Рішення № 41995642, 09.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 922/4677/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 8487,49 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Танчак Н.В., дов. від 10.05.2012 року.

Представник відповідача - ОСОБА_1 (особисто).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків заборгованість в сумі 8487,49 грн., яка утворилась внаслідок безпідставно спожитої теплової енергії за період з 17 листопада 2008р. по квітень 2014р., а також просить віднести на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2014р. о 12:15 год.

У судовому засіданні 25.11.2014р. оголошувалась перерва до 09.12.2014р. об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 09.12.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 09.12.2014р. проти позову заперечував частково. Через канцелярію суду надав заяву (вх. № 44213), в якій просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду на чотири місяці.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

У судовому засіданні 09.12.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2008-2009 p.p., розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2009-2010 p.p., розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2010-2011 p.p., розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2011-2012 p.p., розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 p.p. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень загальною площею 25,1 кв. м. у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору оренди № 3668, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради за період з 17.11.2008 року по 24.06.2012 року, а з 25.06.2012 року на підставі договору купівлі - продажу № 4850-В-С нежитлових приміщень, орендованих ФОП ОСОБА_1 (відповідач), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1

Система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаного житлового будинку.

Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Цей факт підтверджується актами про включення та відключення опалення (скріпленими підписами та печатками уповноважених осіб з боку позивача та балансоутримувача будинку за адресою: АДРЕСА_2). Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.

У зв'язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП «Харківські теплові мережі» не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців всього будинку. Можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

Факт споживання відповідачем теплової енергії з 17 листопада 2008 року по квітень 2014 року підтверджується актами на включення та відключення опалення № 177/3630 від 09.11.2008 p., № 177/5268 від 18.10.2009 p., № 177/3548 від 13.04.2009 p., № 177/5268 від 18.10.2009 p., № 177/4625 від 15.04.2010 p., № 177/5896 від 07.10.2010 p., № 177/5456 від 19.04.2011 p., № 177/6622 від 15.10.2011 p., № 177/10469 від 22.10.2012 p., № 177/6019 від 09.04.2012 p., № 177/519 від 14.04.2013 p., № 177/593 від 05.10.2013 p., № 177/466 від 14.04.2014 р. та актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту відповідача № 177/2022 від 23.10.2012 року, № 177/76 від 22.10.2013 року, які були складені в присутності споживача.

Зазначені акти, в зв'язку з відмовою від підписання їх відповідачем, були йому надіслані із супроводжуючими листами поштою та складені за участю балансоутримувача житлової будівлі, де розташовані приміщення відповідача.

Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку по АДРЕСА_2.

В зв'язку з безпідставним споживанням відповідачем теплової енергії, позивачем на його адресу був направлений лист-вимога № 741/юр від 06.10.2014 року про сплату суму боргу в розмірі, яка за період з 17 листопада 2008 року по квітень 2014 року склала 8487,49 грн.

Зазначений лист-вимога залишився без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу в розмірі 8487,49 грн. за безпідставно отриману теплову енергію.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач безпідставно споживав теплову енергію в період з 17 листопада 2008 року по квітень 2014 року, за яку не розрахувався, в зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 8487,49 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому майно безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи той факт, що відповідач не надав суду доказів того, що він не користувався в спірному періоді тепловою енергією в займаному приміщенні та доказів її оплати, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії з 17 листопада 2008 року по квітень 2014 року в сумі 8487,49 грн. обґрунтованими, оскільки відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку.

Однак, розглянувши заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 223 ГК України в разі реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦКУ, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку на підставі платіжного документу, в якому мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Водночас, ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», встановлені права та основні обов'язки споживача теплової енергії, теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій . Зокрема, споживач, має право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії, а теплопостачальна організація - забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії та перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується позивачем в судових засіданнях, що він був обізнаний про споживання відповідачем теплової енергії з квітня 2008 року, з моменту укладення між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та відповідачем договору оренди № 3668 від 17.11.2008 року та, додатково - складеними теплопостачальною організацією актами на включення та відключення опалення за період з 2008 року по 2014 рік.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню, а до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості за безпідставно отриману відповідачем теплову енергію за період з жовтня 2011р. по квітень 2014р. в сумі 5187,02 грн.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані додаткові докази та беручи до уваги надану представником відповідача заяву про надання розстрочки погашення заборгованості, суд задовольняє її, та надає відповідачу розстрочку виконання рішення суду на чотири місяці, рівними частинами по 1296,76 грн. щомісячно, починаючи з грудня 2014р.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 256, 257, 261, 267, 526, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222, 223 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 22, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 5187,02 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами по 1296,76 грн. щомісячно, протягом чотирьох місяців, починаючи з грудня 2014р.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) суму судового збору в розмірі 1116,55 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4677/14