. основного боргу, 3 493,17 грн. інфляційних втрат, 691,89 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 0104/14 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені від 01 квітня 2014 року щодо повної та своєчасної оплати транспортних послуг наданих позивачем, що й стало причиною звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 922/5074/14 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 01 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2014 року відмовлено Публічному акціонерному товариства "Іскра" у задоволенні клопотання (вх. № 42388 від 27 листопада 2014 року) про розгляд справи без участі його представника; розгляд справи відкладено на 22 грудня 2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2014 року задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Іскра" (вх. № 44945 від 15 грудня 2014 року) про участь представників позивача в судовому засіданні 22 грудня 2014 року в режимі відео-конференції.

В засідання суду 22 грудня 2014 року з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника в засідання суду не направив.

Судом встановлено, що ухвала суду від 12 листопада 2014 року про порушення провадження у справі № 922/5074/14 та призначення справи до розгляду на 01 грудня 2014 року, а також ухвала суду від 01 грудня 2014 року про відкладення розгляду справи до 22 грудня 2014 року, які були передані до канцелярії суду для направлення на адресу відповідача до м. Луганськ, не були направлені за належністю, оскільки відповідно до листів УДППЗ "Укрпошта" від 04 листопада 2014 року № 7-14-705 та від 01 грудня 2014 року № 7-13-3569 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень, в тому числі і до м. Луганськ.

При цьому 10 грудня 2014 року на офіційному веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон Транс", м. Луганськ, про розгляд даної справи 22 грудня 2014 року о 10:30 год. в приміщенні господарського суду Харківської області (арк. спр. 62).

Як визначено у п. п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року представники позивача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Іскра" (позивач у справі, перевізник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галеон Транс" (відповідач у справі, замовник за договором) ) було укладено договір № 0104/14 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Згідно розділу 1 вказаного договору, позивач (перевізник) в межах даного договору надає послуги по організації перевезення вантажним транспортом, які надаються на підставі замовлення, і яке (замовлення) є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.5 вказаного договору сторони передбачили обов'язок перевізника надати замовнику рахунки з доданими оригіналами товарно-транспортних накладних (СМR зі всіма відмітками прикордонних митниць), акти виконаних робіт (один із поверненням), податкові накладні. Перелік документів, які необхідно передати замовнику, уточнюються в замовленні.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору сторонами обумовлено встановлення вартості послуг з перевезення в замовленні.

Згідно п.п 4.2 розділу 4 договору, оплата за послуги проводиться замовником шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10-ти календарних днів з моменту відправлення перевізником товарно-транспортної документації, передбаченої п. 2.5 договору (може бути надано копію товарно-транспортної накладної (СМR) зі всіма відмітками прикордонних митниць), яка змінюється на оригінал протягом 30-ти календарних днів.

На виконання договору, 01 квітня 2014 року між сторонами узгоджено замовлення № 105 на здійснення перевезення (Іспанія м. Кастельон - м. Новоград-Волинський) за яким позивач взяв на себе зобов'язання по здійсненню перевезення вантажу за маршрутом Іспанія (Кастельон) - України (Новоград-Волинський) в термін з 01 квітня 2014 р. (завантаження) по 07 квітня 2014 р. (термін доставки у місце розвантаження) вартістю перевезення 3 500 евро б/н за один а/м за курсом НБУ на день розмитнення. Умовами замовлення сторони погодили строк проведення розрахунку - впродовж 10-15 банківських днів при наданні оригіналів документів від позивача: рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, СМR - оригінал, договір.

Протоколом розбіжностей до договору, який підписано сторонами договору, сторонами внесено зміни до договору шліхом узгодження нових редакцій підпунктів 4.2, 5.2 , 5.3, 5.4 договору, а також доповнено його зміст п. 5.7 договору.

Згідно редакції підпункту 4.2 розділу 4 договору сторонами врегульовано, що оплата за послуги проводиться замовником шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 10-ти календарних днів після отримання оригіналів товарно-транспортної документації, передбаченої в п. 2.5 даного договору (може бути надано копію товарно-транспортних накладних (СМR) зі всіма відмітками прикордонних митниць - якщо інше не прописано в заявці), яка змінюється на оригінал протягом 30-ти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з порушенням встановленого сторонами строку (10 квітня 2014 р. проти 07 квітня 2014. р) виконано зобов'язання по перевезенню вантажу, про що свідчить СМR (наявна в матеріалах справи, а. с. 15, 43). 10 квітня 2014 року позивачем направлено на адресу відповідача обумовлені п. 2.5 договору документи, що підтверджується випискою з журналу вихідної кореспонденції позивача, списком згрупованих поштових відправлень та поштовим рекомендованим повідомленням про вручення (а. с. 19 - 21). Відповідачем одержано вказаний перелік документів по строку - 29.04.2014 р., що вбачається з відмітки на зазначеному поштовому рекомендованому відправленні.

06 травня 2014 року листом-проханням за вих. № 712/11 позивач звернувся до відповідач з проханням провести оплату за надані послуги (а с. 22, 24), проте відповідач відповіді на лист-прохання позивача не надав.

Виходячи з умов договору, відповідач повинен був провести розрахунок із позивачем по строку - до 09 травня 2014 р. проте, в порушення умов договору, розрахунок за надані послуги з перевезення вантажу не здійснив як по настанню строку, так й поза його межами, що призвело до звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За статтями 909 ЦК України та 307 ГК України, яка є аналогічною вказаній статті ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо); істотними умовами договору перевезення вантажу (ч. 2 вказаної статті) є найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час завантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладені вище обставини, беручи до уваги настання строку - 09 травня 2014 року включно, у який відповідач був зобов'язаний провести розрахунок із позивачем, суд вважає позовні вимоги позивач про стягнення на його користь 57 265,00 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем, у зв'язку із чим в цій частині позов задовольняється судом в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 3 493,17 грн. інфляційних втрат та 691,89 грн. 3% річних суд дійшов висновку про їх повне задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що 3% річних та інфляційні втрати за період 10 травня 2014 року по 03 жовтня 2014 року включно є такими, що нараховані правомірно та за належним чином обраний період.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 629, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 181, 193, 307 Господарського кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 74-1, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон Транс", 91091, м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, буд. 24, кв. 27 (код ЄДРПОУ 36128629) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра", 79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14 (р/р 26004000259001 у відділенні № 90 (м. Львів) АТ Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, код ЄДРПОУ 00214244) 57 265,00 грн. основного боргу, 3 493,17 грн. інфляційних втрат, 691,89 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.12.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5074/14