Рішення № 41995521, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21229/14 15.12.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"доФізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовичапростягнення 29338 грн. 09 коп.Представники сторін:

від позивача: Мохонько О.А. - представник за довіреністю № 45/62-Д від 01.10.2014;

від відповідача: Хоменко О.А. - паспорт серія СО 236009 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 19.10.1999;

Батурін А.В. - представник за довіреністю № 27/1 від 22.10.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича про стягнення 29338 грн. 09 коп., з яких 23514 грн. 03 коп. основного боргу, 2155 грн. 45 коп. пені, 1073 грн. 37 коп. 3% річних та 2595 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009, не здійснив оплату за фактично отримані експлуатаційні послуги та відшкодування плати за землю за період з 01.06.2012 по 31.08.2014, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 23514 грн. 03 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати отриманих експлуатаційних послуг, позивачем було нараховано пеню в розмірі 2155 грн. 45 коп. за період з 21.08.2014 по 31.08.2014, 3% річних в розмірі 1073 грн. 37 коп. за період з 21.06.2012 по 31.08.2014 та інфляційні втрати в розмірі 2595 грн. 24 коп. за період з червня 2012 року по серпень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21229/14 та справу призначено до розгляду на 27.10.2014.

23.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

27.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.10.2014 оголошено перерву до 10.11.2014.

30.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що позивач неправомірно та безпідставно нараховує йому плату за послуги з диспетчеризації, обслуговування димовентилізаційних каналів, внутрішньобудинкових систем, за прибирання прибудинкової території та освітлення місць загального користування, плату за землю та інші платежі.

07.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 10.11.2014 оголошено перерву до 28.11.2014.

25.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

28.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідач заперечив щодо нарахування відшкодування за сплату позивачем земельного податку у зв'язку з необгрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2014.

05.12.2014 та 08.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

12.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.12.2014.

У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні 15.12.2014 подали додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 15.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хоменком Олегом Анатолійовичем (орендар) укладено Договір № 490 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 10.07.2009 № 442 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району, за адресою: вул. Драгоманова, буд. 31 під склад та майстерню по ремонту взуття та одягу.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 164,15 кв.м.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району і знаходиться на балансі комунального підприємства (п. 2.4 Договору оренди).

Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 4.9 Договору оренди, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Згідно з п. 9.1 Договору оренди, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.08.2009 до 30.07.2012

Додатковою угодою до Договору оренди від 05.12.2012 сторони погодили, що Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» за згодою орендаря передає, а Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця по Договору оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 490 від « 01» серпня 2009 року; Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва», яке було орендодавцем по Договору в подальшому виступає підприємством. При цьому сторони дійшли згоди викласти договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в новій редакції.

Так, 05.12.2012 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Хоменком Олегом Анатолійовичем (орендар) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (підприємство) укладено Договір № 29/2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (Договір №29/2012), відповідно до умов якого орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол засідання від 30.10.2012 № 133), розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 05.12.2012 № 658 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Драгоманова, буд. 31, для використання під склад та майстерню по ремонту взуття та одягу.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 164,15 кв. м, в т.ч. в підвалі 164,15 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1); устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору №29/2012).

Пунктом 2.4 Договору №29/2012 визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 3.8 Договору №29/2012, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.9 Договору №29/2012, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.12.2012 до 04.12.2015.

05.12.2012 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією, фізичною особою-підприємцем Хоменком Олегом Анатолійовичем та Комунальним підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» складено Акт приймання-передачі об'єкта оренди до Договору №29/2012 від 05.12.2012, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова, буд. 31, загальною площею 164,15 кв. м., для використання під склад та майстерню по ремонту взуття та одягу.

01.08.2009 між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, яке змінило своє найменування на Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Хоменком Олегом Анатолійовичем (орендар) укладено Договір №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (Договір №4-307о.Е-К), відповідно до умов якого виконавець надає комунальні послуги, а орендар одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: вул. Драгоманова, 31, загальною площею 164,15 кв.м., згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору №4-307о.Е-К, виконавець надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Послуги на експлуатаційні витрати розраховуються щорічно, відповідно додатку №2 до договору.

Виконавець зобов'язується надавати орендарю комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго та водоресурсів; у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами; сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг; надавати орендарю експлуатаційні послуги згідно з тарифами, розрахованими та затвердженими КП «УЖГ» Дарницького району (п. 2.2 Договору №4-307о.Е-К).

Орендар зобов'язується на першу вимогу виконавця сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20-го числа поточного місяця згідно додатків № 1,2 (п. 2.2 Договору №4-307о.Е-К).

Відповідно до п. 3.1 Договору №4-307о.Е-К, за несвоєчасне перерахування вартості послуг орендар сплачує виконавцю пеню у розмірі згідно чинного законодавства України.

Пунктом 5.1 Договору №4-307о.Е-К сторони погодили, що договір діє до 30.07.2012.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до Постанови КМУ від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та п. 1.7 «Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2001 року № 176, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, зобов'язані приймати участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до Методичних рекомендацій, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2009 року № 978 «Про встановлення тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкової території» було визначено перелік робіт з утримання будинку і прибудинкових територій та виконано розрахунок ставки експлуатаційного обслуговування нежитлових приміщень.

Так, позивач Наказом від 20.01.2010 року № 18 встановив з 01.01.2010 розрахункові ставки експлуатаційного обслуговування нежитлових приміщень для орендарів, які орендують окремі чи прибудинкові частини житлових будинків, у тому числі, згідно додатку № 4 до Наказу від 20.01.2010 № 18, для відповідача встановлено тариф у розмірі 2,9206 грн. (без урахування ПДВ) та 3,5047 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 кв. м. в місяць.

На виконання вказаного наказу Фізичній особі-підприємцю Хоменку Олегу Анатолійовичу було надано Розрахунок витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, викладений у Додатку № 2 (розрахунок з 01.01.2010) до Договору № 4-307о.Е-К від 01.08.2009.

Відповідно до вказаного розрахунку, з 01.01.2010 року ставка експлуатаційного обслуговування встановлена в розмірі 2,92060 грн. за кв.м. в місяць, що за 164,15 кв. м. складає 479,42грн., а також суму відшкодування плати за землю, яка складає 246,32 грн., що разом з ПДВ 20% становить 870,89 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за фактично надані послуги з експлуатаційного обслуговування нежитлового приміщення (в тому числі, відшкодування плати за землю), яке орендує відповідач, в розмірі 23514 грн. 03 коп. за загальний період заборгованості з 01.06.2012 по 31.08.2014.

Судом встановлено, що пунктом 5.1 Договору №4-307о.Е-К сторони погодили, що договір діє до 30.07.2012; додаткових угод щодо продовження строку дії вказаного договору сторонами суду не надано.

Позивач пояснив суду, що укладений між сторонами Договір №4-307о.Е-К від 01.08.2009 продовжив свою дію з 31.07.2012, що підтверджується, зокрема тим, що відповідач здійснює оплату послуг холодного водопостачання, зазначаючи у призначенні платежу - згідно Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 03.02.2014 та 26.06.2014.

Позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Таким чином, як стверджує позивач, Договір №4-307о.Е-К від 01.08.2009 продовжує діяти, оскільки позивач продовжував надавати послуги, а відповідач здійснювати оплату, тобто, відповідач надав свою згоду на пропозицію позивача продовжити дію договору.

Втім, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, зважаючи на те, що Договором №4-307о.Е-К від 01.08.2009 передбачено, що він може бути доповнений за згодою сторін (п. 5.2), однак позивач не надав суду доказів того, що сторони вносили зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема в частині продовження строку його дії.

Законом, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», також не передбачено можливості автоматичної пролонгації дії договору про надання житлово-комунальних послуг.

В силу ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивачем не надано суду доказів звернення позивача до відповідача з платіжними вимогами-дорученнями на оплату послуг (копії яких наявні в матеріалах справи), тобто докази надсилання чи отримання їх відповідачем.

Наявні в матеріалах справи акти про неможливість вручення платіжних вимог-доручень відповідачу у зв'язку з його небажанням це робити є односторонніми актами, складеними представниками позивача, та за відсутності на них підпису чи печатки відповідача не можуть бути належним та допустимим доказом надання (отримання) відповідачем вказаних платіжних вимог-доручень. Крім того, відповідач заперечив факт їх отримання.

Суд зазначає, що платіжна вимога-доручення на оплату послуг не може бути оцінена судом як оферта (в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України) на продовження дії Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009, оскільки не містить усіх істотних умов договору про надання житлово-комунальних послуг, та відповідно оплата послуг з холодного водопостачання відповідачем після закінчення дії договору так само не може розцінюватись судом як прийняття пропозиції на продовження строку дії Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009, оскільки не містить виявлення волі відповідача саме на відповідну пролонгацію договору у тій редакції (з тими умовами), у якій він діяв.

За таких обставин суд приходить до висновку, що строк дії Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009 закінчився 30.07.2012, а факт продовження надання позивачем житлово-комунальних послуг та прийняття їх відповідачем свідчить про наявність договірних відносин між сторонами, однак вже поза межами Договору №4-307о.Е-К.

Попри це, суд зазначає, що зобов'язання відповідача в умовах неукладеного у письмовій формі договору на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення виникає на підставі дії норм закону, зокрема Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже не укладання договору у письмовій формі не звільняє відповідача від сплати заборгованості за фактично надані позивачем послуги з експлуатаційного обслуговування нежитлового приміщення за період з 30.07.2012 по 31.08.2014.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За таких обставин, враховуючи викладені позивачем у позові та письмових поясненнях підстави позову, а саме обставини надання експлуатаційних послуг за період з червня 2012 по серпень 2014 року, здійснивши правильну правову кваліфікацію спору та його підстав, суд приходить до висновку, що сума основного боргу в розмірі 23514 грн. 03 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, складається з заборгованості за червень-липень 2012 року за Договором №4-307о.Е-К від 01.08.2009 та заборгованості за фактичне користування експлуатаційними послугами після закінчення строку дії вказаного договору за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з приводу ненадання позивачем послуг з експлуатаційного обслуговування, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується протилежне.

Так, судом встановлено, що до складу послуг з експлуатаційного обслуговування згідно розрахунку ставки експлуатаційного обслуговування орендаря нежитлового приміщення Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича за адресою: Драгоманова, 31, входить: 1. прибирання прибудинкової території - 31,14 грн.; 2. вивезення та утилізація відходів - 197,08 грн.; 3. прибирання підвалів та інше -0.06 коп.; 4. обслуговування диспетчеризації - 17,78 грн.; 5. обслуговування внутрішньобудинкових систем - 94,04 грн.; 6. дератизація - 0,56 коп.; 7. дезінсекція - 0,52 коп.; 8. обслуговування - демовентиляційних каналів - 6,75 грн.; 8. поточний ремонт - 68,14 грн.; 9. ремонт обладнання спортивних майданчиків - 0,34 коп.; 10. ремонт обладнання дитячих майданчиків - 1,77 грн.; 11. ремонт обладнання господарських майданчиків - 0,20 коп.; 12. експлуатація номерних знаків на будинку - 0,02 коп.; 12. освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води - 11,90 грн.; 13. інші витрати - 5,53 грн.

При цьому, позивачем надано суду наступні докази фактичного надання послуг відповідачу з експлуатаційного обслуговування.

Позивач пояснив суду, що послуги по дератизації та дезінсекції проводяться, коли є відповідні звернення громадян житлового будинку з приводу травлення гризунів, комах. Якщо є звернення мешканців, то відповідні організації, які надають послуги дератизації та дезінсекції, надають ці послуги про що складаються відповідні акти виконаних робіт між позивачем та відповідною організацією на підставі договірних відносин.

На підтвердження наданих послуг з дератизації та дезінсекції позивач надав суду акти виконаних робіт, які укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЗКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбіоекологія».

Послуги по вивезенню та утилізації побутових відходів по вулиці Драгоманова, 31 в м. Києві підтверджується Договором від 30.01.2014 № 1-5.1.4 та Договором № 60120/126 на приймання твердих відходів (куби) від 11.01.2012, а факт надання послуг з прибирання прибудинкової території підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами по санітарному утриманню прибудинкової території житлового будинку по вул. Драгоманова, 31 в м. Києві.

Також, позивач надав суду довідку ЖЕД № 204, в якій зазначено, що за адресою: вул. Драгоманова, 31 з 01.06.2012 по 31.08.2014 слюсарем - сантехніком та електромонтером виконувались роботи по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж будинку № 31 вул. Драгоманова (послуга обслуговування внутрішньо будинкових систем).

Позивач пояснив суду, що такі послуги як експлуатація номерних знаків на будинку, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, обслуговування диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів позивач документального надання послуг підтвердити не може.

Втім, як зазначив позивач, перелік всіх цих послуг експлуатаційного обслуговування нараховується та виставляється відповідачу, оскільки об'єкт оренди (нежитлове приміщення), яке орендує Фізична особа-підприємець Хоменко Олег Анатолійович, знаходиться в житловому будинку, то перелік цих послуг такий самий як і для мешканців цього житлового будинку, але як для орендаря нежитлового приміщення відповідачу були розроблені відповідні ставки експлуатаційного обслуговування. Оскільки Фізична особа-підприємець Хоменко Олег Анатолійович орендує приміщення, яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку по вул. Драгоманова, 31 в м. Києві, то позивачем не виставляв (не нараховував) відповідачу послуги з прибирання сходових кліток; обслуговування ліфтів; електроенергія для ліфтів.

Відповідно до пункту 1.9. «Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій», якщо суб'єкти підприємницької діяльності окремі види робіт по утриманню будинку та прибудинкової території виконують за свій рахунок, вартість цих робіт із загальної суми їх експлуатаційних витрат вираховується.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження виконання окремих видів послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за власний рахунок.

Наданий відповідачем Договір № СМ-193-12 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.08.2012, укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» свідчить про факт укладання відповідного договору, та не є доказом фактичного надання вказаних послуг.

Суд зазначає, що з наданого відповідачем акту надання послуг № 4602 за вивіз сміття вбачається, що він складений 26.11.2014, при цьому у суду немає можливості встановити, за який саме період відповідачу надавались вказані послуги, тобто відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами факт надання йому послуг з вивезення сміття іншою організацією та за власний рахунок за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Суд також наголошує на тому, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та п. 1. «Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2001 року № 176, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, зобов'язані приймати участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, Додатком №2 до Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009 (Розрахунок витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в місяць) сторони погодили, що витрати на експлуатаційне обслуговування об'єкта оренди складається з плати за експлуатаційне обслуговування в розмірі 479,42 грн. та відшкодування плати за землю в розмірі 246,32 грн., що разом становить 725,74 грн., а разом з ПДВ 20% 145,15 грн., - 870,89 грн.

За таких обставин, враховуючи положення статті 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, беручи до уваги погоджений сторонами розмір витрат на експлуатаційне обслуговування (експлуатаційне обслуговування разом з відшкодуванням плати за землю), зазначений в Додатку №2 до Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню грошова сума в розмірі 1741 грн. 78 коп., що є сумою боргу за червень-липень 2012 року за Договором №4-307о.Е-К від 01.08.2009, та складається з плати за експлуатаційне обслуговування в розмірі 958,84 грн. та відшкодування плати за землю в розмірі 492,64 грн., що разом з ПДВ 20% в розмірі 290,30 грн. становить 1741,78 грн.

Як вже зазначалось судом, зобов'язання відповідача в умовах неукладеного у письмовій формі договору на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення виникає на підставі дії нормативних актів (законів), а не укладання договору у письмовій формі не звільняє відповідача від сплати заборгованості за фактично надані позивачем послуги з експлуатаційного обслуговування нежитлового приміщення з серпня 2012 року по серпень 2014 року.

Судом встановлено, що до складу заборгованості відповідача за період фактичного користування експлуатаційними послугами з серпня 2012 року по серпень 2014 року позивачем включено як плату за експлуатаційні витрати, так і відшкодування плати за землю, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, нежитлове приміщення, яке орендує відповідач, знаходиться у житловому будинку по вул. Драгоманова, 31 в місті Києві.

При цьому, позивач є балансоутримувачем житлового будинку за адресою: вул. Драгоманова, 31 в м. Києві на підставі Розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 35 від 25.01.2012.

Однак, суд зазначає, що з урахуванням правових підстав позову у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати плату за землю після закінчення строку дії Договору №4-307о.Е-К від 01.08.2009 зважаючи на те, що відшкодування плати за землю не передбачено, зокрема, ані Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ані Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76.

Згідно пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Також, згідно із пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Крім того, з Договору № 490 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києві від 01.08.2009 та Договору № 29/2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.12.2012 вбачається, що балансоутримувачем об'єкта оренди (нежитлового приміщення) є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва, яке змінило своє найменування на Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва».

Відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд зазначає, що питання користування землею, а відповідно і питання відшкодування плати за землю, повинно регулюватись в рамках укладеного договору оренди нежитлового приміщення, а не в рамках відносин щодо надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, позивачем не було надано суду детального розрахунку щодо порядку визначення розміру відшкодування плати за землю за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише сума заборгованості за експлуатаційні витрати без врахування відшкодування плати за землю за період фактичного користування експлуатаційними послугами - з серпня 2012 року по серпень 2014 року в розмірі 11985 грн. 50 коп., що разом з ПДВ 20% в сумі 2397 грн. 10 коп. становить 14382 грн. 60 коп.

Отже, позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича суми основного боргу в загальному розмірі 23514 грн. 03 коп. підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 16124 грн. 38 коп. (1741 грн. 78 коп. заборгованості за червень-липень 2012 року за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009 та 14382 грн. 60 коп. заборгованості за фактичне надання позивачем експлуатаційних послуг за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року без відшкодування плати за землю).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за експлуатаційні послуги, надані позивачем, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2155 грн. 45 коп. за період нарахування з 21.08.2014 по 31.08.2014 (відповідно до розрахунку, поданого позивачем 23.10.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 Договору №4-307о.Е-К, за несвоєчасне перерахування вартості послуг орендар сплачує виконавцю пеню у розмірі згідно чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендар зобов'язується на першу вимогу виконавця сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20-го числа поточного місяця згідно додатків № 1,2 (п. 2.2 Договору №4-307о.Е-К).

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги факт несплати відповідачем вартості отриманих експлуатаційних послуг за червень та липень 2012 року (в межах строку дії Договору №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009), суд приходить до висновку, що позивач має право нараховувати відповідачу пеню на суму заборгованості за червень 2012 року в розмірі 870 грн. 89 коп. з 21.06.2012 по 21.12.2012 та пеню на суму заборгованості за липень 2012 року в розмірі 870 грн. 89 коп. з 21.07.2012 по 21.01.2013.

Отже, у позивача немає права на нарахування пені за період з 21.08.2014 по 31.08.2014 щодо вказаних сум заборгованості.

Суд зазначає, що в період фактичного надання послуг з серпня 2012 року по серпень 2014 року Договір №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009 не діяв та законодавством не передбачено строку оплати експлуатаційних послуг. Зокрема, законодавством встановлено лише строк оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п. 18 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, позивачем не надано суду доказів звернення (надсилання позивачем чи отримання відповідачем) до відповідача з платіжними вимогами-дорученнями, а наявні в матеріалах справи акти про неможливість вручення платіжних вимог-доручень відповідачу у зв'язку з його небажанням це робити є односторонніми актами, складеними представниками позивача, та за відсутності на них підпису чи печатки відповідача не можуть бути належним та допустимим доказом надання (отримання) відповідачем вказаних платіжних вимог-доручень. Крім того, відповідач заперечив щодо факту їх отримання.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 45/2541 від 03.12.2014 по заборгованості з оплати по експлуатаційному обслуговуванню нежитлового приміщення та платіжними вимогами-дорученнями 03.12.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист від 03.12.2014 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку № 5059 від 03.12.2014.

Судом встановлено, що вказану претензію відповідач отримав 08.12.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що свій обов'язок зі сплати за фактично отримані експлуатаційні послуги в розмірі 14382 грн. 60 коп. за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року відповідач повинен був здійснити до 15.12.2014 (включно), зважаючи на що позивач не має права на нарахування пені за прострочення оплати послуг в розмірі 14382 грн. 60 коп. за період з 21.08.2014 по 31.08.2014.

Таким чином, суд відмовляє Комунальному підприємству "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича пені в розмірі 2155 грн. 45 коп., нарахованої за період з 21.08.2014 по 31.08.2014.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1073 грн. 37 коп. за період з 21.06.2012 по 31.08.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав його необґрунтованим з урахуванням встановленого судом різного строку здійснення оплати за послуги, надані в межах Договору №4-307о.Е-К та після закінчення строку його дії.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009 за червень-липень 2012 року (в межах періоду нарахування, зазначеного у розрахунку, наданого 23.10.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних870,8921.06.2012 - 20.07.2012302,141741,7821.07.2012 - 31.12.201216423,411741,7801.01.2013 - 31.08.201460887,04Всього:112,59 грн.Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009 за послуги, надані у червні-липні 2012 року за період з 21.06.2012 по 31.08.2014 в розмірі 112 грн. 59 коп.

Що стосується нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 14382 грн. 60 коп., що є заборгованістю за фактичне надання позивачем експлуатаційних послуг за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року, суд вважає таке нарахування безпідставним, оскільки, прострочення виконання грошового зобов'язання в частині сплати 14382 грн. 60 коп. за фактичне отримання експлуатаційних послуг виникло пізніше, ніж період нарахування 3% річних, заявлений позивачем.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича 3% річних за період з 21.06.2012 по 31.08.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 112 грн. 59 коп.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2595 грн. 24 коп. за період з червня 2012 року по серпень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав його необґрунтованим у зв'язку з тим, що позивач здійснював нарахування інфляційних втрат на всю суму основного боргу в розмірі 23514 грн. 03 коп., тоді як правильним буде нарахування інфляційних втрат окремо на суму боргу 1741 грн. 78 коп. (заборгованість за червень-липень 2012 року за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009) та 14382 грн. 60 коп. (заборгованість за фактичне надання позивачем експлуатаційних послуг за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року), зважаючи на різні строки виконання основного зобов'язання та, відповідно, його прострочення.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009:

Сума боргу (грн.)Період нарахуванняСукупний індекс інфляції (добуток індексів інфляції за період прострочення)Розмір боргу з урахуванням індексу інфляціїРозмір інфляційних втрат870,89Липень 20120,998869,15-1,741741,78Серпень 2012- Серпень 20141,13241972,39230,61Всього:228,87 грн.Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4-307о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.08.2009 за період з липня 2012 по серпень 2014 року в розмірі 228 грн. 87 коп. ( за прострочення оплати послуг, наданих у червні-липні 2012 року).

Що стосується нарахування інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 14382 грн. 60 коп., що є заборгованістю за фактичне надання позивачем експлуатаційних послуг за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року, то суд вважає таке нарахування безпідставним, оскільки, прострочення виконання грошового зобов'язання в частині сплати 14382 грн. 60 коп. виникло пізніше, ніж заявлений позивачем період нарахування інфляційних витрат.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича інфляційних втрат в розмірі 2595 грн. 24 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 228 грн. 87 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом, на дату звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання обов'язку відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів в розмірі 14382 грн. 60 коп. (заборгованість за фактичне надання позивачем експлуатаційних послуг за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року) ще не настав, а настав вже після порушення провадження у справі та на момент судового розгляду, у зв'язку з чим суд покладає витрати зі сплати судового збору в цій частині позовних вимог на позивача, як на сторону, винну у виникненні спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хоменка Олега Анатолійовича (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 15, кв. 248; ідентифікаційний код: 2763509956) на користь Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148-А; ідентифікаційний код: 31722755) суму основного боргу в розмірі 16124 (шістнадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 38 коп., 3% річних в розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 87 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.12.2014

Суддя І.М. Отрош