Рішення № 41995497, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21502/14 17.12.14

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Державної інспекції ядерного регулювання України

про стягнення 56 748,76 грн.

за участю представників:

від позивача:Решетниченко О.С.- представник за довіреністю № 47-2033 від 14.05.2014 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України про стягнення 56 748,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасності та повноти сплати послуг з центрального опалення, гарячого водопостачання та холодної води на підігрів, внаслідок чого у інспекції ядерного регулювання України утворилась заборгованість в сумі 56 748,76 грн.

У позові Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва просить суд стягнути з відповідача заборгованість з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання в сумі 48 185,79 грн., інфляційних втрат в сумі 6 253, 60 грн., 3 % річних в сумі 2 309,37 грн., а всього - 56 748,76 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено, як у необгрунтованому. У минулому судовому засіданні зазначив, що заборгованість зі сплати комунальних послуг відсутня, оскільки позивачем був неправильно зазначений період нарахування. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна інспекція ядерного регулювання України є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 3, та споживає послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення.

Також встановлено, що 06.08.2013 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Державною інспекцією ядерного регулювання України (споживач) був укладений договір про відшкодування вартості послуг № 86/402 (договір-1).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору-1 підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, по приміщенню, що знаходиться в оренді споживача за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 3 комунальні послуги, а споживач зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно відшкодувати їх варстість.

Відповідно до п. 1.3 договору-1 додаток № 1 до договору визначає споживача в окремій комунальній послузі.

При виконанні умов цього договору сторони керуються тарифами затвердженими КМДА, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносіїв (п. 1.4 договору-1).

Споживач на протязі 10 днів з моменту ортримання рахунку повинен сплатити рахунки за комунальні послуги минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації (п. 2.2 договору-1)

Строк цього договору встановлюється з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами (п. 5.5 договору-1).

06.08.2013 р. між вказаними сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору-1, якою встановлено суму очікуваної споживачем вартості обсягів місячних поставок наданих послуг, яка становить 29 300,00 грн.

Також судом встановлено, що 27.05.2014 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Державною інспекцією ядерного регулювання України (споживач) був укладений договір про відшкодування вартості послуг № 86/402 (договір-2).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору-2 підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, по приміщенню, що знаходиться в оренді споживача за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 3 комунальні послуги, а споживач зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно відшкодувати їх варстість.

Згідно з п. 1.3 договору-2 додаток № 1 до договору визначає споживача в окремій комунальній послузі.

При виконанні умов цього договору сторони керуються тарифами затвердженими КМДА, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносіїв (п. 1.6 договору-2).

Споживач на протязі 10 днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 25 числа поточного місяця повинен сплатити рахунки за комунальні послуги минулого місяця (п. 2.2 договору)

Строк цього договору-2 встановлюється з 01.01.2014 р. по 30.03.2015 р.

27.05.2014 р. між вказаними сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору-2, якою встановлено суму очікуваної споживачем вартості обсягів місячних поставок наданих послуг на період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., яка становить 20 460,00 грн.

Також судом встановлено, що у попередній період з 01.11.2012 р. по 31.12.2012 р., тобто до укладення вищевказаних договорів, надання послуг відповідачу Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання здійснювалось без укладання договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання у період з 01.11.2012 р. по 20.01.2013 р. (день настання оплати) виникли на підставі вказаних нормативних актів, а відсутність договору не звільняє його від сплати заборгованості за вказані спожиті послуги, а, отже доводи відповідача, щодо припинення провадження у цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягають.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що позивач у період з 01.11.2012 р. по 30.09.2014 р. надав послуги відповідачу з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання на суму 97 945,79 грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями та рахунками-фактури за вказаний період, розробками по груп-рахункам за період з жовтня 2012 р. по липень 2014 р., актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2012 р. по 31.05.2014 р. та за період з 01.01.2013 р. по 30.11.2013 р.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг виконав частково, оскільки сплатив позивачу лише частину заборгованості за надані послуги у сумі 49 760,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями представників сторін та матеріалами справи.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на постачання з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Доводи відповідача стосовно невірного визначення позивачем періоду нарахування вартості послуг з тих підстав, що договір-1 припинив свою дію 31.12.2013 р., а 27.05.2014 р. був укладений новий договір-2 суд не приймає та зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.5 договору-1, якщо за місяць до закінчення цього договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про її припинення або за зміну умов, то строк дії цього договору вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах.

Таким чином, договір-1 є пролонгованим на тих самих умовах та на той самий строк після закінчення строку його дії - до 31.12.2013 р.

Крім того, у додаткових угодах, на які посилається відповідач, немає жодного посилання на внесення змін в основні договори-1, 2, в тому числі в п. 1.1., п. 1.2, 2.2, у відповідності до яких оплати проводяться за спожиті послуги в цілому, за кожен місяць згідно отриманих рахунків.

Додатковими угодами визначена вартість, яка складається із сум очікуваної споживачем вартості обсягів місячних поставок, в той же час п. 2 додаткових угод визначено, що якщо зміна тарифів або збільшення обсягу фактично спожитих послуг призведуть до перевищення суми, сума підлягає корегуванню шляхом укладення додаткової угоди.

Позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно погашення накопиченої заборгованості, проте відповідач відмовлявся оплачувати заборгованість, посилаючись на відсутність резервів для збільшення призначень на оплату комунальних послуг.

Таким чином, саме на відповідача, як на споживача комунальних послуг, покладено обов'язок сплачувати (відшкодовувати) в повному обсязі витрати за фактично отримані комунальні послуги для перерахунку виробникам цих послуг.

При цьому з пояснень позивача слідує, що в травні 2014 р. договір-2 був укладений у зв'язку з тим, що Державна казначейська служба не виділяла кошти на оплату житлово-комунальних послуг, а тому відповідач звернувся до нього з проханням укласти даний договір-2.

Твердження відповідача стосовно того, що сума договорів-1,2 обмежується сумами лімітів очікуваної вартості обсягів місячних поставок наданих послуг, зазначених у додаткових угодах до вказаних договорів, суд також відхиляє, оскільки на підставі п. 2.2 договорів-1, 2 оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків за фактично спожиті послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання та холодної води на підігрів.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги в частині несплаченої заборгованості за надані послуги в сумі 48 185,79 грн. за період з 01.11.2012 р. по 30.09.2014 р., а відповідач ухиляється від належного виконання своїх обов'язків.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 48 185,79 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат - 6 253, 60 грн. за період 01.12.2012 р. по 31.08.2014 р. та 3 % річних в сумі 2 309,37 грн. за період 01.12.2012 р. по 30.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 6 253, 60 грн. за період 01.12.2012 р. по 31.08.2014 р. та 3 % річних в сумі 2 309,37 грн. за період 01.12.2012 р. по 30.09.2014 р.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Державної інспекції ядерного регулювання України про стягнення 56 748,76 грн. задовольнити.

Стягнути з Державної інспекції ядерного регулювання України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11, ідентифікаційний код 21721086) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) основну заборгованість у сумі 48 185 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 6 253 (шість тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 60 коп., 3 % річних в сумі 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 37 коп.

Стягнути з Державної інспекції ядерного регулювання України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11, ідентифікаційний код 21721086) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 22 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна