Постанова № 41995155, 12.12.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 рокум. Ужгород№ 807/3357/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Гевці І.І. (довіреність від 27.11.2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до відділу Державної виконавчої служби Мукачівського районного управління юстиції в Закарпатській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паннон Карпатський" про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 19 грудня 2014 року.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" (далі - позивач, ПАТ "Комінвестбанк") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.5-9) до відділу Державної виконавчої служби Мукачівського районного управління юстиції (далі - відповідач, відділ ДВС), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Паннон Карпатський" (далі - третя особа, ТОВ "Паннон Карпатський"), якою просить скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Кохан В.І. від 12 червня 2014 року (ВП № 43588792) про арешт майна боржника ТОВ "Паннон Карпатський" на оголошення заборони на його відчуження та звільнити з під арешту, накладеного постановою державного виконавця відділу ДВС від 12 червня 2014 року, майно ТОВ "Паннон Карпатський", що перебуває в заставі заставодержателя ПАТ "Комінвестбанк".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскарженою постановою державного виконавця арештоване все належне ТОВ "Паннон Карпатський" майно, в тому числі накладено арешт на майно, яке є заставленим за укладеними між позивачем та третьою особою договорами застави, при цьому, право застави виникло та зареєстровано раніше набрання законної сили судовим рішенням (на виконання якого здійснюється виконавче провадження), в зв'язку з чим відповідачем порушено пріоритетність права ПАТ "Комінвестбанк" на отриманння задоволення вимог щодо арештованого майна, відтак, порушено умови та порядок звернення стягнення на заставлене майно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 12 червня 2014 року про арешт майна боржника на оголошення заборони на його відчуження та звільнити з під арешту майно ТОВ "Паннон Карпатський", що перебуває в заставі заставодержателя ПАТ "Комінвестбанк".

Відповідач заперечення проти позову суду не надав, явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча повідомлявся належним чином про відкриття провадження у справі, про дату, час та місце судових засідань (що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а.с.89, а.с.92), та у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України - справу розглянуто за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Третьою особою пояснень до позову не надано, явку представника в судові засідання не забезпечено, хоча і повідомлено судом належним чином про відкриття провадження у справі, про дату, час та місце судових засідань (а.с.83, а.с.94), відтак, справу розглянуто за відсутності представника третьої особи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 12 червня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Мукачівського районного управління юстиції Кохан П.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 43588792 (а.с.10-11), якою накладено арешт на все майно ТОВ "Паннон Карпатський" в межах суми звернення стягнення 275825,00 грн. та заборонено відчужувати будь - яке майно, яке належить боржнику.

Постанова винесена при примусовому виконанні наказу № 907/117/14, виданого 14.04.2014 року господарським судом Закарпатської області, про стягнення з ТОВ "Паннон Карпатський" (боржник) 250750,00 грн. на користь ТОВ "Провімі" (стягував).

Про факт винесення вказаної постанови позивач дізнався з листа ТОВ "паннон Карпатський" до ПАТ "Комінвестбанк" від 22 жовтня 2014 року (яким заставодержатель повідомлений про заборону відчуження майна), в зв'язку з чим відсутнє порушення позивачем строку звернення до суду та такий подано ним в десятиденний строк згідно вимог ст. 181 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 -XIV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 606) - цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону 606, заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Частиною 1 ст. 52 Закону 606 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Приписами частин 2 та 5 ст. 57 Закону 606 визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 1 ст. 54 Закону 606 встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій" N 74/5 від 15 грудня 1999 року та ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Встановлено, що право застави у ПАТ "Комінвестбанк" виникло в момент укладення договорів застави, а саме: 29 липня 2011 року (договір застави майна № 04-5/4з-11-14 від 29.07.2011 року, а.с.15-18), 11 січня 2013 року (договір застави товарів в обороті № 04-5/4з-13-01, а.с.23-26) та 11 січня 2011 року (договір застави майна № 04-5/4з-13-02 від 11.01.2013 року, а.с.30-33).

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що заставодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета застави зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших стягувачів, які не є заставодержателями, по-друге, в силу закону набуває права реалізувати своє переважне право (вимогу) у разі, якщо інша ніж обтяжувач особа, яка не є заставодержателем, набула права стягнення на предмет обтяження.

З вказаного можна зробити висновок, що відділ ДВС не має правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувача, який не є заставодержателем.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898 - IV (далі - Закон 898), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 8 ст. 54 Закону 606).

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону 898, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року та від 19 червня 2013 року, ухвалі колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року та постанові колегії суддів Вищого господарського суду України від 1 квітня 2013 року.

Як встановлено в судовому засіданні, 24 грудня 2010 року зареєстровані обтяження об'єктів нерухомого майна за договорами іпотеки № 02-4/4з-203, № 02-4/4з-204 та № 02-4/4з-205 (всі - від 24.12.2010 року), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.93, а.с.94, а.с.95).

Виходячи з наведеного, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, та у порушення передбаченого ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" і ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Арешт та заборона відчуження заставленого майна порушує право заставодержателя на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором, майно ТОВ "Паннон Карпатський" арештовано для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, відтак, арешт такого майна суперечить приписам законодавства, якими регулюється спірні правовідносини, відтак, правові підстави для накладення державним виконавцем арешту на нерухоме майно, яке є предметом застави та передано в іпотеку, відсутні, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію першочергового права на задоволення вимог до боржника за рахунок предмета застави.

Виходячи з наведеного, позов підлягає до часткового задоволення та слід звільнити з під арешту, накладеного постановою державного виконавця відділу ДВС від 12 червня 2014 року, заставлене майно за договорами застави та договорами іпотеки, укладеними між ПАТ "Комінвестбанк" та ТОВ "Паннон Карпатський".

Стосовно вимоги позову про скасування постанови державного виконавця від 12 червня 2014 року (про накладення арешту на майно ТОВ "Паннон Карпатський" та заборону відчуження майна), слід відмовити в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст. 11 Закону 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Відповідно до п. п. 1 та 6 ст. 52 Закону 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що державний виконавець в межах виконання виконавчого документу наділений правом звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті та подальшій реалізації, при цьому, відсутність права арешту заставленого майна не є підставою для скасування вірної по суті постанови про арешт майна боржника, а є виключно підставою для виключення цього майна з під арешту, оскільки в даному випадку примусове виконання здійснюється за рахунок іншого належного боржнику майна.

В силу приписів ст. ст. 1, 2 та 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці - посадовими особами цих органів. Вказаний статус виконавчої служби та державних виконавців зумовлює обов'язок останніх дотримуватися приписів частини 2 ст. 19 Конституції України стосовно дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а положеннями Закону 606 встановлено обов'язок державного виконавця щодо примусового виконання рішення, в тому числі, звернення стягнення на майно боржника, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність (заперечення проти позову відповідач суду не надав) арешту майна ТОВ "Паннон Карпатський", яке є предметом застави та передано в іпотеку, в зв'язку з чим вказане майно слід звільнити з під арешту, в той - же час, вимога позову про скасування постанови державного виконавця від 12 червня 2014 року суперечать вимогам закону та в задоволенні такої слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати присуджуються пропорційно до задоволених позовних вимог, та з врахуванням сплати позивачем суми судового збору у розмірі 146,18 грн. (за двома квитанціями по 73,08 грн., а.с.3, а.с.4) слід стягнути на користь ПАТ "Комінвестбанк" половину понесених витрат зі сплати судового збору у сумі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до відділу Державної виконавчої служби Мукачівського районного управління юстиції в Закарпатській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паннон Карпатський" про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Звільнити з під арешту, накладеного постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Кохан П.І. про арешт майна боржника (ТОВ "Паннон Карпатський") та оголошення заборони на його відчуження від 12 червня 2014 року ВП № 43588792:

- м'ясо кроля морожене в кількості 2800 кг., яке зберігається третьою особою за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська бічна, буд. 8а;

- поголів'я кролів, а саме: кролематки - 3800 шт., самці - 11 шт., молодняк віком 1-12 тижнів - 26200 шт.;

- обладнання для інтенсивного вирощування кролів - клітки з металевої сітки, в кількості 250 шт.;

- комплекс, загальною площею 3736 кв.м., скадається з: корівник 4-х рядний під літ. А, телятник типовий № 1 з холодильною камерою під літ Б, телятник типовий № 2 під літ. В, зерносклад під літ. Г-Д, ветамбулаторія під літ. Е, прохідна ферми під літ. Ж, естакада та вага Р П під літ. З-К, вбиральня під літ. Т, огорожа позначені № 1,2, змощення під літ. І, що знаходиться за адресою: вул. Без назви, буд. 105 А, с. Пузняківці, Мукачівський район, Закарпатська область;

- звіроферма, що складається з: сторожова будка під літ. А, площею 29,7 кв.м., кормоцех під літ. Б, площею 362,1 кв.м., кормоцех під літ. В, площею 100,9 кв.м., навіс під літ. Д, навіс під літ. Д', навіс під літ. Д'', що знаходиться за адресою: вул. Садова, буд. 44, с. Колочки, Мукачівський район, Закарпатська область,

- не житлова будівля, а саме: корівник під літ. А, загальною площею 2383 кв.м., насосна під літ. Б, басейн під літ. Б, навіс під літ. В, навіс під літ. Г, вагова під літ. Д, що знаходиться за адресою: вул. Садова, 1А, с. Кленовець, Мукачівський район, Закарпатська область.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 10 код 19355562) частину витрат зі сплати судового збору у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті